21 липня 2022 року
м. Київ
справа №380/4010/20
адміністративне провадження № К/9901/31567/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року (головуючий суддя - Сподарик Н.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Запотічний В.В., Улицький В.З.)
у справі №380/4010/20
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці Державної фіскальної служби, Галицької митниці Держмитслужби
про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Львівська митниця ДФС), Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняк Р.М. від 13 квітня 2020 року №130-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року;
- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при його звільненні роботодавцем порушено процедуру звільнення, а саме: частини першу, третю статті 49-2, пункт 2 частини другої статті 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статтю 87 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII ).
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13 квітня 2020 року №130-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.
Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 98 170 грн 90 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 8750,00 грн допущено до негайного виконання.
Встановлено такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів: при виплаті ОСОБА_1 зазначеного середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід вирахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.
4. У поданій касаційній скарзі Галицька митниця Держмитслужби, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працював в митних органах з 1992 року. З 11 грудня 2018 року відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №888-о позивача переведено на посаду головного державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС.
7. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
8. Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
9. В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 листопада 2019 року внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
10. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
11. З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
12. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
13. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08 грудня 2019 року.
14. Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21 грудня 2019 року прийнято наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VII згідно зі списком, в який був включений позивач. Вручення попереджень про наступне вивільнення працівників доручено члену Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Дацій Т.М . Контроль за виконанням цього наказу здійснювався головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О.Р .
15. Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07 лютого 2020 року скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.
16. Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-Vlll, зі змінами. В додатку до вказаного наказу зазначений ОСОБА_1 - головний державний інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС.
17. З попередження про наступне вивільнення із займаної посади 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивача ознайомлено 10 березня 2020 року, підтвердженням чого є відмітка з підписом позивача.
18. Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №130-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 15 квітня 2020 року звільнено з займаної посади головного державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Як на підставу звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.
19. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення не містить конкретизації причин та підстав, а лише формальний перелік пунктів, передбачених частиною першою статті 87 Закону №889-VІІІ, які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав звільнення.
21. Крім того, суди дійшли висновку, що оскільки позивача протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС, він підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого був протиправно звільнений, а саме на посаді головного державного інспектора митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. У касаційній скарзі Галицька митниця Держмитслужби зазначила, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
24. Скаржник посилається на те, що звільнення позивача відбулось відповідно до статті 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», положеннями якої з 13 лютого 2020 року суттєво змінено правове регулювання процедури припинення державної служби внаслідок реорганізації державного органу. Відповідно до положень статті 87 Закону №889-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин суб'єкт призначення або керівник державної служби має право, а не зобов'язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.
25. Крім того зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки за аналогічних обставин судами по різному застосовуються положення Закону №889-VIII, в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", та приймаються протилежні судові рішення.
26. Позивач подав до суду пояснення, в яких посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
28. Касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
29. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу правомірності звільнення державного службовця відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (у зв'язку із реорганізацією державного органу).
30. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
33. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
34. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом №889-VIII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - 10 березня 2020 року).
35. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення.
36. Згідно із статтею 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
37. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 -1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
38. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України.
39. Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках.
40. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
41. Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (далі - Порядок №1074).
42. Пунктами 1, 4 Порядку визначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.
43. Предметом спору у даній справі є звільнення державного службовця відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (у зв'язку із реорганізацією державного органу).
44. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про порушення роботодавцем процедури звільнення позивача.
45. Верховний Суд вважає такий висновок необґрунтованим з огляду на наступне.
46. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон №889-VIII.
47. На час здійснення реорганізації Львівської митниці ДФС та звільнення позивача такі нормативно-правові акти як Закон №889-VIII та КЗпП України зазнали значних змін у зв'язку із набранням чинності Законами України від 19 вересня 2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи». Зокрема, були внесенні зміни до Закону №889-VIII, в тому числі до статей 22 та 87, які регулювали підстави та порядок припинення державної служби. Водночас у зв'язку із набранням чинності Законом №113-IX з 25 вересня 2019 року змін зазнала стаття 40 КЗпП України, шляхом доповнення її частиною п'ятою, згідно з приписами якої особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Законом №440- IX були внесені зміни, зокрема, до статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, в частину третю статті 87 Закону №889-VIII.
48. Таким чином, вирішальним для правильного розв'язання цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII.
49. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, пов'язували момент виникнення спірних відносин у цій справі із початком реорганізації Львівської митниці ДФС (28 листопада 2019 року), проте, Верховний Суд із цим не погоджується.
50. Верховний Суд наголошує, що правовідносини щодо звільнення між роботодавцем та працівником, зокрема, у разі реорганізації підприємства виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Дане твердження підтверджується і тим, що трудове законодавство саме з цього моменту покладає обов'язок на роботодавця пропонувати працівнику вакантні посади. Припиняються ці відносини з моменту звільнення працівника.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив державну службу на Львівській митниці ДФС, яка в подальшому була реорганізована у Галицьку митницю Держмитслужби шляхом приєднання.
52. Пунктом 4 Порядку №1074 визначено, що орган виконавчої влади утворюється, зокрема, в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.
53. 10 березня 2020 року позивач попереджений про наступне звільнення, а з 15 квітня 2020 року він був звільнений.
54. Отже, спірні правовідносини виникли 10 березня 2020 року і тривали до 15 квітня 2020 року.
55. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
56. Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.
57. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
58. На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон №889-VIII в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
59. Законом №440- IX були внесені зміни, зокрема, до статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом наступного змісту: "Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
60. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
61. За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року №86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
62. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону №889-VIII, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.
63. У рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року (справа №240/455/20), від 25 червня 2021 року (справа №260/261/20), від 20 вересня 2021 року (справа №340/221/20) суд касаційної інстанції наголошував, що особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ були визначені шляхом внесення змін до статті 87 Закону №889-VІІІ, зокрема, Законом №440-ІХ.
64. Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, а строк попередження про наступне вивільнення становить не менше 30 календарних днів перед звільненням.
65. Аналіз положень Закону №889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваних наказів, свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
66. На момент відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, висновку Верховного Суду щодо застосування статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №440-IX ще не було.
67. Однак на момент розгляду цієї справи такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20 та підстави для відступу від цієї правової позиції у цій справі відсутні.
68. При цьому, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України, оскільки це питання врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону №889-VIII, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов'язку суб'єкта призначення виконати обов'язок пропонування посад.
69. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача.
70. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII та відсутність підстав для скасування спірного наказу про звільнення та поновлення на посаді.
71. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
72. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
73. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень застосували статтю 87 Закону №889-VIII у редакції, що не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та застосували норми КЗпП України, які не підлягали застосуванню, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
74. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, який визначний судом правомірним, то в цій частині рішення судів попередніх інстанцій також підлягають скасуванню, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
75. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі №380/4010/20 скасувати.
Ухвалити в справі №380/4010/20 нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова