Справа № 580/7298/21 Суддя (судді) першої інстанції: Трофімова Л.В.
21 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, починаючи з 01 квітня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що твердження суду першої інстанції про те, що спір між позивачем та відповідачем щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром лежить в площині виконання рішення у справі №580/2080/21 є помилковими, оскільки пенсію позивача було обмежено після виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2080/21.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №580/2080/21 задоволено часткового позовні вимоги ОСОБА_1 :
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 11 лютого 2021 року № ФР47775, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 11 лютого 2021 року № ФР47775, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виплати перерахованої з 01 січня 2018 року пенсії ОСОБА_1 у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, за період з 05 травня 2019 року по 03 вересня 2019 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату з 01 січня 2018 року раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 100% суми підвищення пенсії, за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Адвокат Хомич І.О. звернувся з адвокатським запитом від 27 серпня 2021 року №1368-08-2021 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким просив надати інформацію щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та здійснити позивачу виплату пенсії без обмеження максимального розміру з дня її нарахування, а саме 01 квітня 2019 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 01 вересня 2021 року №2300-0307-8/50389 повідомило, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №580/2080/21 зобов'язань щодо виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром на відповідача не покладено, а тому законодавчі підстави для такої виплати на підставі зазначеного рішення відсутні.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження виникнення між сторонами нового спору, що не пов'язаний з питаннями виконання рішення у справі №580/2080/21.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, починаючи з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19 та від 21 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17.
До того ж, в указаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
З огляду на викладене наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Цим Законом внесено зміни у ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" шляхом викладення її в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положення ч. 1 ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (у частині поширення її дії на Закон), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Водночас положення ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (у частині поширення її дії на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20 та від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що однією з вимог у справі №580/2080/21 позивачем зазначалось про не обмеження максимального розміру пенсії, водночас невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Як встановлено судом рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №580/2080/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 11 лютого 2021 року № ФР47775, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 11 лютого 2021 року № ФР47775, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо виплати перерахованої з 01 січня 2018 року пенсії ОСОБА_1 у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, за період з 05 травня 2019 року по 03 вересня 2019 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату з 01 січня 2018 року раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 100% суми підвищення пенсії, за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в липні 2021 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2080/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року від 11 лютого 2021 року №ФР47775 з застосування обмеження максимального розміру пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 01 вересня 2021 року №2300-0307-8/50389 на адвокатський запит представника позивача повідомило, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №580/2080/21 зобов'язань щодо виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром на відповідача не покладено, а тому законодавчі підстави для такої виплати на підставі зазначеного рішення відсутні.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено виникнення між сторонами нового спору, що не пов'язаний з виконанням рішення у справі №580/2080/21.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста від 10 грудня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 10 ст. 5 Закону України Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (зі змінами) позивач звільнений від сплати судового збору як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (посвідченням серії НОМЕР_1 , видане 23 квітня 2019 року).
Оскільки інших доказів понесення судових витрат не надано, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо проведення виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимального розміру з врахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді І.В. Федотов
Є.В. Чаку