21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 160/9515/21
адміністративне провадження № К/9901/42488/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (суддя: Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (судді: Шалай А.В., Прокопчук Т.С., Щербак А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 14 червня 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань у період з 23 грудня 2019 року по 01 березня 2021 року щодо не присвоєння йому 6 рангу державного службовця; зобов'язати відповідача присвоїти слідчому територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Гнєзділову О.В. 6 ранг державного службовця з внесенням відповідного запису в трудову книжку; стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину заробітної плати за період з 23 грудня 2019 року по 01 березня 2021 року, з урахуванням доплати за ранг державного службовця.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суди виходили з того, що про обставину неприсвоєння йому 6 рангу державного службовця і, відповідно, відсутності запису про це у трудовій книжці він дізнався 01 березня 2021 року, однак до суду у цій справі звернувся лише 14 червня 2021 року, тобто з порушенням строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що фактично ним трудову книжку отримано 01 березня 2021 року, однак вважаючи відсутність запису у трудовій книжці про не присвоєння йому рангу державного службовця помилкою, у період до дати отримання кінцевої відповіді з Державного бюро розслідувань від 25 травня 2021 року № Г-1356/10-13-01-1847/21 вважає, що про порушене право він дізнався 25 травня 2021 року.
На переконання позивача, звернення до Дніпропетровського адміністративного суду 14 червня 2021 року з цим позовом відбулося в межах строку, визначеного частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року адміністративний позов повернуто через пропуск позивачем строку звернення до суду.
Вказані рішення є предметом оскарження у касаційному порядку.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача 24 лютого 2021 року звільнено з посади слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності корупції) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
Позивач зауважив, що у трудовій книжці відсутній запис про присвоєння йому відповідного рангу державного службовця у період роботи в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань у місті Полтаві, тому 14 червня 2021 року звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції ухвалою від 18 червня 2021 року залишив позовну заяву позивача без руху та надав десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Підставою для залишення позовної заяви без руху був пропуск позивачем строку звернення до суду та ненадання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження.
05 липня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 18 червня 2021 року.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2021 року погодившись з висновками суду першої інстанції, щодо застосування норм процесуального права залишив ухвалу суду першої інстанції від 05 липня 2021 року без змін, у зв'язку із тим, що у заяві про поновлення строків зазначено ті ж обставини, що були зазначені в позовній заяві, та які не прийнято судом до уваги, як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Судами встановлено, що спір у цій справі відноситься до справ щодо проходження публічної служби і відповідно до положень частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Матеріалами справи підтверджується, що про порушення своїх прав позивач дізнався 01 березня 2021 року з моменту отримання трудової книжки, проте свідомо попередньо обрав досудовий спосіб захисту свого порушеного права, який не приніс очікуваного результату.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 22 квітня 2020 року ініційовано подання подібної за змістом у цій справі № 160/9515/21 позовної заяви, за наслідками якої Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалою від 30 квітня 2020 року відкрито провадження у справі № 160/4542/20.
У цій справі № 160/4542/20 позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава Тимошко В.В. щодо обов'язкового внесення подання на присвоєння рангу державного службовця позивачу та щодо не направлення до Служби безпеки України для отримання доступу до роботи з документами з грифом таємно, що позбавляє позивача права на отримання доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці;
- визнати протиправними дії директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава Тимошко В.В. щодо невиплати премії позивачу протягом січня-квітня 2020 року;
- зобов'язати директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава Тимошко В.В. внести подання Директору Державного бюро розслідувань про присвоєння рангу державного службовця позивачу;
- зобов'язати директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава Тимошко В.В. направити документи до Служби безпеки України для отримання доступу до роботи з державною таємницею стосовно позивача;
- зобов'язати директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава Тимошко В.В. встановити та виплатити позивачу премію за січень-квітень 2020 року відповідно до подань начальника першого слідчого відділу управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава.
Позовні вимоги у справі № 160/4542/20 ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він призначений на посаду слідчого територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, як державний службовець, а, отже, йому повинен бути присвоєний 6 ранг державного службовця. Однак внаслідок протиправної, на думку позивача, бездіяльності йому такий ранг не присвоєно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 160/4542/20 позовну заяву ОСОБА_1 до директора територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві Тимошка В. В. про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність директора територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, Тимошка В .В. щодо не внесення подання на присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 .
Водночас, розуміючи правові наслідки вчинення тих чи інших процесуальних дій, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про відмову від позову у справі № 160/4542/20.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у зазначеній справі прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до директора територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві Тимошка В.В. про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Визнано нечинним рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 160/4542/20 та закрито провадження у справі. Позивачу роз'яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (а.с. 78-79).
Як вбачається з матеріалів цієї справи, предмет спірних правовідносин стосується бездіяльності суб'єкта владних повноважень за період з 23 грудня 2019 року по 01 березня 2021 року щодо не присвоєння позивачу 6 рангу державного службовця та стягнення з відповідача на його користь невиплачену частину заробітної плати за період з 23 грудня 2019 року по 01 березня 2021 року, з урахуванням доплати за ранг державного службовця. У справі № 160/4542/20 предметом спірних правовідносин була бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не присвоєння позивачу рангу державного службовця за період до 22 квітня 2020 року та виплата позивачу премії за січень-квітень 2020 року.
За таких умов, твердження ОСОБА_1 про те, що йому стало відомо про можливе порушення його прав, а саме щодо не присвоєння йому 6 рангу державного службовця лише 25 травня 2021 року є помилковим.
Таким чином, враховуючи подання подібного позову у справі № 160/4542/20 про можливе порушення свого права щодо присвоєння 6 рангу державного службовця ОСОБА_1 стало відомо ще 22 квітня 2020 року (дата звернення із позовом до суду у справі № 160/4542/20).
Отже враховуючи зазначену вище обставину, ОСОБА_1 пропущений встановлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення з позовом до адміністративного суду, при цьому поважних причин для його поновлення позивачем не наведено.
Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не підлягають скасуванню.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О.Єресько
В.М. Соколов