Справа№639/1972/22
Провадження №1-кс/639/576/22
21 липня 2022 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , особи, видача якої запитується - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , перекладача - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференці провадження за клопотанням начальника відділу міжнародного співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 про перевірку наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою та продовження застосування екстрадиційного арешту відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, який розшукується компетентним органоміноземної держави для притягнення до кримінальної відповідальності,
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника відділу міжнародного співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 про перевірку наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою та продовження застосування екстрадиційного арешту у відношенні ОСОБА_4 до вирішення питання про його фактичну передачу компетентним органам Російської Федерації.
У клопотанні прокурор зазначає, що з огляду на закінчення двомісячного строку, встановленого п.11 ч.2 ст.584 КПК України, для перевірки наявності підстав для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою, керуючись Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року, Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, просить суд визнати наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою та продовжити застосування до нього екстрадиційного арешту, до вирішення питання про його фактичну передачу компетентним органам Російської Федерації, рішення про здійснення якої прийнято постановою Офісу Генерального прокурора від 02.12.2021р., яке є чинним на теперішній час.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на наявність правових підстав для подальшого тримання особи під вартою та продовження застосування екстрадиційного арешту.
Ув'язнений ОСОБА_4 та його захисники проти задоволення клопотання заперечували, просили змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою. При цьому ОСОБА_4 вказував, що він є українцем за національністю, громадянство РФ йому було надано поза його волею, адже батьки переїхали до РФ коли він був малолітньою особою, вважає себе громадянином України. Також ОСОБА_4 посилався на те, що кримінальна справа відносно нього в РФ була сфабрикована.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 також звертав увагу на припинення дипломатичних та консульських відносин між Україною та РФ через повномасштабну збройну агресію останньої, що унеможливлює фактичну видачу ОСОБА_4 .. Вважав, що ОСОБА_4 загрожує застосування катувань, а гарантії РФ, наведені у запиті про його видачу, не заслуговують на довіру.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та оцінивши наявні докази, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вирішення питання про її видачу (екстрадиційного арешту) та порядок застосування такого запобіжного заходу регламентований ст.584 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.584 КПК України після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
Відповідно до змісту ст.584 КПК України при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями КПК України та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 7 ст.584 КПК України після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників.
У відповідності до ч.8 ст.584 КПК України при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні слідчого управління слідчого комітету Російської Федерації в Ульяновській області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ст. 210.1 (зайняття вищого положення в злочинній ієрархії), п.п. «а», «б» ч. 2 ст. 172 (здійснення банківської діяльності (банківських операцій) без реєстрації і без спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, коли такий дозвіл (ліцензія) є обов'язковим, організованою групою, поєднане з отриманням доходу в особливо великому розмірі) КК Російської Федерації.
30.08.2019 року органом досудового розслідування винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 в якості обвинуваченого за п.п. «а», «б» ч. 2 ст. 172 КК Російської Федерації та у зв'язку з ухиленням від слідства 06.11.2019р. оголошено його розшук.
Постановою від 09.09.2021р. ОСОБА_4 пред'явлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 210.1, п.п. «а», «б» ч. 2 ст. 172 КК Російської Федерації.
22.11.2019р. Ленінським районним судом м. Ульяновськ ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
09.09.2021 року ОСОБА_4 затримано на території Тернопільської області у зв'язку з розшуком російськими правоохоронними органами.
18.10.2021р. ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області, відповідно до вимог ст.584 КПК України, до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу до Російської Федерації. Зазначено, що термін екстрадиційного арешту не може перевищувати дванадцяти місяців.
На даний час ОСОБА_4 утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Згідно ч.10 ст.584 КПК України екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.
У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення. (ч. 11 ст. 584 КПК України)
Вирішуючи питання щодо наявності підстав подальшого тримання під вартою ОСОБА_4 , необхідно відзначити таке.
Офісом Генерального прокурора отримано запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_4 для притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст. 210.1, п.п. «а», «б» ч. 2 ст. 172 КК Російської Федерації. Також у запиті зазначено про необхідність взяття ОСОБА_4 під варту.
Запит російської сторони та інші документи про видачу відповідають вимогам Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року (ETS 024), Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, якими врегульовано відносини між Україною та Російською Федерацією з питань екстрадиції.
Проведення екстрадиційної перевірки стосовно ОСОБА_4 .Офісом Генерального прокурора, відповідно до ст. 587 КПК України, доручено Тернопільській обласній прокуратурі.
Під час екстрадиційної перевірки не встановлено обставин, які перешкоджають видачі згаданої особи до Російської Федерації.
За інформацією уповноважених органів України ОСОБА_4 не є громадянином України, статусу біженця не має, на території України до кримінальної відповідальності не притягується.
Діяння, передбачені ст. 210.1 КК Російської Федерації, не належать до військових злочинів, не мають політичного характеру, відповідають ч. 3 ст. 255-1 КК України і є екстрадиційними, оскільки санкцією цієї частини передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не менше 12 років.
Строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення згідно зі ст. 49 КК України не закінчився.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин за п.п. «а», «б» ч. 2 ст. 172 КК Російської Федерації відповідає адміністративному правопорушенню, передбаченому ст. 164 КУпАП, а тому є неекстрадиційним.
Постановою Офісу Генерального прокурора від 02.12.2021р. задоволено запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.210.1 КК Російської Федерації, водночас відмовлено у видачі для притягнення його до кримінальної відповідальності за п.п. «а», «б» ч.2 ст.172 КК Російської Федерації. 02.12.2021 року зазначена постанова Офісу Генерального прокурора набула чинності.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2022р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 18.04.2022р., задоволено клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 та продовжено громадянину Російської Федерації ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою на два місяці, тобто до 05.06.2022 року включно, до вирішення питання про його видачу компетентним органам Російської Федерації.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27.05.2022р. задоволено клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури; продовжено громадянину РФ ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 25 липня 2022 року включно, до вирішення питання про його видачу компетентним органам РФ.
Офісом Генерального прокурора 15.06.2022р. за №19/2/1-29282-21 доручено Харківській обласній прокуратурі звернутися до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .
У зв'язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України та припинення будь-якого листування та співпраці з органами державної влади РФ, не має можливості здійснити фактичну передачу ОСОБА_4 компетентним органам запитуючої сторони.
Статтею 5 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
В своєму рішенні «Солдатенко проти України» п. 109 ЄСПЛ вказав, що взяття особи під варту на підставі п. f ч. 1 ст. 5 не вимагає наявності підстав вважати, ...що тримання під вартою особи, стосовно якої вчиняються дії з метою її екстрадиції, потребується, наприклад, для того, щоб запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі. У цьому зв'язку п. f ст. 5 Конвенції передбачає захист на рівні, відмінному від рівня захисту за п. с ст.. 5: все, що потребується згідно з підпунктом f, це здійснювана «процедура екстрадиції».
Відповідно до ст. 60 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року «після одержання вимоги запитувана Договірна Сторона негайно вживає заходи до взяття під варту особи, видача якої вимагається, за винятком тих випадків, коли видача не може бути здійснена».
Вищезазначені міжнародні договори не денонсовані.
Згідно з вимогами ст. 63 Віденської конвенції про право міжнародних договорів розрив дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором, за винятком випадків, коли наявність дипломатичних або консульських відносин потрібна для виконання договору.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є уродженцем м. Кременець Тернопільської області, не є громадянином України, проживав в Російській Федерації та є громадянином Російської Федерації, де і залишились проживати його цивільна дружина та діти, статусу біженця у нього немає, та на території України до кримінальної відповідальності не притягується.
Від компетентних органів РФ інформація про зміну відносно затриманого міри запобіжного заходу на непов'язану з триманням під вартою або про закриття кримінального переслідування не надходила.
Відповідно до статті 586 КПК України тимчасовий арешт або запобіжний захід припиняється в разі, якщо: 1) центральний орган України в передбачені міжнародним договором України строки не отримав запит про видачу особи (екстрадицію); 2) під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наявності яких видача особи (екстрадиція) не здійснюється; 3) компетентний орган іноземної держави відмовився вимагати видачу особи; 4) центральним органом України прийнято рішення про відмову у видачі особи (екстрадиції). Скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу здійснюється керівником відповідної обласної прокуратури, його першим заступником або заступником за дорученням (зверненням) центрального органу України, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, за погодженням з відповідним центральним органом України. Копія постанови про скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу надсилається уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, слідчому судді, який приймав рішення про застосування тимчасового арешту або запобіжного заходу, а також особі, щодо якої застосовувався запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Судовим розглядом не встановлено наявності обставин, передбачених статтею 586 КПК України.
Враховуючи наведене, а також, що ОСОБА_4 згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу перебуває в міжнародному розшуку, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі засудження, а також ті обставини, що ОСОБА_4 переховується від органів слідства запитуючої сторони, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає екстрадиції, наявністю достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, які не відпали на даний час, оскільки ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшився, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки особи, а також запобіганню втечі, приходжу до висновку про наявність підстав подальшого застосування відносно ОСОБА_4 екстрадиційного арешту.
При цьому відхиляються посилання ОСОБА_4 на сфабрикованість кримінальної справи відносно нього правоохоронними органами РФ, адже відповідно до ч. 8 ст. 584 КПК України при розгляді клопотання про екстрадиційний арешт слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_4 є особою яка потребує додаткового захисту через те, що є українцем за національністю, оскільки народився в м. Кременець (Україна), то вони заслуговують на увагу, протевказані обставини, відповідно до ч. 4 ст. 590 КПК України, є перешкодою для видачі ОСОБА_4 , але не виключають можливості застосування до нього екстрадиційного арешту.
Таким чином, з огляду на закінчення двомісячного строку, передбаченого ч.11 ст. 584 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, наявність достатніх підстав для подальшого тримання особи під вартою та необхідність продовження застосування до ОСОБА_4 екстрадиційного арешту.
Керуючись ст. ст. 573, 574, 576, 581, 584, 586-588, 590, 593 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання начальника відділу міжнародного співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Визнати наявність підстав для подальшого тримання під вартою та продовження застосування екстрадиційного арешту відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доприйняття рішення Офісом Генерального прокурора про його фактичну передачу компетентним органам Російської Федерації.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 18 вересня 2022 року включно.
Упродовж екстрадиційного арешту утримувати ОСОБА_4 у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, а особою, яка утримується під вартою - протягом цього ж строку з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1