21 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9998/21 пров. № А/857/7958/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Іщук Л.П. Кушик Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 380/9998/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства "Бродиводоканал" виконавчого комітету Бродівської міської ради про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження
суддя у І інстанціїКарп'як О.О.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Головне управління ДПС у Львівській області звернулося з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Бродиводоканал» про накладення арешту на кошти та інші цінності КП «Бродиводоканал», що знаходяться в банках на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 380/9998/21 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що заборгованість відповідача по податках та платежах перед бюджетом становить 3187404,60 грн. 28.03.2016 року Бродівським відділенням Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу №338-13, яку надіслано платнику. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 по справі №380/2045/17 задоволено позов ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з КП «Бродиводоканал» коштів в сумі 975280,79 грн. Вказує, що відповідачем податковий борг сплачено лише у сумі 691100 грн. Інспекцією було виставлено інкасові доручення в обслуговуючий банк, але вжиті заходи не дали результатів щодо погашення заборгованості перед бюджетом у зв'язку з відсутністю коштів. Актом опису майна від 26.02.2020 №8539/10/50.09-16 інспекцією описано майно на загальну суму 407897,68 грн. На даний час суми податкових зобов'язань є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені до бюджету, тобто визнаються сумою податкового боргу відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України. Вжиті контролюючим органом заходи, щодо погашення заборгованості перед бюджетом відповідачем у встановленому законом порядку не мали позитивних наслідків. Відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на повне погашення податкового боргу. Вказує, що у відповідача недостатньо майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна №65384604 до державного реєстру обтяжень нерухомого майна внесено реєстраційний запис щодо виду обтяження податкової застави, що виникла на підставі акту опису майна від 26.02.2020 №8539/10/50.09-16.
Відповідач подав додаткові письмові пояснення на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені під підпис, про що в матеріалах справи є відповідні докази.
В судовому засіданні представник позивача Кісіль Р.Л. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Білик П.Б. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами у якій сумі та за який звітний період відповідач має податковий борг, а також не доведено обставин відсутності або недостатності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу.
При цьому, суд урахував, що податкова заборгованість в розмірі 9754280,79 грн та заборгованість яка виникла на підставі податкової вимоги сплачена до бюджету, а відносно заборгованості на суму 2564206,02 грн., яка була предметом розгляду справи №813/2045/17, за позовом ГУ ДПС у Львівській області до КП «Бродиводоканал», то провадження у такій справі закрито на підставі відмови позивача від позову, оскільки заборгованість повністю погашена.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач із позовною заявою про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках звернувся 22.06.2021року.
В підтвердження своїх вимог надав:
податкову вимогу форми Ю №338-13 від 28.03.2016 року, відповідно до якої загальна сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 27.03.2016 року складає 5107,92 грн.
довідку про суму податкового боргу КП «Бродиводоканал» №4895/5/13-01-13-01-12 від 21.04.2021 року, відповідно до якої сума податкового боргу з податку на додану вартість, станом на 30.03.2021 складає 3187404,60 грн.
акту опису майна в податкову заставу №8539/10/50.09-16 від 26.02.2020 року на суму 407897,68 грн.
Таким чином, предметом звернення позивача з приводу накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках є заборгованість, яка виникла станом на 30.03.2021 у розмірі 3187404,60 грн. Обставина, щодо відсутності або недостатності майна у позивача необхідного для погашення вказаної суми боргу підтверджується актом акту опису майна в податкову заставу №8539/10/50.09-16 від 26.02.2020 року на суму 407897,68 грн.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в порядку адміністративного судочинства розглядалася справа №380/78/20 щодо стягнення з КП «Бродиводоканал» податкового боргу у розмірі 2 564206,02 грн, який виник з податку на додану вартість і пені на підставі податкових декларацій та податкових повідомлень - рішень за період серпень 2018 -жовтень 2019року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року провадження у справі №380/78/20 закрито з підстав відмови позивача від позову у зв'язку із погашення КП «Бродиводоканал» вказаної суми заборгованості.
Також в порядку адміністративного судочинства розглядалася справа №380/791/21 щодо стягнення з КП «Бродиводоканал» податкового боргу у розмірі 2 721815,12грн, який виник з податку на додану вартість і пені на підставі податкових декларацій та податкових повідомлень - рішень за період листопад 2019року по жовтень 2020 року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2022року провадження у справі №380/791/21 закрито з підстав відмови позивача від позову у зв'язку із погашення КП «Бродиводоканал» вказаної суми заборгованості.
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/2045/17 за наслідками якої винесено рішення від 06.07.2017 року про стягнення з рахунків Комунального підприємства Бродиводоканал податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 975280,79 грн, який виник на підставі податкових повідомлень -рішень та податкових декларацій складених у період 2015-2017рр.
За даними зворотнього боку індивідуальної картки платника (а.с. 255 - 271 т.1) заборгованості з податку на додану вартість у загальній сумі 975280,79 грн, який виник на підставі податкових повідомлень -рішень та податкових декларацій складених у період 2015-2017рр. не значиться.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:
1)відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;
2)недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;
3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №804/7201/16, від 11.06.2019 по справі №826/16002/14, від 24 грудня 2020 року у справі № 280/6481/19.
Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеної цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отож, з метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів необхідно було встановити:
- факт наявності у відповідача податкового боргу в сумі, що зазначалась у позовній заяві;
- факт відсутності або недостатності у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення, або факт, що майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Тобто, встановленню підлягає факт наявності у відповідача непогашеної суми податкового боргу та відсутності у нього майна, яке може бути використане для його погашення, з підтвердженням відповідними доказами. Наявність таких факторів дає підстави для задоволення вимог контролюючого органу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку в сумі, що не перевищує суму податкового боргу.
Разом з цим, суди першої інстанцій зазначених обставин із посиланням на докази, які підтверджують зазначені обставини, не встановив.
Поверховий підхід та неповнота при з'ясуванні обставин справи судом першої інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом апеляційної інстанції.
За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).
Судом встановлено, що при зверненні до суду зданим позовом позивач не зазначив жодних відомостей щодо підстав виникнення податкового боргу, не вказав документів, їх номерів та дати на підставі, яких виник узгоджений обов'язок по його сплаті вказаного податкового боргу та граничний його термін сплати таких платежів відповідно до законодавства, а також не зазначив доказів які підтверджують факти відсутності або недостатності у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення, або факту того, що майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування усіх обставин справи у сукупності, ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.06.2022року запропоновано у строк до 02.07.2022 року Головному управлінню ДПС у Львівській області надати відповідні докази.
Зокрема позивачу запропоновано було надати суду у строк до 02.07.2022 року:
детальну інформацію про суми несплаченого податкового боргу Комунальним підприємством "Бродиводоканал" виконавчого комітету Бродівської міської ради, а зокрема: 1) найменування платежу за яким обліковується податковий борг; 2) найменування документу, його номер та дата на підставі, якого виник узгоджений обов'язок по його сплаті вказаного податкового боргу; 3) граничний термін у який вказаний платіж повинен бути сплачений;
документальні підтвердження наявності у відповідача узгодженого та не сплаченого податкового боргу, а зокрема: декларації, податкові повідомлення - рішення, рішення та
зворотній бік облікової картки платника податків, тощо;
докази про відсутність у Комунального підприємства "Бродиводоканал" виконавчого комітету Бродівської міської ради майна, яке може бути використане для погашення обумовленої суми податкового боргу, сформовані та отримані станом на дату звернення до суду з цим позовом або на дату розгляду апеляційної скарги;
докази про недостатність у Комунального підприємства "Бродиводоканал" виконавчого комітету Бродівської міської ради майна, яке може бути використане для погашення обумовленої суми податкового боргу із зазначенням його балансової вартості, сформовані та отримані станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом або на дату розгляду апеляційної скарги;
докази про те, що майно Комунального підприємства "Бродиводоканал" виконавчого комітету Бродівської міської ради не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В подальшому протокольною ухвалою, проголошеною в судовому засіданні 14.07.2022 року, продовжено строк для подання перелічених доказів до 20.07.2022року.
На пропозицію суду позивач надав лише судові рішення та позовні заяви у справах №380/78/20 та №380/791/21 та зворотній бік індивідуальної картки платника. Жодних інших доказів та відомостей із переліку зазначеного судом апеляційної інстанції позивач не надав.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам на яких ґрунтуються вимоги позивача з приводу встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів, а зокрема факту наявності у відповідача податкового боргу у сумі, що зазначалась у позовній заяві, то колегією суддів ураховано таке.
Предметом звернення з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках відповідача є заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла станом на 30.03.2021 у розмірі 3187404,60 грн.
Дослідивши зворотній бік індивідуальної картки платника з податку на додану вартість (а.с. 258-271 т.1), сформованої станом на 30.03.2021року вбачається, що за позивачем рахується податковий борг з податку на додану вартість, який виник за період з 23.01.2020 року по 30.03.2021року.
В ході розгляду даної справи Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.05.2022року у справі №380/791/21 закрив провадження у адміністративній про стягнення з КП «Бродиводоканал» податкового боргу у розмірі 2 721815,12грн, який виник з податку на додану вартість і пені на підставі податкових декларацій та податкових повідомлень - рішень за період листопад 2019року по жовтень 2020 року з підстав відмови позивача від позову у зв'язку із погашення КП «Бродиводоканал» вказаної суми заборгованості.
З урахуванням позовної заяви про стягнення боргу та приведеної ухвали від 16.05.2022року у справі №380/791/21 заявлена у позовній заяві сума заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3187404,60 грн (відносно якої позивач просив вжити заходи щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках відповідача) зменшилася на суму погашеного боргу, який відображений у індивідуальній картці платника з податку на додану вартість та припадає на період з 23.01.2020 по жовтень 2020 року, а зокрема згідно:
уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 23.01.2020 року на суму 2 144 грн;
податкової декларації з ПДВ від 16.01.2020 року на суму 170 184 грн;
податкової декларації з ПДВ від 17.02.2020 року на суму 186 309 грн;
податкової декларації з ПДВ від 18.03.2020 року на суму 191 446грн;
податкової декларації з ПДВ від 13.04.2020 року на суму 19 816 грн;
податкової декларації з ПДВ від 18.05.2020 року на суму 169 729грн;
податкової декларації з ПДВ від 16.06.2020 року на суму 185 025грн;
податкової декларації з ПДВ від 15.07.2020 року на суму 202 279 грн;
податкової декларації з ПДВ від 17.08.2020 року на суму 127 814грн;
податкової декларації з ПДВ від 15.09.2020 року на суму 217 733 грн;
податкової декларації з ПДВ від 15.10.2020 року на суму 208 403 грн;
та пені у розмірі 320 968,18 грн.
Що стосується подальших відомостей зворотнього боку індивідуальної картки платника з податку на додану вартість, які надані позивачу щодо відображення заборгованості позивача за інші періоди після 30.03.2021року, то податкова заборгованість, яка виникла після 30.03.2021року не є предметом розгляду вказаної справи, позаяк не заявлялась у складі позовних вимог, як така відносно якої необхідно вжити заходи щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках відповідача.
Стосовно ж встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів, а зокрема: факту відсутності або недостатності у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення; факту, що майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу, то колегією суддів встановлено, що для підтвердження вказаної обставини позивач надав суду лише акт опису майна в податкову заставу №8539/10/50.09-16 від 26.02.2020 року на суму 407897,68 грн.
Надаючи правову оцінку вказаному доказу колегією суддів ураховано, що відповідно до п. 8 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України №586 від 16.06.2017року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2017 р. за номером 859/30727 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави податковими органами» (надалі іменовано Порядок №586), ст. 89-91 ПК України акт опису майна у податкову заставу складається на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків. У разі збільшення суми податкового боргу складається інший акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.
З акту опису майна в податкову заставу №8539/10/50.09-16 від 26.02.2020 року вбачається, що опис майна проведено на суму 407897,68 грн.
При цьому, вказаний акт не містить жодних відомостей з приводу відсутності або недостатності у відповідача майна, яке може бути використане у якості податкової застави для погашення всієї суми боргу. Не містить вказаний акт і відомостей з приводу того, що майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Заперечуючи обставини щодо відсутності майна або недостатності у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення відповідач надав суду довідку №04/04-122 від 15.07.2022 року та звіт про фінансовий стан станом на 30.06.2021року, відповідно до яких балансова вартість основних засобів становить 32 326 324,46 грн у тому рахунку: транспортні засоби 355 815,63 грн.; будинки та споруди -7 996 553,82 грн; машини та обладнання, передавальні пристрої -23 845784,66 грн; малоцінні необоротні активи -128 170, 35 грн. При цьому позивач стверджує, що вказане майно може бути використане у податкову заставу та є достатнім для погашення податкового боргу.
З наданих суду пояснень слідує, що позивач не з'ясовував у встановленому порядку обставин з приводу того, чи може бути предметом опису у податкову заставу та предметом погашення податкового боргу майно, яке обліковується на балансі у відповідача на суму 32 326 324,46 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Натомість звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач не довів належними доказами обставин з приводу наявності фактів відсутності у відповідача майна та/або його недостатності для погашення податкового боргу, та/або, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, як того вимагає пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у якому зазначено про відсутність названих доказів та незважаючи на неодноразову пропозицію суду апеляційної інстанції надати відповідні докази, позивач наданим йому правом не скористався. Доказів на підтвердження фактів з якими пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України пов'язує можливість накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку відповідача, як платника податків не надав.
Відтак, у суду першої та апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви та апеляційної скарги позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області _залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 380/9998/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Л. П. Іщук
Повне судове рішення складено 21 липня 2022 року