20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 817/1605/17
касаційне провадження № К/9901/48770/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Управління) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 (суддя Недашківська К.М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 № 193879-13.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що нарахування йому Управлінням податку на майно за 2016 рік є безпідставним, оскільки: об'єкт нерухомого майна - будівля телятника згідно довідки КП «Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації» від 15.09.2017 № 76 є непридатним використання, оскільки знаходиться у неробочому стані; відповідно до положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням того, що видом діяльності, який здійснює ФОП ОСОБА_1 , є розведення свійської птиці (01.47).
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 № 193879-13.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: належний позивачу об'єкт житлової нерухомості не є об'єктом оподаткуванням податком на майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки нежитлова будівля телятника, що належить позивачу на праві власності, використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарським товаровиробником при розведення свійської птиці.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 21.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що ФОП ОСОБА_1 не надав жодного письмового підтвердження щодо дійсного використання будівлі телятника для сільськогосподарського виробництва.
ФОП ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.07.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.047.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІI Мочулищенська сільська рада Дубровицького району Рівненської області прийняла рішення від 26.01.2015 № 279 «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та затвердила Положення про порядок справляння податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначеним Положенням було встановлено, що: об'єктом оподаткування є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (пункт 3.1 статті 3); базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пункт 4.1 статті 4); не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (підпункт «ж» пункту 3.2 статті 3).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.11.2017 видом діяльності, який здійснює ФОП ОСОБА_1 , є розведення свійської птиці (01.47).
Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14.04.2005 ОСОБА_1 (покупець) придбав у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» (продавець) нежитлову будівлю телятника загальною площею 2452,00 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 .
Управління прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.06.2017 № 193879-13, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 33788,56 грн.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В свою чергу, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Відповідно до статті 5 Національного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), такий вид діяльності як розведення свійської птиці (01.47) віднесено до діяльності сільського господарства.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з тих підстав, що нежитлова будівля телятника загальною площею 2452,00 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, яким являється ФОП ОСОБА_1 , видом діяльності якого за КВЕД є розведення свійської птиці (01.47). Відтак, нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк