Справа № 580/10895/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тимошенко В.П.
21 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Оксененка., Єгорової Н.М., при секретарі - Шуст Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення у формі постанов:
- від 30.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66333160;
- від 30.07.2021 року про стягнення винагороди приватного виконавця ВП № 66333160;
- від 30.07.2021 року про арешт майна боржника ВП № 66333160;
- від 24.11.2021 року про арешт коштів боржника ВП № 66333160.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом від 07.06.2021 №7010 подано неуповноваженим представником АТ «Альфа-Банк», оскільки до заяви не додано оригіналу довіреності від 31.03.2021 №015202/21.
Окрім того зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження №66333160 відсутні відомості про те, що цивільно-правова відповідальність приватного виконавця Плесюка О.С. застрахована, а сума за виконавчим документом (виконавчим написом нотаріуса від 07.06.2021 року № 7010), сукупно із сумами решти виконавчих документів не перевищує мінімальний розмір страхової суми, на підставі чого у приватного виконавця було право здійснювати станом на 30.07.2021 року виконавчі дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що приватним виконавцем не було вчинено жодних заходів примусового виконання і не здійснено фактичне виконання виконавчого документа в повному чи частковому обсязі, в силу чого безпідставно нарахована основна винагорода.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Так, на підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутній оригінал довіреності, а також відсутні будь-які докази та відомості про те, що цивільно-правова відповідальність приватного виконавця Плесюка О.С. застрахована.
Також зазначає, що сума за виконавчим документом (виконавчим написом нотаріуса від 07.06.2021 року № 7010), сукупно із сумами решти виконавчих документів, які перебували на виконанні станом на 30.07.2021 у приватного виконавця Плесюка О.С. не перевищує мінімальний розмір страхових суми, на підставі чого у приватного виконавця було право здійснювати станом на 30.07.2021 виконавчі дії.
Вважає постанову про арешт майна боржника від 30.07.2021 року незаконною, оскільки сума основної грошової винагороди не могла бути включена в загальну суму стягнення при накладенні арешту на кошти та майно боржника.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судового засіданні.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 липня 2021 року представник АТ «Альфа-Банк» Кізюк Р.О. звернувся до приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича із заявою про примусове виконання виконавчого напису №7010, виданого 07.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з боржника на користь АТ «Альфа-банк» 39 986,03 грн.
До заяви додано оригінал виконавчого напису та документи на підтвердження повноважень на представництво інтересів стягувача.
Відповідачем 30 липня 2021 року прийняті такі постанови:
1) постанова про відкриття виконавчого провадження № 66333160;
2) постанова про арешт майна боржника ВП № 66333160;
3) постанова про стягнення основної грошової винагороди ВП № 66333160;
Крім того, 24.11.2021 відповідачем прийнята постанова про арешт коштів боржника ВП № 66333160.
Не погоджуючись із постановами державного виконавця, посилаючись на їх безпідставність та невідповідність чинному законодавству, позивач звернувся до суду із позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для його задоволення.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.
Порядок виконання рішень судів та інших органів врегульований Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Приписами п. 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про примусове виконання рішення, на підставі якої приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №66333160, додано копію довіреності від 31.03.2021 №015202/21, якою АТ «Альфа-Банк», уповноважує Кізюк Роксолану Олегівну представляти інтереси довірителя в органах державної виконавчої служби, перед приватним виконавцем, з правами, які надані стягувачу.(а.с.11).
Колегія суддів спростовує доводи апелянта про те, що в матеріалах виконавчого провадження №66333160 відсутня належним чином завірена копія довіреності представника АТ «Альфа-Банк», а також доводи, що копію даної довіреності було засвідчено з порушенням вимог п.5.26, п.5.27 Національного стандарту України, з огляду на те, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено обов'язку приватного виконавця повертати виконавчий документ стягувачу, в зв'язку з неналежним засвідченням копії довіреності, виданої стягувачем.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заяву про примусове виконання рішення підписано особою, яка має право її підписувати та подано особою, яка уповноважена її подавати, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження винесена правомірно.
Щодо доводів апелянта про незаконність постанови від 30.07.2021 року про арешт майна боржника і постанови від 24.11.2021 року про арешт коштів боржника ВП № 66333160, у зв'язку із відсутністю повноважень у приватного виконавця на включення основної винагороди до суми арешту, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт майна (коштів) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Так, приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С.у постановою про арешт майна боржника та арешт коштів боржника від 30.07.2021 накладено арешт на майно, що належить боржнику та арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містять на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Згідно з частиною сьомою статті 31 вказаного Закону приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що приватному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках, а також на все майно боржника або на окремі речі.
З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2022 року приватним виконавцем Плесюком О.С. в рамках виконавчого провадження № 66333160 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 39 986,03 грн.
Розглядаючи правомірність даної постанови, суд доходить наступних висновків.
Згідно з частиною першою «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина п'ята статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закон № 1403-VIII.
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У даній справі постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця прийнята разом з постановою про відкриття виконавчого провадження.
На виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і що винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
При цьому, сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 січня 2021 року в справі № 160/5321/20.
Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на момент відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю не відомо, яка саме сума буде стягнута з боржника за результатом проведення виконавчих дій.
З урахуванням наведених обставин і правового регулювання спірних відносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи спірну постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Закон не передбачає, що до моменту винесення постанови про стягнення основної винагороди приватним виконавцем мають бути вчинені будь-які виконавчі дії.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 21 липня 2022 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Судді О.М.Оксененко
Н.М.Єгорова