Справа № 344/8619/22
Провадження № 1-кс/344/3311/22
21 липня 2022 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
в клопотанні вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, згідно ст.89 КК України раніше не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.02.2021 року, близько 00 год 10 хв, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є рідними братами, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), діючи сплановано та відповідно до розподілених ролей, спільно напали на ОСОБА_6 , який проходив повз них до помешкання свого знайомого. 06.02.2021 року ОСОБА_6 йшов у напрямку будинку АДРЕСА_2 , де проживав його знайомий ОСОБА_7 . Йдучи до місця проживання цього знайомого, дійшовши до будинку АДРЕСА_3 , що поблизу КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради», ОСОБА_6 повернув на АДРЕСА_4 , при цьому розмовляючи із свої братом ОСОБА_8 по мобільному телефону. В цей час, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували неподалік житлового будинку АДРЕСА_4 . Надалі ОСОБА_5 , діючи в злочинній змові з ОСОБА_4 , сплановано та згідно розподілених ролей, підійшов до ОСОБА_6 та агресивно запитав про вміст рюкзака, який знаходився за плечима потерпілого. У відповідь, ОСОБА_6 , з метою уникнення конфлікту, почав пояснювати ОСОБА_5 , що у рюкзаку знаходяться особисті речі та ноутбук марки «Apple», моделі «MacBookProRetina 15A 1398», продовжуючи одночасно розмовляти по мобільному телефону із братом ОСОБА_8 . Для уникнення конфліктної ситуації ОСОБА_6 розвернувся та почав відходити в напрямку вул. Матейки, проте йому дорогу перегородив ОСОБА_4 , який виконуючи свою роль у спільному злочинному плані, застосував до ОСОБА_6 фізичну силу, а саме, наніс удар кулаком правої руки в ділянку обличчя останнього, поваливши його на землю. Після цього, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 , почали умисно наносити удари руками в ділянку обличчя, голови, плечей та тулуба ОСОБА_6 , з метою подолання його опору, застосувавши таким чином до останнього насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. В подальшому, ОСОБА_6 намагався відійти у сторону та взяв у праву руку мобільний телефон «IPHONE SE», який попередньо поставив у праву кишеню куртки. У цей момент, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, вирвав з рук останнього мобільний телефон марки «Apple» моделі «IPHONE А1662», серії « НОМЕР_1 », об'ємом пам'яті «16Gb», колір - «Spаce Gray» ( ІМЕ НОМЕР_2 ), вартість якого, згідно висновку експерта № СЕ -19/109-21/2297-ТВ від 09.03.2021 року становить 1 700 грн. Внаслідок чого мобільний телефон впав на землю та розбився. Надалі, в ході боротьби ОСОБА_6 схопив за руку ОСОБА_5 та повалив на землю. Після цього, ОСОБА_6 заліз зверху на останнього та ліктем придавив до землі. В цей час, ОСОБА_4 почав умисно наносити удари ногами в ділянку голови та тулуба, з метою подолання опору ОСОБА_6 , від чого останній впав на землю, застосувавши таким чином до потерпілого насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_5 , діючи умисно, почав погрожувати заподіянням насильства, яке є небезпечним для життя, приставляючи до живота ОСОБА_6 заздалегідь підготовлений предмет, ззовні схожий на ніж-«метелик». Вказані погрози ОСОБА_6 , сприймав як реальні та такі, що є небезпечними для його життя та здоровя. Після чого, подолавши опір ОСОБА_6 , який знаходився на землі, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, зняв із плечей ОСОБА_6 рюкзак та відкрито заволодів ноутбуком марки «Apple», моделі «MacBookProRetina 15A 1398» EMS 2512, серії C02JGYKDKQ4, вартість якого згідно висновку експерта № СЕ -19/109-21/2297-ТВ від 09.03.2021 року, становить 14 867 грн. Після цього, ОСОБА_5 умисно наніс чотири удари кулаками рук ділянку голови ОСОБА_6 , щоб залякати потерпілого та полегшити шлях до втечі. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно висновку експерта №57 від 26.07.2021 року, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: закритий перелом кісток носа із незначним зміщенням уламків та без порушення функцій носового дихання; рани в ділянках голови (про що свідчить наявність рубців); синці в ділянці очей. Закритий перелом кісток носа із незначним зміщенням уламків та без порушення функцій носового дихання, рани в ділянках голови, можуть відповідати терміну вказаному у постанові, відносяться до легких тілесних ушкоджень. У результаті неправомірних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_6 було спричинено легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я та майнову шкоду на загальну суму 14 867 гривень. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. 29.10.2021 року ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. ст. 278, 111 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, шляхом надіслання повідомлення про підозру поштою. 04.11.2021 року винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_4 в розшук. Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними на даний час в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_6 та протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімках, проведеним зі потерпілим ОСОБА_6 , висновках судово-медичних експертиз, а саме висновок експерта № 57 від 26.07.2021 на ім'я ОСОБА_6 , протоколами допиту в якості свідків працівників патрульної поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколами пред'явлення для впізнання по фотознімках проведеними зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , протоколом огляду предмета та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч.2 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Враховуючи тяжкість вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, та усвідомлення про неминучість покарання за його вчинення є наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто переховування від органів досудового розслідування та суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п.1 - ОСОБА_4 покинув своє місце проживання та переховується від органів досудового розслідування і суду, п. 3 - може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних, так як йому відомі їхні анкетні дані та він може, шляхом погроз, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; п. 4 - перешкоджає кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 не з'являться на виклики до слідчого, прокурора та суду. Вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин кримінального правопорушення. Вказані обставини підтверджують, що запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо. У зв'язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 невідоме, 04.11.2021 року слідчим у кримінальному провадження винесено постанову про оголошення його у розшук. 02.11.2021 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду винесено ухвалу про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою здійснення його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно інформації Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають Державний кордон ОСОБА_4 04.05.2021 о 00:19 год. перетнув державний кордон у пункті пропуску «Рава-Руська». На основі здобуття вказаної інформації 21.06.2022 слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про оголошення ОСОБА_4 в міжнародний розшук, з метою його подальшого затримання та екстрадиції на територію України і запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3,4 ст.177 КПК України. Обов'язковою умовою здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначена вимога міститься у ч.2 ст.58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатися завірена копія постанови (ухвали суду) про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року. Крім цього, неприйнятними для екстрадиції процесуальним рішенням є ухвала суду про дозвіл на затримання з метою приводу, що за своєю природою не є рішенням про обрання або застосування запобіжного заходу, відповідно до вказаних нормативних актів, які мають вищу юридичну силу ніж чинне кримінально процесуальне законодавство. Вказане також підтверджується ухваленим рішенням Комісією з контролю файлів Інтерполу на дев'яносто дев'ятій сесії (27.02-03.03.2017) про те, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч.2 ст.1 КПК України). Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Згідно п.1 ч.2 ст.575 КПК України до клопотання про видачу особи, яка перебуває в розшуку, додається засвідчена копія ухвали слідчого судді про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно з роз'ясненням Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НПУ відповідно до статі 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07, публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук особи з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції) та Генеральному секретаріату Інтерполу мають бути надані чіткі та прямі гарантії, що тимчасовий арешт і видачу (екстрадицію) особи буде запитано у випадку її арешту (затримання) на території країн-членів МОКП - Інтерпол у порядку, передбаченому чинним законодавством. Згідно листа щодо використання можливостей Інтерполу «Генеральний секретаріат та Комісія з контролю файлів) дійшли висновку про те, що справи, в яких інформація про перебування особи в обліках Генерального секретаріату Інтерполу була використана як підстава для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розглядають як типово такі, що не відповідають Правилам Організації, оскільки в цих випадках механізми МОКП - Інтерпол використовуються для вирішення на національному рівні питань щодо обрання (застосування) більш суворих запобіжних заходів. У разі подальшого внесення до Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про зміну статусу розшуку з «встановленням місцезнаходження» на «арешт з метою екстрадиції» щодо осіб, відносно яких запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано із посиланням на наявність інформації про них у обліках Генерального секретаріату Інтерполу, це може призвести до того, що відомості про таких осіб будуть видалені із відповідних обліків, про прийняте рішення буде інформовано усі країни - члени Організації, а подальше співробітництво у вказаних справах буде неможливо здійснювати каналами Інтерполу. З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року. Згідно ст.5. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою. Згідно зі ст.25 вказаної Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова (ухвала суду) про утримання під вартою означає будь яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього. Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив. Відповідно до ч.1 ст.593 КПК України з метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України, після набрання чинності цим рішенням надає відповідне доручення (направляє звернення) компетентним органам держави. Таким чином, законодавцем виходячи з описаного чітко передбачено порядок обрання запобіжного заходу особі, що переховується від органів досудового розслідування України на території інших держав. При цьому, термін дії такої ухвали слідчим суддею не зазначається, вказана ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою особі, яка перебуває у міжнародному розшуку, є безтермінова. Обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту стосовно ОСОБА_4 дасть можливість уникнути настання перелічених ризиків та забезпечить виконання підозрюваним надалі покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання з підстав, що в ньому зазначені та просила задовольнити клопотання.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно зі ст.5 ч.1 п.f Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно зі ст.25 вказаної Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до п. с ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.ст.278, 111 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, шляхом надіслання повідомлення про підозру від 18.10.2021 поштою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, підтверджується отриманими під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_6 та протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімках, проведеним зі потерпілим ОСОБА_6 , висновками судово-медичних експертиз, а саме: висновок експерта № 57 від 26.07.2021 на ім'я ОСОБА_6 , протоколами допиту в якості свідків працівників патрульної поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколами пред'явлення для впізнання по фотознімках проведеними зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , протоколом огляду предмета та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На даному етапі слідства підозра є належно обґрунтованою і на цій стадії достатньою для вирішення питання обрання запобіжного заходу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді від 04.04.2022 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
21.07.2022 прокурором подано слідчому судді клопотання про відкликання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 від 04.04.2022.
Постановою від 21.06.2022 підозрюваного оголошено у міжнародний розшук.
Постановою від 20.07.2022 відновлено досудове розслідування.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому оголошено про підозру ОСОБА_4 , оголошення міжнародного розшуку підозрюваного, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного, суд, -
клопотання задовольнити.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1