21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 280/1280/21
адміністративне провадження № К/990/18544/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2022 року
у справі №280/1280/21 за позовом Служби автомобільних доріг у Запорізькій області до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу,
19 липня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Державної аудиторської служби України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №280/1280/21 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини сьомої статті 8 Закону №922 та пункту 3 розділу ІІІ Порядку №552, а саме щодо підстав обов'язку встановлювати зобов'язання щодо усунення порушення у висновку про результати моніторингу закупівлі.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині, Верховним Судом установлено, що зміст касаційної скарги викладено шляхом опису обставин справи, з посиланням на приписи Закону України «Про публічні закупівлі», Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі - Положення №43) та Порядку №552, проте ці аргументи заявник не виклав у логічному у взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер. Так, доводи Державної аудиторської служби України зводяться лише до загальних висловлювань щодо повноважень контролюючого органу та відповідності оскаржуваного висновку в частині способу усунення допущених порушень правовій позиції Верховного Суду, висловленій у справі №160/2951/20.
Разом з тим, положенням частини сьомої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено обов'язкові складові висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, а Порядком №552 затверджено порядок заповнення форми цього висновку. Проте, зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, свідчить про те, що задовольняючи позов, суд виходив з того, що в оскаржуваному висновку способом усунення виявлених порушень контролюючий орган встановив необхідність розірвання договору, яким не передбачалося дострокове розірвання, а сам договір був вже виконаний у повному обсязі і претензії щодо якості та кількості наданих послуг у замовника відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у висновку моніторингу спосіб усунення виявлених порушень не відповідає вимогам пункту 8 частини другої статті 2 КАС України, оскільки не є пропорційними виявленим порушенням, так як відповідачем не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи (у вигляді розірвання укладеного договору через порушенням лише замовником вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (застосування заходів впливу на винну особу задля уникнення у майбутньому порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі»)). Тому висновок моніторингу є протиправним та має бути скасований.
У касаційній скарзі не наведено об'єктивних підстав, що спростовують такі висновки суду апеляційної інстанції, а доводи заявника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування частини сьомої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Порядку №552 є формальними, так як ці положення закону є загальними і касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій у цій справі. Державна аудиторська служба України не навела вмотивованих підстав, як саме висновок Верховного Суду щодо цих норм і саме у цій справі буде мати вплив на вирішення подібних спірних правовідносин, оскільки вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із інших, визначених статтею 2 КАС України, критеріїв щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
На указане заявнику вже зверталась увага ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року у цій справі.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга Державної аудиторської служби України підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі №280/1280/21.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, -
Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі №280/1280/21 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Суддя Верховного Суду