ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
09.10.07 Справа № 8/517ад.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
розглянувши матеріали справи за позовом
Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», місто Свердловськ Луганської області,
до 1.Головного управління Державного казначейства у Луганській області,
2.Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області, -
про стягнення 200.733 грн. 00 коп., -
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
за участю прокурора - Гришиної Т.А., - посвідчення №912 від 29.03.06року;
в присутності представників сторін:
від позивача -Діденко С.О. -заступник начальника відділу, - довіреність №84 від 15.01.07 року;
від 1-го відповідача -Касьяненко В.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №11-22/1-83 від 01.10.07 року;
від 2-го відповідача -Калашнікова І.О. - заступник начальника ДПІ, - довіреність №46 від 08.08.07 року; Кузьменко О.М. -начальник юридичного відділу, - довіреність №42 від 04.07.07 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України на його (позивача) користь:
суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у розмірі 200.733 грн. 00 коп. по декларації з ПДВ за січень 2007 року;
судових витрат у сумі 1700 грн.
Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 14.09.07 року, за участю представників сторін.
14.09.07 року з заявою про вступ до справи (вих. №05-672вих. від 14.09.07 року) до суду звернувся заступник прокурора Луганської області.
У судовому засіданні, призначеному на 09.10.07 року, прокурор та представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 09.10.07 року, звернувся до суду з заявою про часткову відмову від адміністративного позову (вих. №3018 від 08.10.07 року), оскільки після його звернення з цим позовом до суду на його користь з Державного бюджету відшкодовано частину ПДВ за січень 2007 року у розмірі 34.176,00 грн., а тому залишок невідшкодованої суми ПДВ за спірний період становить 166.557,00 грн.
Позовні вимоги у цій частині представник позивача підтримав у повному обсязі, мотивуючи їх посиланням на:
1)незаконність та необґрунтованість висновків ДПІ, викладених нею у довідці №290/23-30/05827201 від 18.04.07 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», і.к. 05827201, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період з 01.01.07 року по 31.01.07 року», - згідно якій платник ПДВ має право на відшкодування з бюджету ПДВ тільки у сумі 389.886,00 грн., а не 597.261,00 грн., як про те сказано у його декларації з ПДВ за січень 2007 року;
4)повну правову та документальну доведеність суми ПДВ, заявленої ним до відшкодування згідно декларації з ПДВ за січень 2007 року;
5)рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року по справі за заявою №803/02 «ІНТЕРСПЛАВ»- проти України»(«справа за заявою СП «ІНТЕРСПЛАВ»на дії Податкової Адміністрації у місті Свердловську Луганської області України»), - згідно якому суд одностайно вважає, що:
1.Було порушено ст. 1 Протоколу №1;
2.(а)Держава-відповідач повинна сплатити Позивачу впродовж трьох місяців від дати, коли вирок набере чинності у відповідності до ст. 44 параграфа 2 Конвенції, всі судові витрати, які залишилися в домашніх судових розглядах, розглянутих по цій справі, а також 25000 євро в якості матеріальних збитків та 560 євро стосовно вартості і витрат, які повинні бути конвертовані в нацвалюту Держави-відповідача за курсом, який застосовується на дату розрахунку, плюс будь-який податок, який може стягуватися;
(b) щодо закінчення вищезгаданих трьох місяців, до розрахунку простий відсоток повинен бути сплачений за вищевказаними сумами за ставкою, рівною найвищій ссудній ставці Центрального Євробанку впродовж періоду несплати, плюс пункти по трипроцентній ставці;
3.Відхиляє залишок вимог Позивача щодо справедливої компенсації.
Представник 1-го відповідача (ГУДКУ) позов не визнав; про це також зазначено у відзиві на позов (вих. №11-07/3718 від 04.10.07 року), з посиланням на те, що:
позивач помиляється, вважаючи, що факт надходження на адресу територіального органу ГУ ДКУ зареєстрованої податкової декларації з від»ємним значенням ПДВ уже є підставою для його відшкодування з Державного бюджету;
його (1-го відповідача) необґрунтовано притягнуто до участі у цій справі в якості відповідача, оскільки заявлений позивачем адміністративний позов не містить належним чином сформульованих позовних вимог саме до ГУ ДКУ.
Представники 2-го відповідача (ДПІ) проти позову заперечують; про це також зазначено у відзиві на позовну заяву (вих. №15450 від 13.09.07 року), з посиланням на те, що вимоги позивача суперечать чинному , у тому числі -податковому, законодавству.
Прокурор заперечує проти задоволення позову.
І.Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
1. 25.01.1989 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області СП «Інтерсплав», ідентифікаційний код 05827201, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, у зв'язку з чим видано свідоцтво №05827201; тим же виконкомом підприємство перереєстроване:
14.03.1993 року, реєстраційний запис №6/2199;
28.05.1997 року, реєстраційний запис №154;
14.06.1999 року, реєстраційний запис №04051610ю00110121;
02.10.2000 року, реєстраційний запис №177;
17.09.2001 року, реєстраційний запис №259(5);
11.04.2002 року, реєстраційний запис №316.
Судом вжито заходів до дослідження питання про те, чи знаходиться позивач на час розгляду цього спору в ЄДР.
З урахуванням пакету документів, наданого позивачем (постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.10.06 року по справі №24/250-А; ухвала Свердловського міського суду Луганської області від 06.06.06 року; та ін.) суд дійшов висновку, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності -юридичною особою, державна реєстрація якої є чинною.
13.07.1990 року ДПІ у місті Свердловську підприємство взято на податковий облік в якості платника податків, реєстраційний №324, а 16.07.1997 року тією ж ДПІ його взято на облік в якості платника ПДВ, свідоцтво №16573184, індивідуальний податковий номер платника ПДВ -058272012132.
20.02.07 року за вх. №б/н позивачем до ДПІ у місті Свердловську надано податкову звітність - податкову декларацію з ПДВ за січень 2007 року, у якій заявлено право на відшкодування з бюджету на його користь ПДВ у сумі 597261 грн. 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника податку у банку.
До декларації додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунок останнього.
21.02.07 року за вих. №466 до Управління Державного казначейства у місті Свердловську позивачем, крім того, подано заяву про включення податкової декларації з ПДВ за січень 2007 року до реєстру податкових декларацій та про перерахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вказаний тут період на розрахунковий рахунок позивача у банківській установі.
2.ДПІ в період з 05 по 19 березня 2007 року здійснено невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами якої 20.03.07 року складено одноіменну довідку №172-15-10-05827201, - згідно висновкам якої підтверджено, що СП «Інтерсплав»має право на відшкодування з Державного бюджету України суми ПДВ у розмірі 597261,00 грн. -як про те заявлено у податковій декларації з ПДВ за січень 2007 року.
ДПІ в період з 30.03.07 року по 12.04.07 року проведено виїзну позапланову перевірку СП «Інтерсплав»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період з 01.01.07 року по 31.01.07 року, за результатами якої складено одноіменну довідку №290/23-30/05827201 від 18.04.07 року, - при цьому ДПІ дійшла висновку, що платник ПДВ має право на відшкодування з бюджету 389886,00 грн. ПДВ згідно декларації за січень 2007 року, а не 597261,00 грн., як про те заявив позивач у своїй декларації за січень 2007 року.
Часткове відшкодування ПДВ за спірний період на користь позивача здійснено в період з 11.05.07 року по 21.06.07 року на загальну суму 396528,00 грн., у зв'язку з чим невідшкодований залишок ПДВ склав 200733,00 грн.
3. Позивачем надано до матеріалів справи докази правомірності його вимоги про відшкодування на користь з Державного бюджету спірних сум, - тобто документальні дані, які стали підставою для визначення у січні 2007 року податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме:
платіжні доручення про повну сплату ним на користь постачальників продукції (товарів, послуг) її вартості, у т.ч. ПДВ;
вантажні митні декларації;
податкові накладні;
журнали обліку придбання товарів (робіт, послуг) по СП «Інтерсплав»за січень 2007 року;
довідки перевірок декларацій з ПДВ, здійснених ДПІ за січень 2007 року (названі вище);
акт звірення ціни позову по сумі бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої до відшкодування у податковій декларації за січень 2007 року (станом на 04.10.07 року), складеного та підписаного позивачем та ДПІ, згідно якому невідшкодована з Державного бюджету сума ПДВ за січень 2007 року становить 166.557,00 грн.
Дослідивши ці докази, суд вважає, що вони у повному обсязі та належним чином підтверджують правомірність вимоги позивача про відшкодування з Державного бюджету на його користь спірної суми ПДВ.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач належним чином документально довів суду факти:
надання ним встановленої чинним законодавством податкової звітності, яка цілком відповідає вимогам останнього;
для визначення своїх податкових зобов'язань ним використані належні та припустимі документи, які у повному обсязі підтверджують його участь у господарських правовідносинах та повне і належне виконання своїх зобов'язань по них;
повної сплати ціни товару (робіт, послуг) та ПДВ як частини їх вартості.
ІІ.Заслухавши прокурора та представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов ПІДЛЯГАЄ задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
1.Суд вважає, що дії позивача по цьому спору відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі -Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -ЗУ №168/97-ВР) у редакції, чинній на час подання платником податку податкової декларації та заяви про відшкодування суми ПДВ з Державного бюджету.
Так, згідно підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Позивач належним чином документально довів суду, що ним при визначенні своїх податкових зобов'язань та податкового кредиту у січні 2007 року використані лише податкові накладні, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР.
Відповідачі не спростували його доводи у цій частині.
Наявними у справі доказами та відповідачами не доведено, що позивачем податкові зобов'язання визначені з порушенням вимог абзацу першого підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону, згідно якому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку (підпункт 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).
ДПІ не доведено наявності фактів порушень вимог цього Закону у діяльності позивача у січні 2007 року.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).
Згідно пункту 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
7.5.1.дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач не припустився порушень цих вимог.
Як сказано у підпункті 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про ПДВ», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР встановлено, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті має від»ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (…).
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує (…).
Позивач повністю виконав вищенаведені вимоги цього Закону.
2.Суд вважає, що дії позивача у даному випадку відповідають вимогам пункту 1.8 ст. 1 ЗУ №168/97-ВР, яким передбачено, що бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, вищевикладене спростовує твердження ДПІ з приводу того, що:
позивач, щоб довести своє право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за спірний період, повинен надати докази сплати ним сум ПДВ, які входять до складу ціни товарів (робіт, послуг), сплаченої ним постачальникам (продавцям) останніх саме ДО БЮДЖЕТУ, а не на користь постачальників (продавців) товарів (робіт, послуг);
навіть за наявності таких доказів бюджетне відшкодування може мати місце лише за наявності доказів сплати постачальниками (продавцями) позивача сум ПДВ до бюджету.
Закон №168/97-ВР не містить такої вимоги.
Той же Закон не містить вимоги, згідно якій позивач, укладаючи господарські договори, повинен перевіряти легітимність державної реєстрації, перебування в ЄДРПОУ (ЄДР) та таке інше - не тільки контрагентів за своїми договорами, але і контрагентів останніх за їх договорами (тобто - з третіми особами).
Чинне законодавство не покладає на платника податків (у даному випадку -позивача) відповідальності за дії осіб, з якими він не мав господарських правовідносин.
Статті 9 («Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів)») та 10 («Права платників податків, зборів (обов'язкових платежів)») Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»- НЕ наділяють платника податків ні правом, ні обов'язком здійснювати такі перевірки, - а тому покладення на платника ПДВ (у даному випадку -позивача) обов'язку фактично нести відповідальність за дії осіб, з якими він навіть не має господарсько-правових відносин, є неправомірним та безпідставним.
Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що ДПІ по цьому спору дотримується позиції, яка свідчить про фактичне перекладення нею функцій органів державної податкової служби на позивача.
Він витікає з оцінки підстав, згідно з якими ДПІ дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача про відшкодування з бюджету на його користь ПДВ за січень 2007 року, оскільки (як вбачається з вищезгаданих довідки та акту перевірки) ДПІ не змогла здійснити моніторинг господарських правовідносин контрагентів позивача за господарськими договорами останніх зі своїми контрагентами (тобто НЕВІДОМИМИ, ТРЕТІМИ особами для СП «Інтерсплав»).
Така вимога суперечить чинному законодавству, а саме:
а)ЗУ №168/97-ВР, - який не містить у собі норми про відповідальність платника ПДВ за дії осіб, які не є ані підпорядкованими йому, ані стороною по господарських угодах, укладених таким платником ПДВ;
б)вимогам ст.ст.203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки у справі немає доказів про визнання нечинною у встановленому законом порядку будь-якої угоди, укладеної СП «Інтерсплав»зі своїми контрагентами ;
в)вищецитованим статтям 9 та 10 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»;
г)статтям 8, 9 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», - згідно з якими функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, обліком платників податків, виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів і т.д. - покладено не на суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, а на органи державної податкової служби України;
д)підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», згідно якому протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Отже, максимальний строк такої перевірки не може перевищувати 60 днів, - в той час, як ДПІ її розпочато 30.03.07 року (довідка №290/23-30/05827201 від 18.04.07 року) та не закінчено до цього часу, - тобто у термін понад 6 місяців.
е)підпункту 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 вищезгаданого Закону, яким встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
З урахуванням викладеного, на підставі досліджених матеріалів справи суд вважає, що позовні вимоги СП «Інтерсплав»є належним чином обґрунтованими, законними, а тому такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України; ст.ст. 8,9 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»; п.1.8 ст. 1; п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2; п. 7.3; п. 7.4; п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ст.ст.9 та 10 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», керуючись ст.ст. 94, 158-162 та 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Державного бюджету України з рахунку 31118030700072, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок за кодом бюджетної класифікації 14010200, символ звітності банку 030 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість», з якого здійснюється відшкодування ПДВ платникам ПДВ міста Свердловська Луганської області, код 24046582, - на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», ідентифікаційний код 05827201, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ Луганської області, - бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 166557 (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. - згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року.
3.Стягнути з Державного бюджету України з рахунку 31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок за кодом бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», код 24046582, - на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», ідентифікаційний код 05827201, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ Луганської області, - судові витрати (державне мито) у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 09.10.07 року за згодою представників сторін та прокурора оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 15 жовтня 2007 року.
Суддя А.П.Середа