Справа № 640/15944/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
19 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним і скасувати Розпорядження від 25.07.2019 №1460 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходу впливу до ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ", прийняте за результатами розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" на ринку фінансових послуг від 04.07.2019 № 1025/16-5/15.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Нацкомфінпослуг про порушення ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" законодавства про фінансові послуги є безпідставними, а також вказав, що Розпорядження від 25.07.2019 №1460 про застосування заходу впливу до ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" прийнято за відсутності доведених фактів вчинення позивачем порушення законодавства про фінансові послуги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "21 вересня 2021 р. у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладені договори позики, які скріплені одноразовим ідентифікатором TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» у вигляді алфавітної послідовності - «B.C. Михайличенко» та електронним підписом одноразовим ідентифікатором фізичних осіб у вигляді цифрової послідовності, не відповідають вимогам Закону України №675-VIII, оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України №675-VIII, може бути використаний виключно особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, а не особою, яка надсилала пропозицію (оферту) укласти електронний договір, тому TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» не могла використовувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором при укладанні договорів. В той же час, п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України №675-VIII передбачає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором має складатись саме з алфавітно-цифрової послідовності, тобто містити як алфавітні так і цифрові значення. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором фізичних осіб у вигляді цифрової послідовності не відповідає вказаним вимогам.
Отже, оскільки укладені договори не є підписаними сторонами у порядку, визначеному чинним законодавством, вони, в силу вимог ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України, не можуть вважатись такими, що вчинені у письмовій формі. Разом з тим, враховуючи, що кредитний договір може бути укладений фінансовою установою (ліцензіатом) виключно у письмовій формі, то укладання такого договору в електронній формі саме по собі унеможливлює використання акцепту (прийняття пропозиції) у формі вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, без підписання акцепту.
Тож, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством порушено (не дотримано) вимог до порядку надання відповіді на пропозицію укласти Договір, а саме: вимог абз. 2-3 ч.6 ст.11 Закону України №675-VIII, що свідчить про те, що електронний договір не підписаний стороною (акцепт), не містить істотних умов (підпису).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що суд не обґрунтував, яким чином використання під час укладення електронних договорів позики способу прийняття (акцепту) пропозиції укласти договір у вигляді вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції та передбачені абз. 4 ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», виключає підписання електронних договорів позичальниками в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (з використанням електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором тощо), та дотримання їх письмової форми, якщо прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір є елементом порядку укладення договору шляхом обміну офертою і акцептом, а накладення підпису - елементом форми договору, які не пов'язані між собою будь-якими правовими наслідками.
Суд не врахував, що сторони застосовують порядок укладення електронного договору позики шляхом обміну офертою та акцептом, у якому акцепт (прийняття пропозиції) здійснюються позичальником шляхом вчинення поетапних дій (проставляння чек-боксу «з умовами договору позики згоден», підтвердження даних банківської картки, натискання кнопки «Підтвердити заявку», введення коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу), які відповідають вимогам абзацу 4 частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Суд безпідставно ототожнив акцепт (дії щодо прийняття пропозиції укласти електронний договір, які частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» об'єднані єдиним поняттям «електронні повідомлення») з підписанням договору, через що зробив хибний висновок про неможливість використання акцепту у формі вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, без підписання акцепту, у випадку укладання кредитного договору, який може бути укладений виключно у письмовій формі.
Суд не врахував, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» у сфері електронної комерції допускається використання різних видів підписів, серед яких і електронний підпис одноразовим ідентифікатором, і електронний підпис.
Серед вказаного скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про електронну комерцію» в частині електронного підпису одноразовим ідентифікатором, зокрема у справах № 404/502/18, № 732/670/19.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 11.07.2017 серії ФК №917) та здійснює діяльність на ринку фінансових послуг за основним видом діяльності - "надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у." (код КВЕД 64.99).
Відповідно, ТОВ "ФК "Гелексі" організовано сервіс з надання онлайн позик, який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
Між ТОВ "ФК "Гелексі" як позикодавцем і фізичними особами як позичальниками було укладено електронні договори позики від 17.04.2019 №69983, від 04.04.2019 №73719, від 26.04.2019 №71925, від 30.11.2018 №41266, від 08.03.2019 №60514, від 11.12.2018 №43176, від 30.10.2018 №35380, від 14.01.2019 №49198, від 27.12.2018 №46025, від 02.11.2019 №35953, від 28.02.2019 №58674, від 06.02.2019 №53653, від 16.01.2019 №49688, від 12.04.2019 №61385, від 19.07.2018 №17679, від 20.02.2019 №56933, від 21.02.2019 №57006, від 08.02.2019 №54151, від 29.11.2018 №40833, від 21.12.2018 №44867, від 18.01.2019 №49925, від 09.02.2019 №54300, від 15.01.2019 №49396, від 29.05.2018 №11399, від 24.01.2019 №51020, від 10.01.2019 №48573, від 15.11.2018 №38464, від 28.01.2019 №51773, від 16.10.2018 №32590, від 28.02.2019 №5854, від 09.07.2018 №16259, від 07.12.2018 №42394, від 14.10.2018 №32308, від 12.03.2019 №61385, від 05.11.2018 №36553, від 20.10.2018 №33419, від 09.12.2018 №42765, від 29.08.2018 №24531, від 27.11.2018 №40548, від 18.12.2018 №44408, від 30.10.2018 №35386, від 15.02.2019 №43922, від 01.12.2018 №41401, від 09.06.2018 №12452, від 24.01.2019 №51020, від 28.07.2018 №19114, від 26.03.2019 №64889, від 04.12.2018 №41933, від 06.10.2018 №30921, від 18.10.2018 №33088, від 13.11.2018 №38013, від 02.11.2018 №41600, від 30.12.2018 №46630, від 22.03.2019 №63979, від 14.02.2019 №55543, від 19.07.2019 №17679, від 01.10.2018 №30083, від 07.11.2018 №36929, від 10.11.2018 №37504, від 29.09.2018 №29836, від 23.11.2019 №39832, від 21.12.2018 №44891, від 17.07.2018 №17307, від 30.08.2018 №24779, від 16.01.2019 №49530, від 05.01.2019 №47758, від 01.08.2018 №19740, від 08.12.2018 №42699, від 25.12.2018 №45671, від 05.10.2018 №30849, від 14.01.2019 №49259, від 27.12.2018 №46133, від 14.08.2018 №21727, від 29.12.2018 №46484, від 16.11.2018 №38583.
У зв'язку з надходженням скарг від фізичних осіб-споживачів, Нацкомфінпослуг надіслано ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" вимоги щодо надання інформації та документів по взаємовідносинам з фізичними особами, згідно із зазначеними договорами.
На виконання вказаних вимог, ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" надало Нацкомфінпослуг інформацію та документи.
Листом від 10.07.2019 №15645/16-8 Нацкомфінпослуг надіслано Акт про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на ринку фінансових послуг від 04.07.2019 №1025/16-5/15, та повідомлено про розгляд справи про правопорушення, призначений на 25.07.2019 об 11 год. 00 хв. за адресою: м.Київ, вул. Б. Грінченка, 3.
ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» подало на розгляд справи про правопорушення письмові пояснення (заперечення) №24/07-19/01 від 24.07.2019.
01.08.2019 на адресу ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надійшло Розпорядження від 25.07.2019 №1460 про застосування заходу впливу до ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», яким зобов'язано ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» вжити заходів до усунення порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 24.08.2019 включно.
За змістом Розпорядження, розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато Актом про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на ринку фінансових послуг від 04.07.2019№1025/16-5/15, Нацкомфінпослуг встановлено, що ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було здійснено надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фізичним особам-споживачам, зазначеним у Реєстрі до Акта, шляхом укладення електронних договорів за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи у порядку, що не відповідає ст. 77 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 2 ст.639 та ст.1055 Цивільного кодексу України.
Отже, недоліки ІТС, за допомогою якої ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» здійснювало укладання електронних договорів з позичальниками, призвели до фактичного надання ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» фінансових послуг не на підставі договору.
Враховуючи зазначене, на думку Нацкомфінпослуг, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надано фінансову послугу з порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Заходи впливу застосовані Нацкомфінпослуг на підставі ст.ст. 28, 39, 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пп. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070/2011, Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319.
Не погодившись із розпорядженням відповідача від 25.07.2019 №1460, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року №2664-III (далі - Закон №2664-III), фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Так, відповідно до статей 3, 6, 11, 525, 627, 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (частина перша статті 205 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України).
Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до умов вказаної статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів."
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди) (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 Цивільного кодексу України).
Частиною третьою статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша статті 1046 Цивільного кодексу України).
У межах спірних правовідносин досліджується питання, чи правильно укладались договорів позики між позивачем та фізичними особами в електронному вигляді (формі).
Доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, зводяться до того, що Товариством порушено (не дотримано) вимоги до порядку надання позичальниками відповіді на пропозицію укласти Договір, а саме: абз. 2-3 ч.6 ст.11 Закону України №675-VIII, що свідчить про те, що електронний договір не підписаний стороною (акцепт), не містить істотних умов (підпису).
На противагу таким доводам, скаржник зазначає, що з огляду на особливості вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з метою уникнення будь-яких помилок та забезпечення отримання реальної згоди клієнта на отримання позики на визначених умовах, надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти) здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, зміст яких чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею, а саме:
- проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»;
- підтвердження даних банківської картки;
- натискання кнопки «Підтвердити заявку»;
- введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу.
Суд погоджується з такими доводами TOB «ФК «Гелексі», оскільки аналіз наведених вище вимог законодавства свідчить про їх правомірність.
Оскільки доводи позивача ґрунтуються, зокрема, на обставині правомірності надання відповіді особами, яким адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, то саме на TOB «ФК «Гелексі» покладається обов'язок довести таку обставину.
У якості доказів, зазначення позивачем переліку етапів укладення електронного договору, у матеріалах справи наявні копії електронних файлів, які надають інформацію про послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі, якими зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в такій системі, яку позивач використовує для укладання електронних договорів, у тому числі отримання відповіді про прийняття пропозиції укласти електронний договір позики (а.с.161-169, т.5).
Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про не дотримання Товариством вимог до порядку надання позичальниками відповіді на пропозицію укласти Договір, а саме: абз. 2-3 ч.6 ст.11 Закону України №675-VIII, є необґрунтованим.
Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції про не підписання фізичними особами договорів позики у порядку, визначеному чинним законодавством України, з огляду на те, що фізичні особи підписували договори електронним підписом одноразового ідентифікатору лише з цифровою послідовністю, а не алфавітно - цифровою, з урахуванням такого.
Згідно пунктів 6, 12 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»:
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, укладені договори скріплені одноразовим ідентифікатором TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» у вигляді алфавітної послідовності - «B.C. Михайличенко» та електронним підписом одноразовим ідентифікатором фізичних осіб у вигляді цифрової послідовності.
Колегія суддів зазначає, що вказане не свідчить, що фізичні особи не підписали договір позики. Також не свідчить про не бажання фізичних осіб укласти договори позики.
Договір підписано алфавітним підписом зі сторони TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» та цифровим підписом з боку фізичних осіб та вказане не заперечується сторонами у справі.
Отже, формальне порушення не є підставою для визнання договорів нікчемними.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договорів ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» перерахувало на особові банківські рахунки фізичних осіб грошові кошти.
Тобто, договори позики, з огляду на імперативні норми ч. 2 ст. 640, ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України, є укладеними з моменту перерахування грошей, а письмові форми вважаються додержаними щонайменше у зв'язку з наявністю квитанції про здійснення платежу (видачу позики).
Посилання суду першої інстанції на те, що TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» при укладанні договорів не могла використовувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором, адже відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України №675-VIII така дія притаманна виключно особі, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, є безпідставним оскільки зі змісту Акту про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на ринку фінансових послуг, від 04.07.2019 №1025/16-5/15 вбачається, що під час проведення перевірки TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» порушення ним вимог чинного законодавства України в частині використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором не досліджувалося, відтак не було підставою для винесення оскаржуваного Розпорядження, тому не є предметом розгляду в межах цієї справи, з огляду на положення п.1 ч.1 ст.19 та ч. 2 ст. 73 КАС України.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття пропозиції від ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір (акцепт) фізичними особами відбулось відповідно до положень ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про безпідставні доводи відповідача щодо надання позивачем фінансової послуги з порушенням частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, обставини, які стали підставою для прийняття відповідачем оскарженого Розпорядження, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому останнє підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанцій скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції адміністративний позов задоволено повністю, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 4 802,50 грн (1921,00 грн за подання позовної заяви + 2881,50 грн за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 р. скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати Розпорядження від 25.07.2019 №1460 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ", прийняте за результатами розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" на ринку фінансових послуг від 04.07.2019 № 1025/16-5/15.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" (пр. Науки, 50, Київ 83, 03083, код ЄДРПОУ 41229318) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 802,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська 9, код ЄДРПОУ 00032106).
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків