21 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/23204/19
адміністративне провадження № К/990/15951/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі №640/23204/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду міста Києва позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач, ГУ НП у місті Києві), в якому просив:
- визнати протиправними дій та бездіяльність відповідача щодо не присвоєння позивачу спеціального звання - "старший лейтенант поліції";
- зобов'язати відповідача присвоїти позивачу спеціальне звання - "старший лейтенант поліції" з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу грошове забезпечення з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням "старший лейтенант поліції" з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року;
- зобов'язати відповідача виплатити різницю між нарахованим позивачу грошовим забезпеченням з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням "старший лейтенант поліції" та виплаченим грошовим забезпеченням з врахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням "рядовий поліції" з часу поновлення на службі в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року;
- зобов'язати відповідача внести зміни до послужного списку позивача стосовно присвоєння спеціального звання "старший лейтенант поліції", видати завірений витяг з послужного списку особової справи та інші документи, необхідні для переоформлення пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ НП у місті Києві щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "старший лейтенант поліції". Зобов'язано ГУ НП у місті Києві присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання "старший лейтенант поліції" з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року. Зобов'язано ГУ НП у місті Києві перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням "старший лейтенант поліції" з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року. Зобов'язано ГУ НП у місті Києві виплатити різницю між нарахованим ОСОБА_1 грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням "старший лейтенант поліції" та виплаченим грошовим забезпеченням з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням "рядовий поліції" з моменту повторного прийняття на службу в поліції, а саме з 04 листопада 2017 року. Зобов'язано ГУ НП у місті Києві внести зміни до послужного списку ОСОБА_1 стосовно присвоєння спеціального звання "старший лейтенант поліції". В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ НП у місті Києві подало апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року апеляційну скаргу ГУ НП у місті Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року скасовано та винесено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ НП у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 01 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Одночасно скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
11 липня 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі №640/23204/19 та додаткові пояснення.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В уточненій касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що вказана справа має виняткове значення для позивача.
Варто зауважити, що за правилами частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові підстави, передбачені цією нормою (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково) учасники справи мають наводити в обґрунтуванні касаційних скарг у випадках оскарження рішень судів, які не підлягають касаційному оскарженню, тобто судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів про те, що касаційна скарга має виняткове значення для позивача не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Проте такі посилання не відповідають правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права, відсутній висновок Верховного Суду.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування.
Також, в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини другої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 01 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі №640/23204/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк М.В. Білак