вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" липня 2022 р. Справа№ 920/1319/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю.,
за участю представників:
від позивача - Ситий В.О., ордер серії АА №1211377 від 19.05.2022;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі №920/1319/21 (суддя Яковенко В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 25183986,94 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про визнання договору поставки неукладеним.
ВСТАНОВИВ наступне.
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про зобов'язання поставити і передати у власність позивача кукурудзу відповідно до умов договору поставки №42007 від 03.08.2020 та стягнення заборгованості у розмірі 25183986,94 грн.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, у розмірі позовних вимог - 60692214,94 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.12.2021 у справі №920/1319/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", які знаходяться на банківському рахунку в АТ "Укрексімбанк", у розмірі позовних вимог 25183986,94 грн, а також на будь-які інші грошові кошти, які містяться (знаходяться) на будь-яких інших банківських рахунках, що належать відповідачу та які відкриті у будь-яких інших фінансових установах та будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах розміру позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просило скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.12.2021 у справі №920/1319/21.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" задоволено, ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.12.2021 у справі №920/1319/21 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про забезпечення позову.
Позивач, посилаючись на зміну обставин, звернувся повторно до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Мрія", які знаходяться на банківському рахунку в АТ "Укрексімбанк" у розмірі позовних вимог 60692214,94 грн, а також на будь-які інші грошові кошти, які містяться (знаходяться) на будь-яких інших банківських рахунках, які належать ТОВ "Мрія" та які відкриті у будь-яких інших фінансових установах та будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову.
Вказана заява мотивована тим, що термінове невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, коли на його рахунки вже надійшли або найближчим часом надійдуть грошові кошти, враховуючи сезонний характер його господарської діяльності, може унеможливити виконання рішення, оскільки такі кошти можуть зникнути.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про вжиття заходів забезпечення позову у справі №920/1319/21.
Так, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином невжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
передачу відповідачем в заставу обладнання;
проведення відповідачем збору врожаю, а отже і його реалізації на суму 100 000 000, 00 грн.;
залишок коштів на банківських рахунках відповідача складає 1 078 720,03 грн.;
можливість негативного вплину на платоспроможність та фінансовий стан відповідача військової агресії російської федерації проти України;
невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
В судове засідання 18.07.2022 прибув представник апелянта - позивача у справі та надав пояснення, якими підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача в приміщення суду не прибув, разом з тим подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. При цьому, представнику не вдалося приєднатися до відеоконференції.
В свою чергу, згідно положень ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Разом з тим, судом враховується наявність викладеної письмово позиції відповідача щодо апеляційної скарги позивача у даній справі.
Враховуючи наведене, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такий правовий висновок викладено в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19.
З урахуванням предмету позову у даній справі - зобов'язання поставити і передати у власність позивача кукурудзу відповідно до умов договору поставки №42007 від 03.08.2020 та стягнення заборгованості 25183986,94 грн., звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову (враховуючи предмет спору в тому числі, а не тільки, грошові кошти), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних або суб'єктивних причин.
Так, колегією суддів враховується, що однією з вимог позивача є вимога про зобов'язання відповідача поставити і передати у власність позивача кукурудзу відповідно до умов договору поставки №42007 від 03.08.2020. В свою чергу, позивач, не зазначаючи про відсутність наразі чи зникнення в майбутньому у відповідача вказаного товару та відповідно як наслідок неможливості виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог в наведеній частині, просить суд вжити заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти (що є зокрема і його вартістю), а не на вказаний товар.
При цьому, розмір грошових коштів, на які заявник просить накласти арешт, дорівнює 60692214,94 грн, що відповідає загальній вартості обох вимог, а не лише вимоги про стягнення коштів.
Жодних доводів стосовно унеможливлення виконання відповідачем рішення суду у разі задоволення вказаної вимоги про зобов'язання поставити товар, позивач не наводить в заяві.
Колегія суддів не погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт ухилення відповідача від їх виконання підлягає доведенню під час вирішення справи по суті, і взагалі сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Стосовно доводів про передачу відповідачем в заставу обладнання, слід зазначити, що наведене жодним чином не свідчить про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки позивачем не доведено обставин відсутності у відповідача іншого майна, аніж те, яке було передано в заставу, тобто того, що передане в заставу майно є всім майном відповідача та у його володінні інше відсутнє.
При цьому, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу визнає обставини отримання кредиту у розмірі 40 000 000, 00 грн. для збору врожаю 2022 року та передачу в заставу у зв'язку з цим 1 комбайну та 1 сівалки, а також вказує про погашення ним половини цієї суми, з одночасним наданням відповідних доказів (платіжного доручення).
Отже, за висновком колегії суддів спроможність відповідача відповідати по своїм кредитним зобов'язанням спростовує доводи апелянта про вкрай скрутний стан вказаної особи. Доказів зворотнього наразі не надано.
Стосовно посилань апелянта на недостатність у відповідача коштів для виконання своїх зобов'язань перед позивачем, оскільки їх залишок на банківських рахунках складає 1 078 720,03 грн., колегія суддів вказує про недоведеність скаржником обставин відсутності у відповідача також й іншого майна за рахунок якого він зміг би задовольнити свої вимоги.
При цьому, відповідач вказує про очікування орієнтовних надходжень від продажу врожаю 2022 року на суму 136,9 млн. грн.
Щодо доводів апелянта на можливість негативного вплину на платоспроможність та фінансовий стан відповідача військової агресії російської федерації проти України, то колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, апелянт не довів того, що військова агресія російської федерації проти України призведе до неможливості виконання відповідачем рішення суду у разі задоволення позову.
Також, апеляційний суд вважає, що укладення відповідачем договорів з іншими особами (в тому числі договору про надання правової допомоги) жодним чином не свідчить про вчинення ним умисних дій, спрямованих на унеможливлення здійснення розрахунків з позивачем.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів, які б могли підтвердити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника - позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.06.2022 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі №920/1319/21 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може тути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 21.07.2022 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко