21 липня 2022 року
м. Київ
справа №280/4670/20
адміністративне провадження № К/9901/28729/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його адвокатом Вишняковим Дмитром Олександровичем
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді: Круговий О.О., Шлай А.В.)
у справі №280/4670/20
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного сервісного центру МВС
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 12 червня 2020 року № 58о/с в частині звільнення;
- поновити на посаді адміністратора територіального сервісного центру № 2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в структурі Міністерства внутрішніх справ України та Головному сервісному центрі МВС, зокрема;
- стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2020 року по день ухвалення рішення;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України та Головний сервісний центр МВС вчинити дії щодо вжиття заходів щодо призначення (переведення) на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філії ГСЦ МВС).
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області фактично не було ліквідовано, а відбулась реорганізація. При звільненні не було забезпечено можливість працевлаштування у новоутворений сервісний центр МВС України.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали від 12 січня 2021 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру в Запорізькій області від 12 червня 2020 року № 58о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора територіального сервісного центру № 2342 (на правах відділу, місто Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.
Поновлено ОСОБА_1 , державного службовця 8 рангу, на посаді адміністратора територіального сервісного центру № 2342 (на правах відділу, місто Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з 17 червня 2020 року.
Стягнуто з Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 101 712,50 грн.
Зобов'язано Головний сервісний центр МВС вжити заходи щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філії ГСЦ МВС).
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
5. У поданій касаційній скарзі представник позивача із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ. Установлено, що здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, покладається на Міністерство внутрішніх справ; територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.
8. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 березня 2020 року № 218 утворено ліквідаційні комісії територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ. Призначено головою ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області Чоботенко А.С.
9. 11 березня 2020 року позивач ознайомлений з попередженням про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ) у зв'язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області та звільнення із займаної посади не раніше 30 календарних днів з дня попередження.
10. Наказом голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 12 червня 2020 року № 58 о/с звільнено ОСОБА_1 , державного службовця 8 рангу, з посади адміністратора територіального сервісного центру № 2342 (на правах відділу, місто Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ у зв'язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79, із припиненням державної служби, 16 червня 2020 року.
11. Вважаючи своє звільнення неправомірним позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів з надання сервісних послуг МВС або передачі їх іншим органам виконавчої влади. Тож в системі МВС фактично відбулося приєднання 26 територіальних органів (РСЦ МВС), що були утворені в АРК, областях та у місті Києві, до головного міжрегіонального територіального органу - ГСЦ МВС, юрисдикція (повноваження) якого поширюються на всю територію України. Воднораз у структурі ГСЦ МВС утворено відокремлені структурні підрозділи - регіональні сервісні центри в АРК, областях та у місті Києві (РСЦ ГСЦ МВС), які діють як філії та здійснюють частину функцій ГСЦ МВС та усі функції колишніх РСЦ МВС, що припиняються.
13. Порівняння змісту Положення про Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) свідчить про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг.
14. Суд першої інстанції вважав, що такі обставини свідчать про фактичну реорганізацію державного органу - Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, а не його ліквідацію.
15. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 816/979/17, вказував про те, що процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
16. При звільненні позивачу не було запропоновано будь-яку вакантну посаду та не вжито жодних заходів до його працевлаштування, не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення, не надано доказів вжиття заходів з встановлення наявності у позивача права на переважне залишення на роботі, у зв'язку з чим не дотримано вимог статей 40, 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону № 889-VІІІ.
17. Належним способом захисту порушеного права позивача суд вважав необхідність приведення сторін у первісний стан, який існував до видання наказу про звільнення.
18. Також суд виходив з того, що ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з покладенням завдань, повноважень та функцій цього органу на Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області передбачає зобов'язання роботодавця (держави) вжити заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.
19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що з набранням чинності Законом № 117-ІХ з 25 вересня 2019 року процедура припинення державної служби у зв'язку з скороченням чисельності або штату державних службовців; скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізації державного органу; ліквідації державного органу зазнала значних змін.
20. Звернув увагу на те, що застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду та Верховного Суду України, висловленої на підставі аналізу законодавства у редакції Закону № 889-VІІІ до набрання чинності Законом № 117-ІХ, є помилковим.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Адвокат позивача у касаційній скарзі зазначає про те, що при винесенні наказу про звільнення позивача жодним чином не враховані положення законодавства щодо гарантій вивільнюваних працівників у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу державної служби, в якому він обіймав посаду, а саме - не було запропоновано жодних вакантних посад. Також порушено переважне право на залишення на роботі, встановлене статтею 49-2 КЗпП України, як працівника з більш високою кваліфікацією та більш тривалим безперервним стажем роботи на державній службі.
22. Стверджував про те, що новий Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) та ліквідований Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області є фактично тотожними органами, що виконують аналогічні завдання та функції, з незначними процедурними змінами у своїй діяльності. Відтак, мала місце не ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, а його реорганізація, відповідно роботодавець зобов'язаний здійснити передбачені законодавством дії для працевлаштування позивача.
23. З урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 820/2932/16 та від 04 липня 2019 року у справі № 2а-108/12/2670, скаржник стверджував що постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» насправді була спрямована не на ліквідацію Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, а на його реорганізацію.
24. Також скаржник вважав за необхідне зазначити, що дискримінаційна норма Закону №117-ІХ, яким внесено зміни до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ щодо відсутності обов'язку роботодавця запропонувати іншу рівноцінну посаду державної служби була прийнята та набрала чинності після того, як позивача було призначено на посаду державної служби, та застосування такої норми суперечить засадам, закріпленим у Конституції України щодо недопустимості звуження права.
25. Міністерство внутрішніх справ України у відзиві на касаційну скаргу зазначала про те, що при звільненні позивача було дотримано приписи законодавства щодо порядку звільнення державного службовця. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
26. Головний сервісний центр МВС у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на її необґрунтованість, а тому просить відмовити у її задоволенні. Внаслідок реалізації приписів постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» фактично відбулась ліквідація територіальних органів з надання сервісних послуг, як юридичних осіб публічного права, із створенням нової структури надання сервісних послуг МВС Головного сервісного центру МВС.
27. У спірному випадку слід застосовувати виключно спеціальний нормативно-правовий акт - Закон № 889-VІІІ, а норми КЗпП України в даному випадку не застосовуються.
28. Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області у відзиві на касаційну скаргу вважав безпідставним посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Відповідно до Положення про сервісний центр та законодавства України роботодавець не наділений правом та повноваженням щодо пропозицій та призначення (переведення) на вакантну посаду в іншому державному органі, в тому числі в структурі МВС України. При звільненні державних службовців у зв'язку із припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, положення КЗпП України не застосовуються.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 5, 87 Закону № 889-VІІІ у взаємодії з статтями 5-1, 22, 40, 42 КЗпП України.
31. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу звільнення у червні 2020 року позивача з займаної посади державної служби у зв'язку з ліквідацією державного органу.
32. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
33. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
34. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
35. Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
36. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом № 889-VІІІ.
37. Згідно з частинами другою і третьою статті 5 Закону № 889-VІІІ відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
38. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
39. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ (далі - Закон № 117-IX, що діє з 25 вересня 2019 року) були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII.
40. Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-ІХ) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу.
41. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком (пункт 1). Установлено, що здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, покладається на Міністерство внутрішніх справ; територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (пункт 2).
42. До Переліку територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, що ліквідуються, включено, зокрема, Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області.
43. Суд першої інстанції виходив з того, що в системі МВС фактично відбулося приєднання 26 територіальних органів (РСЦ МВС), що були утворені в АРК, областях та у місті Києві, до головного міжрегіонального територіального органу - ГСЦ МВС, юрисдикція (повноваження) якого поширюється на всю територію України. Воднораз у структурі ГСЦ МВС утворено відокремлені структурні підрозділи - регіональні сервісні центри в АРК, областях та у місті Києві (РСЦ ГСЦ МВС), які діють як філії та здійснюють частину функцій ГСЦ МВС та усі функції колишніх РСЦ МВС, що припиняються.
44. Також суд першої інстанції здійснив порівняння змісту Положення про регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1407, та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 27 квітня 2020 року № 11. Результат такого порівняння свідчив про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг.
45. Як було встановлено судом першої інстанції за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області з 05 березня 2020 року перебуває у стані припинення юридичної особи. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований відокремлений підрозділ - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС).
46. Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію.
47. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року (справа №826/25887/15), від 17 липня 2019 року (справа №820/2932/16) та від 20 квітня 2022 року (справа № 400/2034/21).
48. Враховуючи зміст постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 у контексті положень статті 104 Цивільного кодексу України, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі цього розпорядчого акту фактично відбулась не ліквідація, а реорганізація територіального органу з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ як юридичної особи публічного права. До правонаступника - Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Регіональним сервісним центром МВС в Запорізькій області, так і майнові права та обов'язки цієї юридичної особи, що припиняється.
49. Таким чином, суд першої інстанції мотивовано зазначив про обов'язок відповідача дотримуватися у спірній ситуації процедури припинення державної служби, встановленої для реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII).
50. Проте, при цьому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми КЗпП України та дійшов висновку про порушення процедури звільнення ОСОБА_1 .
51. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 вирішено ліквідувати територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, що не передбачає обов'язок суб'єкта призначення вирішувати питання переведення працівника.
52. Щодо таких висновків колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
53. Вирішальним для цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону № 889-VІІІ.
54. Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи, до яких можна віднести обов'язок роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та вчинити дії щодо працевлаштування працівника, в тому числі з урахуванням переважного права на залишення на роботі, а також заборону на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.
55. Проте, відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
56. Верховний Суд, зокрема у постановах від 30 листопада 2021 року у справі №480/4055/20 та від 09 червня 2022 року у справі № 400/1781/21, роблячи ретроспективний аналіз положень Закону №889-VІІІ, зазначав, що стаття 87 цього Закону до набрання чинності Законом № 117-IX (тобто до 25 вересня 2019 року) визначала як підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), так і особливості її застосування (у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) поряд із прямою вказівкою на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю.
57. Після внесених Законом № 117-IX змін до статті 87 Закону № 889-VIII підстава звільнення державних службовців, раніше визначена пунктом 1 частини першої цієї статті, була розділена окремо на випадки скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої) та ліквідації державного органу (пункт 1-1 частини першої). У частині процедури звільнення з цих підстав стаття 87 Закону № 889-VIII містила єдину норму про можливість видання наказу про звільнення в період тимчасової непрацездатності або відпустки державного службовця із зазначенням датою звільнення першого робочого дня останнього (частина п'ята).
58. Наступні зміни до статті 87 Закону № 889-VIII внесені згідно із Законами України від 14 січня 2020 року № 440-IX (набрав чинності 13 лютого 2020 року) та від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ (набрав чинності 06 березня 2021 року), якими законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю.
59. На час попередження позивача про наступне звільнення та видання спірного наказу про звільнення діяли положення Закону № 889-VIII у редакції Закону № 440-ІХ та стаття 40 КЗпП України у редакції Закону № 113-ІХ. Тобто можна констатувати, що на час виникнення спірних правовідносин особливості звільнення державних службовців, як осіб, що мають спеціальний статус, визначались саме Законом № 889-VIII, а отже, застосуванню підлягала частина третя статті 87 цього Закону, а не норми трудового законодавства.
60. Таким чином, посилання у касаційній скарзі на те, що при винесенні наказу про звільнення позивача не були враховані положення законодавства про працю щодо гарантій вивільнюваних працівників, а саме - не було запропоновано жодних вакантних посад, а також порушено переважне право на залишення на роботі, встановлене статтею 49-2 КЗпП України, є помилковим з огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин.
61. Колегія суддів зауважує, що після відкриття провадження за вказаною касаційною скаргою Верховним Судом було сформовано правові висновки щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-ІХ), зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20, від 09 червня 2022 року у справі № 300/891/20, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні.
62. Як установлено судами, при попередженні позивача про наступне звільнення, йому не було запропоновано будь-яку іншу рівнозначну посаду або іншу роботу.
63. З цього приводу слід зазначити, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
64. Таким чином, із набранням чинності Законом № 440-ІХ законодавець надав можливість суб'єкту призначення або керівнику державної служби розірвати трудовий договір з державним службовцем з підстав, зокрема, ліквідації державного органу. При цьому, аналіз положень Закону № 889-VIII свідчить про те, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
65. Аналогічна правовий підхід застосований Верховний Судом у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/11687/2020, від 09 грудня 2021 року у справі № 640/20284/20, від 02 червня 2022 року у справі № 420/3541/20 (у спорах подібної категорії), підстав для відступу від висловленої позиції колегія суддів не знаходить.
66. Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини та приписи законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про неправильне формулювання роботодавцем причини звільнення ОСОБА_1 , однак, при цьому дотримання процедури звільнення.
67. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
68. Враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 5, 40, 49-2 КЗпП України, статті 87 Закону № 889-VIII, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
69. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Вишняковим Дмитром Олександровичем, задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №280/4670/20 скасувати.
Ухвалити в справі № 280/4670/20 нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного сервісного центру МВС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора територіального сервісного центру № 2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, зазначені в наказі голови ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 12 червня 2020 року № 58 о/с «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області», вказавши підставою звільнення - реорганізацію державного органу та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.В. Калашнікова
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду