Ухвала
Іменем України
19 липня 2022 року
м. Київ
провадження № 51-2066 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, на підставі ст. 70 КК України йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 15 січня 2019 року та зараховано у строк відбування покарання час його тримання під вартою з 1 січня 2018 року по 14 січня 2019 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 не погоджується з постановленими ухвалами судів першої й апеляційної інстанцій, просить їх скасувати, а також зарахувати строк попереднього ув'язнення (період з 1 січня 2018 року по 17 липня 2019 року) у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Мотиви суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України обов'язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 2б-рп/2009).
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.
Таким чином, право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою. Так, предметом касаційного розгляду у кримінальному аспекті переважно виступає дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального закону при вирішенні питань, пов'язаних з притягненням особи до кримінальної відповідальності, та призначенні покарання, а також забезпечення права на апеляційний перегляд судових рішень у кримінальному провадженні.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, крім тих, які перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Засуджений ОСОБА_4 оскаржує ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, а також ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року, якою вищезазначену ухвалу залишено без зміни.
З огляду на положення ст. 537 КПК України в цілому, питання про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання відноситься до стадії виконання вироку.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано в статті 539 КПК України, згідно з якою, за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. В судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з'ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо - вони вже з'ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження, а тому рішення суду, ухвалені на стадії виконання вироку, не можуть перешкоджати «подальшому провадженню».
Така позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 січня 2019 року (справа № 738/1482/16-к) та висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 березня 2019 року (756/9514/15-к).
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов'язки» та не має відношення до «пред'явлення кримінального обвинувачення».
Отже, ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2022 року та ухвала Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню у справі, а тому вони не можуть бути предметом касаційного оскарження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3