Справа № 640/20357/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
19 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 , починаючи з моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по теперішній час та призначення й виплату одноразової грошової допомоги - протиправною;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 , починаючи з моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по 01 березня 2021 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно не здійснив перерахунок пенсії та не призначив одноразову грошової допомоги по втраті годувальника.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 лютого 2021 року про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати годувальника - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в разі втрати годувальника на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення в частині відмови у здійсненні перерахунку пенсії по втраті годувальника, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на малолітню ОСОБА_3 з 05 липня 2018 року потягне за собою здійснення перерахунку вже призначених та виділених часток пенсії по втраті годувальника іншим малолітнім дітям, що порушить їх права на отримання пенсії у розмірі, визначеному законом. Також суд першої інстанції зазначив, що той факт, що позивач тривалий час не мала змоги отримати свідоцтво про народження дитини, в якому в графі батько буде зазначений померлий не може свідчити про те, що в останньої право на виділ пенсії на малолітню дитину виникло саме з моменту смерті, а не з моменту звернення до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про перерахунок пенсії задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначила, що тривалий час намагалася отримати свідоцтво про народження дитини, в якому в графі батько буде зазначений як померлий, що свідчить про той факт, що її дитина мала право на отримання пенсії з моменту смерті її батька, тому у її доньки виникло право на отримання пенсії через померлого батька, не з моменту звернення із відповідною заявою, а з моменту смерті батька. Також скаржник зазначила, що висновки суду про те, що здійснення перерахунку пенсії в разі втрати годувальника на малолітню дитину з 05 липня 2018 року потягне за собою здійснення перерахунку вже призначених та виділених часток пенсії по втраті годувальника іншим малолітнім дітям, що порушить їх права на отримання пенсії у розмірі, визначеному законом, не відповідають дійсності, оскільки тривалий час, порушувалися права її дитини та здійснювалось нарахування й виплата пенсії іншім малолітнім дітям в частках більших, ніж передбачено законодавством, адже саме частка дитини скаржника незаконно розподілена між іншими дітьми.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що Оболонським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено відповідний актовий запис №456 від 06 липня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року у справі №752/17339/18, яке набрало законної сили 18 січня 2021 року, заява ОСОБА_1 задоволена, у тому числі, ухвалено рішення щодо внесення змін до актового запису №448097 від 06 червня 2015 року, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві про народження дитини ОСОБА_4 . народженої в м. Києві, вказавши в графі «Батько» - громадянина України, ОСОБА_2 , який народився в м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі вказаного рішення до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 внесено відповідні зміни, зокрема, змінено прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » та у графі батько внесено відомості про батька, яким зазначено ОСОБА_2 .
03 лютого 2021 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано повторно свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , в якому зазначено, що дитина ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком дитини у відповідній графі зазначено ОСОБА_2 .
04 лютого 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення частки пенсії по втраті годувальника, а також з заявою про призначення одноразової грошової допомоги на неповнолітню доньку.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою -2613046647 (НПУ) від 08 лютого 2021 року ОСОБА_3 з 01 березня 2021 року призначено пенсію у розмірі 6574,86 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 лютого 2021 року у призначенні одноразової допомоги на неповнолітню доньку відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті не являвся пенсіонером.
У березні та квітні 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії по втраті годувальника, а саме, починаючи з моменту смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити одноразову грошову допомогу по втраті годувальника.
Листом від 22 квітня 2021 року №10761-8876/С-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що з 06 липня 2018 року управлінням було призначено пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_7 на неповнолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за померлого поліцейського ОСОБА_2 .
Також, у листі зазначено, що згідно із заявою від 29 грудня 2018 року з 01 січня 2019 року виділено частку пенсії ОСОБА_9 на неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та згідно заяви ОСОБА_1 від 04 лютого 2021 року виділено з 01 березня 2021 року частку пенсії на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, управлінням також повідомлено позивача про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової допомоги по втраті годувальника, оскільки станом на день смерті ОСОБА_2 не був пенсіонером.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Частиною 1 статті 31 цього ж Закону передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Положеннями статті 50 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Між тим, відповідно до частин 1-3 статті 41 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті. На вимогу члена сім'ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному з батьків, дружині (чоловікові) загиблої (померлої) або пропалої безвісти особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби і військової служби за контрактом або особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Отже, законодавець визначив, що не підлягає поділу пенсія в разі втрати годувальника лише кожному з батьків, дружині (чоловікові) загиблої (померлої) або пропалої безвісти особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби і військової служби за контрактом або особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, окрім малолітньої ОСОБА_3 , 2015 року народження, пенсію по втраті годувальника отримують ще двоє малолітніх дітей - ОСОБА_8 , 2012 року народження та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Тобто, в даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві призначено одну пенсію на всіх трьох дітей та виділено кожному з них відповідні частки на підставі поданих заяв (заява ОСОБА_7 від 14 грудня 2018 року на отримання пенсії на малолітнього ОСОБА_8 ; заява ОСОБА_9 а отримання пенсії на малолітню ОСОБА_10 та заява ОСОБА_1 від 04 лютого 2021 року на малолітню ОСОБА_3 ).
Як зазначалось, 04 лютого 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просила призначити частку пенсії в разі втрати годувальника, та відповідно до протоколу про призначення пенсії ОСОБА_3 пенсії в разі втрати годувальника призначена з 01 березня 2021 року, тобто з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії.
Наведене в сукупності свідчить про те, що відповідачем правомірно було виділено частку з пенсії та призначено її виплату з 01 березня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції, що здійснення перерахунку пенсії в разі втрати годувальника на малолітню ОСОБА_3 з 05 липня 2018 року потягне за собою здійснення перерахунку вже призначених та виділених часток пенсії по втраті годувальника іншим малолітнім дітям, що порушить їх права на отримання пенсії у розмірі, визначеному законом.
Сам факт, що позивач тривалий час не мала змоги отримати свідоцтво про народження дитини, в якому в графі батько буде зазначений померлий ОСОБА_2 не може свідчити про те, що в останньої право на виділ пенсії на малолітню дитину виникло саме з моменту смерті, а не з моменту звернення до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 , починаючи з моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по теперішній час та зобов'язанні здійснити такий перерахунок пенсії, починаючи з моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по 01 березня 2021 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків