Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 500/1286/17
провадження № 61-9663св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - ПрАТ «Європейський страховий альянс»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 331 200,00 грн.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 листопада 2012 року між ним та ПрАТ «Європейський страховий альянс» укладено договір страхування № 36754 (КАСКО) щодо страхування транспортного засобу «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування - з 29 листопада 2014 року по 27 листопада 2015 року.
08 листопада 2015 року зазначений автомобіль було викрадено з двору за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки викрадення автомобіля є страховим випадком, на вимогу пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про страхування», він повідомив відповідача про страховий випадок та виконав всі обов'язки, передбачені вказаним законом та умовами договору. Проте, Одеською регіональною дирекцією повідомлено про те, що ПрАТ «Європейський страховий альянс» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за даним випадком у зв'язку з ненаданням повного комплекту ключів від транспортного засобу.
Крім того, йому було повідомлено, що для виплати страхового відшкодування необхідно надавати два комплекти ключів від викраденого транспортного засобу. Після вказаного ним було направлено на адресу Одеської регіональної дирекції листи з проханням повідомити, коли необхідно з'явитись до регіональної дирекції для надання двох комплектів ключів від транспортного засобу та отримання страхового відшкодування, але жодної відповіді на вказані листи він не отримав.
У лютому 2017 року він повторно звернувся до страхової компанії з заявою, в якій просив відповідача письмово повідомити йому про дату, час та місце передачі двох комплектів ключів, необхідних для отримання страхового відшкодування, відповідно до умов договору. Проте, листом за вихідним № 22 від 24 лютого 2017 року відповідач повідомив про те, що надавати два комплекти ключів від автомобіля вже немає необхідності, оскільки ним порушено умови договору.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач порушив умови зберігання транспортного засобу та не передав страховій компанії повний комплект ключів від автомобіля, а тому відмова страховика є правомірною.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року скасовано в частині стягнення судового збору. Судовий збір в розмірі 3 312,00 грн віднесено за рахунок держави. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду в частині відмови позивачу у виплаті страховою компанією страхового відшкодування, зазначив, що рішення у цій частині є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає. Висновки суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору за вказаним позовом є помилковими.
Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс» про стягнення страхового відшкодування скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-9079св19).
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс» про стягнення страхового відшкодування задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 331 200,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами договору страхування не визначено поняття «повний комплект ключів» та не передбачено, що повинно бути саме два комплекти оригінальних ключів у страхувальника, а тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Також апеляційний суд виходив із того, щоположення договору страхування щодо зберігання транспортного засобу в період з 23:00 до 06:00 годин не розповсюджуються на спірну ситуацію, а тому не можуть бути застосовані в контексті юридичної кваліфікації спірної ситуації, оскільки автомобіль був викрадений з двору за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 години до 21 години 08 листопада 2015 року, що підтверджується показаннями свідків. Доказів того, що зазначений автомобіль зберігався позивачем в нічний час (23:00-06:00) не на стоянці чи гаражі, як це передбачено умовами договору, матеріали справи не містять
Установивши, що у період дії договору добровільного страхування транспортного засобу, який укладений між сторонами, сталось незаконне заволодіння застрахованим автомобілем, позивач у строк, передбачений договором, повідомив відповідача про настання страхового випадку, а у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 331 200,00 грн страхового відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2021 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без додержання норм матеріального права, а саме: статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, статті 629 ЦК України, якою закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, обов'язковість договору, статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування», згідно з якими за договором страхування страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статтю 991 ЦК України та статтю 26 Закону України «Про страхування», якими унормовано, що договором страхування можуть бути передбачені і інші підстави, не визначенні законом, для відмови у здійсненні страхової виплати. Також апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме статтю 263 ЦПК України.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що умовами договору страхування не визначено поняття «повний комплект ключів» та не передбачено, що повинно бути саме два комплекти оригінальних ключів у страхувальника, оскільки комплектність транспортного засобу, щодо якого здійснюється страхування, визначається сторонами саме при укладанні договору страхування, а отже повним комплектом ключів є їх кількість, зафіксована саме у договорі страхування (у даному випадку - 2 ключі).
При цьому позивач (до моменту викрадення автомобіля) не подавав відповідачу жодної письмової заяви щодо змін обставин, які впливають на збільшення ступеню ризику (наявності у нього лише одного комплекту ключів від автомобіля, внаслідок втрати іншого), транспортний засіб мав знаходитись виключно на стоянці, що охороняється (гаражі), в будь-який час доби.
Оскільки вказана вимога договору страхування позивачем виконана не була, відповідний договір в частині покриття страхових ризиків від «Викрадення» не діяв.
Враховуючи те, що договір страхування по ризику «Викрадення» не діяв на момент випадку, а також те, що ОСОБА_1 у порушення умов договору так і не надав відповідачу два комплекти ключів від ТЗ, які згідно умовами договору страхування та заяви до нього повинні були знаходитися саме у позивача, у тому числі і на момент викрадення належного останньому автомобіля, страхова компанія правомірно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених умовами укладеного договору.
Підставами касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 937/7972/19 (провадження № 61-12483св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 591/3429/15-ц (провадження № 61-14252св19), від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435св18) та постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 листопада 2014 року між страховиком ПрАТ «Європейський страховий альянс» та страхувальником ОСОБА_1 укладений договір страхування № 36754, згідно з яким ОСОБА_1 застрахував транспортний засіб «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 368 000,00 грн.
Відповідно до листа Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області на звернення позивача 30 листопада 2015 року в результаті слідчих дій за фактом викрадення автомобіля марки «Lexus GS 300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , встановлено, що вищевказаний автомобіль був викрадений з двору за адресою: АДРЕСА_1 . Час незаконного заволодіння транспортним засобом з 20 години до 21 години 08 листопада 2015 року, що підтверджується показаннями свідків.
Згідно з повідомленням Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 17 березня 2016 року, з місця події за заявою ОСОБА_1 від 09 листопада 2015 року ним добровільно видано та долучено до матеріалів кримінального провадження на необхідний строк досудового розслідування ключ запалення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль. У зв'язку з непотрібністю 22 січня 2016 року ключ запалення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль були повернуті власнику ОСОБА_1 .
Листом від 05 січня 2016 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки автомобіль під час викрадення не знаходився на території, яка згідно з умовами договору є гаражем або стоянкою, що охороняється, та заявником не надано повний комплект оригінальних ключів від автомобіля.
Згідно з листом ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхової виплати за його заявою від 10 листопада 2015 року щодо події, що мала місце в ніч з 08 на 09 листопада 2015 року, через порушення умов договору, а саме не передання страховику двох оригінальних ключів від автомобіля після його викрадення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов'язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування компенсування шкоди.
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» та пункту 1.4 договору страховим випадком вважається подія, що визначена у переліку ризиків в частині 1 договору, яка відбулась в період дії договору, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
У справі, яка переглядається, установлено, що 08 листопада 2015 року, тобто у період дії укладеного між сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу, сталось незаконне заволодіння застрахованим автомобілем, та у строк, передбачений договором (10 листопада 2015 року) позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування при незаконному заволодінні транспортним засобом, якщо після настання випадку, що має ознаки страхового, будуть відсутні - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу або ключів від наявних засобів проти викрадення/пультів від них.
Згідно з листом відповідача на адресу позивача від 05 січня 2016 року у виплаті страхового відшкодування позивачу відмовлено, оскільки останній своєчасно не надав страховику повних два комплекти ключів від транспортного засобу, разом з тим, у разі викрадення одного комплекту ключів від транспортного засобу своєчасно - на протязі 3-х днів - страховика про це письмово не повідомив та зберігав транспортний засіб не в гаражі або на стоянці, як це передбачено умовами договору - пункт 4.2.3 договору.
У пункті 3.5 договору страхування зазначено, що якщо у пункті 5.1 частини 1 договору передбачено умову по зберіганню ТЗ в нічний час (23:00 до 06:00) на стоянці, що охороняється, або в гаражі - страховик не несе відповідальність за ризики «Викрадення» та «ПДТО», коли незаконне заволодіння та/або пошкодження ТЗ сталось в проміжок часу з моменту залишення ТЗ до моменту виявлення його відсутності/пошкодження при порушенні умов зберігання ТЗ в нічний час (23:00 до 06:00), враховуючи подію, що сталася при знаходженні ТЗ не на стоянці, що охороняється (гаражі) після 06:00 год, але буде з'ясовано, що ТЗ знаходився на цьому місці до 06:00 год.
Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що страхувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів, але до настання випадку, що має ознаки страхового, подати страховику заяву про зміну обставин, що впливають на збільшення ступеню ризику, а саме: втрата свідоцтва про реєстрацію ТЗ, ключів від ТЗ, наявних засобів проти викрадення або пульту управління сигналізацією або виходу з ладу (демонтаж) засобів проти викрадення. Страхувальник не пізніше дня, коли йому стало відомо про такий випадок, вживає заходи щодо (відповідно до випадку): отримання нового свідоцтва про реєстрацію ТЗ, заміни ключів від ТЗ, заміни (відновлення роботи) засобів проти викрадення. Договір по ризику «Викрадення» до моменту письмового повідомлення страховика про усунення зазначених вище випадків, діє виключно за умови знаходження такого ТЗ на стоянці, що охороняється (гаражі).
Згідно з повідомленням Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області, автомобіль був викрадений з двору за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 години до 21 години 08 листопада 2015 року, що підтверджується показаннями свідків.
Частиною п'ятою статті 411 ЦПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року зазначив, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на обґрунтованість відмови страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування з посиланням на неналежне зберігання транспортного засобу (не в гаражі або на стоянці), не звернув уваги на те, що автомобіль було викрадено у проміжок часу з 20:00 до 21:00 год, що підтверджується листом Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області, а згідно умов укладеного між сторонами договору (пункт 3.5), вказаний автомобіль не повинен зберігатися у такий проміжок часу на стоянці чи гаражі. Доказів того, що зазначений автомобіль зберігався позивачем в нічний час (23:00-06:00) не на стоянці чи гаражі, як це передбачено умовами договору, матеріали справи не містять, а тому висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 згідно з пунктом 4.2.3 на протязі 3-х днів мав повідомити страховика про зміну обставин, що впливають на збільшення ступеню ризику не ґрунтуються на матеріалах справи.
При новому апеляційному розгляді цієї справи, суд апеляційної інстанції врахував вказівки, викладені в постанові суду касаційної інстанції, та дійшов правильного висновку про те, що положення договору страхування щодо зберігання транспортного засобу в період з 23:00 до 06:00 годин не розповсюджуються на спірну ситуацію, а тому не можуть бути застосовані в контексті юридичної кваліфікації спірної ситуації.
Також Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року зазначив, що апеляційний суд не перевірив твердження позивача про те, що вищевказаний автомобіль ним було придбано в фізичної особи з одним комплектом ключів і саме такий автомобіль було застраховано страховиком, не звернув уваги на те, що пунктом 6.2.2. договору передбачена передача «повного комплекту оригінальних ключів» та не зазначено скільки конкретно їх повинно бути, не перевірив висновок суду першої інстанції щодо обов'язкової наявності саме двох оригінальних ключів від транспортного засобу у страхувальника.
Згідно з умовами пункту 6.2.2 договору страхування на підтвердження факту настання страхового випадку страхувальник у випадку «Викрадення» має надати свідоцтво про реєстрацію ТЗ та повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та наявних засобів проти викрадення у порядку, передбаченому пунктом 5.1.7 частини 2 договору.
Апеляційний суд, на виконання положень частини першої статті 417 ЦПК України, під час нового розгляду справи врахував обов'язковість вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року, а саме, що пунктом 6.2.2 договору страхування передбачена передача «повного комплекту оригінальних ключів», однак не зазначено, скільки конкретно їх повинно бути.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року, надавши належну правову оцінку доказам у їх сукупності та, встановивши, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування.
Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 937/7972/19 (провадження № 61-12483св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 591/3429/15-ц (провадження № 61-14252св19), від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435св18) та постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець