21 липня 2022 року
м. Київ
справа №П/320/1014/20
адміністративне провадження № К/9901/43661/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі №П/320/1014/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС Комплект" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТС Комплект" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 серпня 2019 року №0023391413, № 0023401413 та № 0023411413.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.
Вперше апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області подано 14 грудня 2020 року, що підтверджується поштовим конвертом, в якому апеляційна скарга була надіслана до суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 січня 2021 року залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору, а в подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року повернуто апелянту.
Вдруге апеляційна скарга разом з платіжним дорученням про сплату судового збору та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження була подана Головним управлінням ДПС у Київській області 23 квітня 2021 року, що підтверджується поштовим конвертом, в якому апеляційна скарга була надіслана до суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року та визнано причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення строку, у якій необхідно вказати підстави для поновлення строку та роз'яснено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Київській області надано клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року. Клопотання обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через особливості фінансування відповідача як суб'єкта владних повноважень та гарантованим Конституцією України правом на оскарження судового рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року. Відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року.
Не погодившись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у тому, що судом не враховано поважність пропущення скаржником строку на апеляційне оскарження у зв'язку з неможливістю своєчасно сплатити судовий збір з урахуванням майнового стану відповідача, його фінансування з державного бюджету та відсутності коштів на рахунках податкового органу. Зазначає, що ним строк звернення з апеляційною скаргою вперше не було пропущено. Вказує на те, що відповідачем було вжито всі можливі заходи задля сплати судового збору у найкоротший строк.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Спірним питанням є правомірність відмови скаржнику у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, що регулюється положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що звернення з первинною апеляційною скаргою було у межах визначених строків на апеляційне оскарження, а звернення з повторною апеляційною скаргою - у найкоротші строки після повернення попередньої апеляційної скарги що, на думку скаржника, утворює достатні підстави для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
Разом з тим, в поданні повторної апеляційної скарги не вбачається наміру добросовісної реалізації належного особі права на апеляційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги. Скаржник також не пояснює зволікання з повторним зверненням до суду апеляційної інстанції після усунення обставин, які стали підставою для повернення первинної апеляційної скарги, а отже наведені відповідачем причини пропуску не свідчать про їх поважність та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Надаючи оцінку таким доводам скаржника в контексті обставин у цій справі Суд виходить з такого.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 Великою Палатою зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Такі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 7 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 04 листопада 2021 року у справі №520/15397/2020.
Також, не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв'язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 580/1020/19 та від 04 березня 2021 року у справі №160/2538/19.
Колегія суддів враховує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Суд касаційної інстанції враховує, що попереднє звернення з апеляційною скаргою та її повернення, а також несплата судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги норми частини третьої статті 298 КАС України, надав скаржнику час для повідомлення інших (поважних та підтверджених документально) причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.
Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції надавалась можливість скаржнику виконати вимоги ухвали апеляційного суду, проте ним вимоги не були виконані.
Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, чинного на час постановлення спірної ухвали.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі №П/320/1014/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Л.І. Бившева