Справа № 620/17655/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Бородавкіна С.В.
21 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівський окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року (розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 22 лютого 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Чернігівський окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач ), у якому просить:
- визнати незаконним рішення відповідача щодо невиплати в повному обсязі недоотриманої нею пенсії за померлу матір - ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату їй недоотриманої пенсії у повному розмірі за померлу матір - ОСОБА_2 за період з 19.10.2017 по 30.06.2019, з урахуванням виплаченої суми.
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно здійснено виплату їй заборгованості по пенсії померлої матері не в повному обсязі.
Рішенням Чернігівський окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі недоотриманої ОСОБА_3 пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_3 пенсію за період з 19.10.2017 по 30.06.2019, з урахуванням виплачених коштів.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є дочкою та спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 08.04.2021, спадщина позивача складається з недоотриманої померлою пенсії в розмірі 17565,77 грн., що належить спадкодавцю на підставі довідки №2500-0402-8/40824, виданої ГУПФУ в Чернігівській області від 23.10.2020 (а.с. 6-8).
Разом з тим, надалі, на заміну листа 2500-0402-8/40824 від 23.10.2020 відповідачем державному нотаріусу Другої Чернігівської державної нотаріальної контори направлено листа від 22.06.2021, у якому повідомлено, що розмір пенсії станом на 22.06.2021 становить 37580,67 грн. Сума недоотриманої пенсії нарахована за період з 19.10.2017 по 30.06.2019 відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також повідомлено, що період і сума недоотриманої пенсії залежить від дати звернення спадкоємця до управління з пакетом необхідних документів, тому може бути інша і її розрахунок буде проведений на дату звернення (а.с. 11).
Відповідно до поданої 28.07.2021 ОСОБА_1 заяви, 16.08.2021 їй проведено виплату недоотриманої матір'ю пенсії у розмірі 21475,85 грн. (а.с. 16).
Не погоджуючись із проведеною виплатою позивач звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із відповідною заявою (а.с. 12).
Листом від 09.11.2021 відповідач повідомив, що оскільки ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії 28.07.2021, їй нарахована недоотримана пенсія за період з 27.07.2018 по 30.06.2019 в сумі 21475,85 грн. відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 13).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 46 Закону №1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Відповідно до положень статті 52 Закону №1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Цивільним кодексом України урегульовано правовідносини у сфері спадкування.
Так, відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналізуючи зазначені положення законодавства суд вважає, що у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме стаття 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як така, що регулює правовідносини, які виникли після смерті пенсіонера та після визнання певної суми недоотриманої пенсії спадщиною.
Натомість, стаття 46 зазначеного Закону подібних вказівок не містить. На думку суду, вказані норми регулюють правовідносини між пенсійним органом та безпосередньо самим пенсіонером, в той час, як питання виплати недоотриманої пенсії, у зв'язку зі смертю пенсіонера, врегульовано статтею 52 цього Закону. Тобто, помилковим є ототожнення відповідачем особистого звернення пенсіонера до пенсійного органу із заявою про отримання нарахованої, але не отриманої пенсії, із зверненням спадкоємця до пенсійного органу із заявою про отримання спадщини у вигляді недоотриманої пенсії, у зв'язку із смертю пенсіонера.
Крім того, положення статті 46 Закону №1058 застосовуються лише у випадку встановлення власної вини пенсіонера, що полягає у недоотриманні пенсії. Втім, наявність або відсутність вини не може бути інкримінованою лише за судженням установи Пенсійного фонду.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 в справі №617/7748/12 висловив правову позицію, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Таким чином, враховуючи положення статті 52 Закону №1058, які підлягають застосуванню в контексті даної справи, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, доводи відповідача, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 (справа №286/3516/16-ц), щодо того, що справа не підсудна адміністративному суду є необґрунтованими, оскільки спірні кошти в сумі 37580,67 грн. не включені до складу спадщини (у свідоцтві про право на спадщину за заповітом вказано суму 17565,77 грн.), а предметом спору є перевірка законності дій ГУПФУ в Чернігівській області, прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій (а саме застосування статті 46 Закону №1058 при виплаті позивачу коштів).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівський окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль