20 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6506/21 пров. № А/857/7486/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довга О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, ухвалене суддею Сидор Н.Т. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/6506/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
20 квітня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив визнати протиправними дії щодо призначення/перерахування та виплати з 02 грудня 2020 року пенсії за вислугою років згідно п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у відсотковому розмірі, визначеному пунктом «б» частини 1 статті 13 цього Закону, виходячи із наявного страхового стажу 25 років 6 місяців 15 днів; зобов'язати призначити/перерахувати пенсію за вислугу років згідно п. "а" ч.1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у відсотковому розмірі передбаченому п. "а" ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у відсотковому розмірі, визначеному пунктом «а» частини 1 статті 13 цього Закону, виходячи зі страхового стажу 27 років 03 місяці 26 днів та з урахуванням грошового забезпечення на дату звільнення зі Служби судової охорони.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 01.04.2014 пенсійним органом було призначено пенсію за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у відсотковому розмірі 73% грошового забезпечення. У період з 16 березня 2020 року по 01 грудня 2020 року виплата пенсії призупинена у зв'язку із проходження служби у Службі судової охорони. Після звільнення зі Служби судової охорони пенсійним органом врахувавши вислугу років, виходячи із страхового стажу 25 років 06 місяців 15 днів, а не загальну вислугу років 27 років 03 місяці 26 днів, призначено пенсію відповідно до п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб", тобто протиправно зменшено розмір пенсії з 76 %до 50% грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення та виплати з 02.12.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсотковому розмірі, визначеному пунктом «б» частини 1 статті 13 цього Закону. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та поновити виплату такої, виходячи з загальної вислуги років на день останнього звільнення - 27 років 3 місяці 21 день, у відсотковому розмірі, визначеному пунктом «а» частини 1 статті 13 цього Закону, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що листом від 16.12.2020 №30/5-2975/20 Служби судової охорони, який надійшов на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 21.12.2020, скеровано подання про призначення пенсії ОСОБА_1 . Відповідно до подання, календарна вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить 23 роки 07 місяців 14 днів, трудовий стаж 01 рік, 11 місяців, 01 день; загальна вислуга років станом на 01 грудня 2020 року становить 25 років 06 місяців 15 днів. Інших документів з інформацією про вислугу років позивача від уповноваженого органу не надходило. На підставі наданих уповноваженим органом документів та заяви позивача про призначення пенсії, пенсійним органом призначено заявнику пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262 з 02.12.2020 у розмірі 50% грошового забезпечення, виходячи із календарної вслуги років 23 роки 07 місяців 14 днів, що є недостатньою для призначення пенсії на заявлених позивачем умовах, оскільки відповідно до п. «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідна вислуга років понад 25 календарних років. При цьому скаржник зауважує що обрахована позивачем вислуга років відповідними документами не підтверджена.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Наказом ГУМВС України у Львівській області від 31.03.2014 № 114 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ у відставку відповідно до пункту 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 31 березня 2014 року.
За розрахунком вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ прапорщика міліції ОСОБА_1 , складеного 29.04.2014, календарний строк служби позивача становить 22 роки 10 місяців 29 днів; пільгова вислуга років - 03 роки 08 місяців 12 днів; загальна вислуга років для призначення пенсії - 26 років 07 місяців 11 днів.
Згідно з протоколом за пенсійною справою 1303010268 (МВС) від 01.04.2014 ОСОБА_1 , призначено пенсію за вислугу років з 01.04.2014 у розмірі 73% грошового забезпечення (вислуга років 26).
Відповідно до витягу з наказу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області від 16.03.2020 № 23 ос/с позивача прийнято на службу до Служби судової охорони. У зв'язку з цим виплату пенсії припинено.
Зі змісту витягу з наказу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області від 01.12.2020 № 392 о/с (по особовому складу) слідує, що позивача звільнено відповідно до Розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітника Служби судової охорони у запас Збройних Сил України за підпункту 7 (за власним бажанням) пункту 2. Стаж служби в Службі на день звільнення у календарному обчисленні складає: 23 роки 07 місяців 14 днів, у пільговому обчислені (без урахування вислуги в календарному обчисленні) становить 03 роки 08 місяців 12 днів, загальний трудовий стаж для призначення пенсії становить 25 років 06 місяців 15 днів.
Відповідно до подання управління Служби судової охорони від 16.12.2020 № 30/5-2975/20 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , скерованого на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вислуга років позивача станом на 01.12.2020 для призначення пенсії складає 25 років 06 місяців 15 днів, у тому числі: календарна - 23 роки 07 місяців 14 днів, трудовий стаж - 01 рік 11 місяців 01 день.
На підставі наданого Службою судової охорони подання про призначення пенсії від 16 грудня 2020 року № 30/5-2975/20, 02.12.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу призначено пенсії за вислугу років за п. "б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ у розмірі 50% грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення/перерахування та виплати з 02 грудня 2020 року пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відсотковому розмірі, визначеному відповідно до п. «б» абз. 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, виходячи зі страхового стражу 25 років 06 місяців 15 днів протиправними, звернувся до суду з цим позовом з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в Державній кримінально-виконавчій службі України, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Згідно з ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також встановлено, що до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України та служба в Збройних Силах України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до ст.17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При обчисленні вислуги років, необхідної для призначення пенсії відповідно до п."а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, якою затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей. (далі - Постанова № 393).
Згідно з п.1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пп. «в» п.3 Постанови №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах час служби у підрозділах Служби судової охорони, як один місяць служби за півтора місяця.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанціх приходить до висновку, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема п. «а» ч.1 ст.12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом. В свою чергу, положеннями ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ та пп. «в» п.3 Постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-XII у взаємозв'язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Аналогічне правозастосування наведених норм наведено у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України)
Так, згідно з розрахунком вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ прапорщика міліції ОСОБА_1 , складеного 29.04.2014, загальна вислуга років позивача при призначенні пенсії становила 26 років 07 місяців 11 днів (календарний строк служби - 22 роки 10 місяців 29 днів; пільгова вислуга років - 03 роки 08 місяців 12 днів).
Вказана вислуга років у силу частини 5 статті 17 Закону № 2262-ХІІ перегляду не підлягає.
Водночас відповідно абзацу 2 статті 2 Закону № 2262-ХІІ обчислення позивачу пенсії при поновленні її виплати повинно здійснюватись з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення - 01.12.2020.
Однак відповідач при обчисленні пенсії позивача за вислугу років враховував лише календарний строк служби - 23 роки 07 місяців 14 днів, опустивши пільгову вислугу років позивача - 03 роки 08 місяців 12 днів.
Враховуючи, що після первинного призначення пенсії за п. "а" ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивач проходив службу, яка передбачена Постановою №393, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку 1 місяць служби за півтора для призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Звідси, загальна вислуга років позивача становить понад 25 календарних років, а саме 27 років 3 місяці 21 день, яка обрахована судом шляхом простих математичних розрахунків: 26 років 07 місяців 11 днів (загальна вислуга років для призначення пенсії згідно розрахунку від 29.04.2014) + 01 рік 11 місяців 01 день (обрахований у поданні від 16.12.2020 №30/5-2975/20 набутий позивачем трудовий стаж у Службі судової охорони).
Оскільки позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законами та підзаконними нормативними актами, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить понад 25 років, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із п. "а" ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та безпідставно призначив пенсію на інших умовах.
Таким чином дії відповідача щодо застосуванні при призначенні пенсії положень пункту "б” частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ та, відповідно, відсоткового розміру пенсії, передбаченого пунктом «б» частини 1 статті 13 цього Закону, є протиправними.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
У відповідності до п. п. 6, 17, 18 Постанови Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Згідно до ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Як свідчать обставини справи, позивач звільнений зі служби Судової охорони 01.12.2020 наказом Територіального управління Служби судової охорони № 392 о/с.
За таких обставин, позивач має право на призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто, з 02.12.2020.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 380/6506/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний