Ухвала
19 липня 2022 року
м. Київ
справа № 361/3154/20
провадження № 61-6592ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Київської обласної державної адміністрації, в якому просила суд зобов'язати відповідача власним коштом придбати квартиру житловою площею не менше 10,15 кв. м. та привести квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до стану приданого для проживання (зробити ремонт, придбати обладнання).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 18 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
27 грудня 2021 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року повернуто скаржнику без розгляду.
14 липня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада
2021 року (надійшла до суду 18 липня 2022 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявник заявила клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -
у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Верховного Суду від 01 лютого 2022 року була зареєстрована
13 лютого 2022 року, а оприлюднена - 14 лютого 2022 року.
При зверненні до суду касаційної інстанції вперше заявником не було порушено строк подачі касаційної скарги.
Однак, після винесення ухвали про повернення касаційної скарги та її оприлюднення минуло 150 днів.
Заявник повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою
14 липня 2022 року, тобто через більше ніж 4 місяці з дня оприлюднення ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги.
Введення воєнного стану є підставою для поновлення особі строку касаційного оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв'язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати касаційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв'язку з бойовими діями в місці проживання, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо).
Оскільки заявником не вказано конкретних обставин, що завадили їй вчасно подати касаційну скаргу, то касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для вказання конкретних обставин та подання відповідних доказів.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Також касаційну скаргу необхідно залишити без руху у зав'язку з наступним.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць