Справа № 640/21587/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
19 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Благодійної організації Представництва Товариства "Місіонерки Божественної Любові" в Україні на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Благодійної організації Представництво Товариства "Місіонерки Божественної Любові" в Україні до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Благодійна організація Представництво Товариства "Місіонерки Божественної Любові" звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати незаконним і скасувати рішення щодо віднесення «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2а в Голосіївському районі м. Києва до нежитлових приміщень;
зобов'язати відповідача зареєструвати «Їдальню та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2а в Голосіївському районі м. Києва як житлове приміщення.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 притулок відноситься до житлових приміщень. Позивач звертає увагу, що відповідач жодними поясненнями та доказами не обґрунтував правомірність віднесення спірного об'єкта до нежитлових приміщень
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна - «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2А в Голосіївському районі м. Києва віднесено до категорії нежитлових приміщень, позовні вимоги не підтверджуються.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не витребував реєстраційну справу в паперовій формі та повної інформації з Державного реєстру речових прав, що має істотне значення для вирішення справи по сутті, доступу до якої у позивача не має.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 січня 2016 року №51535051, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27791152 від 12 січня 2016 року 11:51:07 державний реєстратор УДР ГТУЮ у м. Києві Бродюк Ірина Юріївна зареєструвала за позивачем на праві приватної власності об'єкт нерухового майна - «їдальня для убогих осіб та осіб без постійного місця перебування (літера А)» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 2-А, загальною площею 1149,9 кв.м.
Рішенням від 12 лютого 2020 року №51106437 про відмову у внесенні змін до запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовлено у внесенні зміни до запису про за номером розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 827313980000 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, керуючись статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141.
Листом Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 травня 2020 року №07/07/1-1428 на звернення позивача про надання роз'яснень щодо внесення у 2014 році в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформації щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлових приміщень літ. «А» та порядок внесення змін до записів, зазначено, що Департамент розпочав здійснювати свої функції з 27 квітня 2016 року та не має повноважень про надання роз'яснень щодо питання внесення в 2014 році інформації щодо об'єкта нерухомого майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та вказано про можливість звернутися до Міністерства юстиції України.
Міністерство юстиції України у листі від 25 березня 2020 року №14358/6536-33-20/19.1.1 за наслідками розгляду листа позивача повідомило з посиланнями на положення законодавства стосовно допущених технічних помилок про те, що законодавством не визначено порядок переведення нежитлової нерухомості до житлового фонду без здійснення реконструкції.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла станом на момент винесення оскаржуваного рішення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Положеннями частин першої та другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що нерухоме майно, зокрема житлові та нежитлові приміщення, підлягають реєстрації у Державному реєстрі прав після прийняття їх в експлуатацію.
Водночас, відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;
5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;
6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;
8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;
9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27791152 від 12 січня 2016 року 11:51:07 державний реєстратор УДР ГТУЮ у м. Києві Бродюк Ірина Юріївна зареєструвала за позивачем на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна - «їдальня для убогих осіб та осіб без постійного місця перебування (літера А)» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 2-А , загальною площею 1149,9 кв.м.
Позивачу видано свідоцтво про право власності від 12 січня 2016 року індексний номер 51534809, відповідно до якого БОПТ Місіонерки Божественної Любові» є власником об'єкта нерухомого майна «їдальня для убогих осіб та осіб без постійного місця перебування (літера А)» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 2-А , загальною площею 1149,9 кв.м. на праві приватної власності.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Заінтересована особа протягом п'яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки.
Якщо виправлення технічної помилки може завдати шкоди чи порушити права та законні інтереси правонабувачів або третіх осіб, які використовували відповідні реєстраційні записи, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє таких осіб про виправлення технічної помилки.
Доводи скаржника зводяться до того, що державним реєстратором при внесенні даних в реєстр речових прав внесено помітку «нежитлове приміщення, літера А», незважаючи на те, що в документах про передачу земельної ділянки, проектно-будівельній документації йдеться про притулок та фактично соціальний об'єкт використовується як житлове приміщення відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однак, колегія суддів зазначає, що у справі не міститься будь-яких доказів, які б підтверджували наявність в оскаржуваному рішенні помітки «нежитлове приміщення, літера А» щодо об'єкта «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2А в Голосіївському районі м. Києва.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 січня 2016 року №51535051 та зі свідоцтва про право власності від 12 січня 2016 року №51534809 неможливо встановити факт віднесення об'єкта нерухомого майна - «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2а в Голосіївському районі м. Києва, до категорії нежитлових приміщень.
Інших доказів, якими б підтверджувався факт віднесення вказаного об'єкта до категорії нежитлових приміщень матеріали справи не містять.
Отже, можливість встановити порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням щодо віднесення «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2А в Голосіївському районі м. Києва до нежитлових приміщень відсутня.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна - «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2А в Голосіївському районі м. Києва віднесено до категорії нежитлових приміщень, позовні вимоги не підтверджуються.
За схожих обставин Верховний Суд дійшов аналогічного висновку у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 804/15366/13-а, від 08 листопада 2019 року у справі № 804/15369/13-а.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не витребував матеріали реєстраційної справи не заслуговує на увагу, оскільки згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч. 4 цієї статті Кодексу докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже, приписами ч. 4 ст. 77 КАС України не визначено обов'язку суду збирати докази з власної ініціативи, а лише передбачено таке право.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Благодійної організації Представництва Товариства "Місіонерки Божественної Любові" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків