ф
21 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/1430/20
адміністративне провадження № К/990/14845/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №640/1430/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу та поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії від 03 грудня 2019 року № 113 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року №2051ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва - начальника відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Генеральної прокуратури та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на відповідній посаді в органі прокуратури України з 25 грудня 2019 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 грудня 2019 року по дату винесення судового рішення.
11 січня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії від 03 грудня 2019 року № 1/3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2051ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва - начальника відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Генеральної прокуратури та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва - начальника відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Генеральної прокуратури з 24 грудня 2019 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 588 831 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять одна) грн 32 коп.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року на посаді заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва - начальника відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Генеральної прокуратури та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 14 червня 2022 року.
23 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання.
07 липня 2022 року на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку Офіс Генерального прокурора зазначає, що касаційна скарга подана повторно після її повернення, що не позбавляє права звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду. У подальшому касаційну скаргу було чотири рази повернуто за необґрунтованістю підстав для касаційного оскарження. Крім того, скаржник посилається на запровадження воєнного стану на певній території, що є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Враховуючи викладене, відповідач вважає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Суд зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року зазначені відповідачем причини пропуску строку на касаційне оскарження були визнані неповажними. Отже, фактично зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які Суд вже оцінив і визнав неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Суд наголошує, що подача касаційної скарги вп'яте та майже через 7 місяців після ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов'язків.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що Офісом Генерального прокурора не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №640/1430/20.
Відмовити Офісу Генерального прокурора в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №640/1430/20.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №640/1430/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу та поновлення на роботі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
С.А. Уханенко