21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 280/1992/21
адміністративне провадження № К/9901/47617/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року (головуючий суддя - Бойченко Ю.П.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (головуючий суддя - Панченко О.М, судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.)
у справі №280/1992/21
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті прокурору відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 заробітної плати з 26.03.2020 по 28.08.2020, в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та інших виплат, передбачених законодавством;
зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати прокурору відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 заробітну плату з 26.03.2020 по 28.08.2020 в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та інших виплат, передбачених законодавством (в т.ч. з урахуванням надбавки особам, які працюють в умовах режимних обмежень; індексації доходів; відпустки; компенсацію за невикористану відпустку), й виплатити вказану заробітну плату з різницею між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою за вказаний період та стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь позивача витрати, понесені у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, в позовних вимогах було відмовлено.
Рішення судів вмотивовані тим, що у період з 26.03.2020 по 28.08.2020 посадовий оклад позивача правомірно нараховувався не у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки це відповідає п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19.09.2019 № 113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Суди вказали, що позивач у спірний період з 26.03.2020 по 28.08.2020 не мав статусу прокурора, ані обласної, ані окружної прокуратури, тому на нього не поширювалося положення норм частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо розмірів посадових окладів прокурора окружної чи обласної прокуратури.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
28 грудня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та постановити нове, яким задовольнити позов повністю.
Оскаржуючи судові рішення позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, після винесення Конституційним судом України рішення від 26.03.2020 №6-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, який визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Крім того, скаржник вказав про неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає в помилковому тлумаченні статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014, пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019, з урахуванням рішення Конституційного суду України №6-р/2020 від 26.03.2020, а також незастосуванні статей 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1, 152 Конституції України, а порушення процесуального права - у недотриманні апеляційним судом статей 2, 4, 19, 77-79, 242 КАС України.
07 лютого 2022 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив відповідача на вказану касаційну скаргу, в якому вважає доводи останньої необґрунтованими. Просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року за даною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач працював в органах прокуратури з 23.11.2011 по 28.08.2020, що підтверджується записами у його трудовій книжці. З інформаційної довідки Запорізької обласної прокуратури про заробітну плату ОСОБА_1 за 2020 рік вбачається, що позивачу у період з 26.03.2020 по 28.08.2020 заробітна плата нараховувалася та виплачувалася з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного постановою КМУ № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Відповідно, премія, надбавки та індексація заробітної плати обчислювалися з урахуванням розміру посадового окладу.
За наслідками проходження позивачем атестації дванадцятою кадровою комісією прийняте рішення від 15.07.2020 № 9 про неуспішне проходження ним атестації.
Наказом прокурора Запорізької області від 27.08.2020 № 1638 позивач був звільнений із займаної посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» 11.09.2020 розпочала свою роботу Запорізька обласна прокуратура.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19.09.2019 № 113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» викладені у такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.».
Згідно п.1, п.2, п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Суд підкреслює, що касаційне провадження у даній справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Предметом спору у справі, що розглядається, є ненарахування та невиплата позивачу заробітної плати з 26.03.2020 по 28.08.2020, в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та інших виплат, передбачених законодавством.
Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити наступне.
Так, статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Абзацом 3 п.3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Вказаний Закон є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наказом прокурора Запорізької області від 27.08.2020 № 1638 позивач був звільнений із займаної посади та з органів прокуратури згідно пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою слугувало рішення від 15.07.2020 № 9 дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації
Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних паравовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.
Тому, зважаючи на фактичні обставини справи та чинне законодавче регулювання організації прокуратури України заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, оскільки він у ці органи не був переведений.
Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.
Щодо цього Верховний Суд наголошує, що не всім прокурорам України воднораз збільшили посадові оклади, а тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно до Закону № 113-ІХ).
Цей процес був триваючим, тому виникали ситуації, коли протягом одного періоду прокурори отримували заробітні плати відповідно до різних нормативно-правових актів (зокрема і до Постанови № 505).
Проте, вказане не свідчить про наявність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд вважає правильним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії відповідача щодо нарахування посадового окладу позивача до 28 серпня 2020 року на підставі приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", відповідали приписам чинного на той час законодавства.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 20 січня 2022 року у справі № 826/17709/14, від 30 червня 2021 року у справі № 826/17798/14, від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального права і процесуального права.
Такими чином, враховуючи викладене, а також межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій виключно в рамках вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, що визначено частиною першою статті 341 КАС України, Суд зауважує, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі відсутні, оскільки підстави, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 341, 343, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко