Ухвала
18 липня 2022 року
м. Київ
справа № 752/6885/20
провадження № 61-5947ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 1981 року ОСОБА_7 зареєструвався у квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до ордеру на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначеній квартирі були зареєстровані
ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_10 - ОСОБА_5
20 жовтня 1994 року після звільнення з збройних сил Радянського Союзу
в спірній квартирі були зареєстровані: ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_11 та діти ОСОБА_6 , ОСОБА_3
19 квітня 2001 року в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована друга дочка ОСОБА_10 - ОСОБА_4 .
14 травня 2005 року ОСОБА_8 було знято з реєстрації у квартирі
АДРЕСА_1 .
22 травня 2002 року ОСОБА_2 було знято з місця реєстрації за адресою проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Пізніше
ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_2 та дітьми:
ОСОБА_6 , ОСОБА_3 переїхав до квартири
АДРЕСА_2 , яка належала йому на підставі договору дарування.
Позивачка також вказувала, що з лютого 2003 року ОСОБА_3
у спірній квартирі не проживає, його речей у спірній квартирі не має, він не сплачує квартирну плату та плату за комунальні послуги, а фактично мешкає разом зі своєю матір'ю у квартирі АДРЕСА_2 , або за бажанням в квартирі
АДРЕСА_3 .
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня
2021 року (у складі судді Мазура Ю. Ю.) позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування кімнатою в квартирі АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не проживає протягом багатьох років у спірній квартирі, а наявність реєстрації відповідача в зазначеній квартирі порушує право позивачів, як наймачів житлового приміщення у їх праві користування квартирою. Крім того, ОСОБА_3 має на праві власності інше особисте нерухоме майно. Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року (у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г.) рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт не проживання у спірній квартирі понад шість місяців, який зумовлено поважними причинами.
01 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду
від 22 червня 2022 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права
на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 22 червня
2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк