П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 522/2820/22
Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Танасогло Т.М.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 квітня 2022р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У лютому 2022р. ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до скаргою ГУ ДМС України в Одеській області, в якому просив скасувати постанову ГУ ДМС України в Одеській області №ПН МОД 007601 від 24.01.2022р. про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є громадянином Ісламської республіки Афганістан, прибув на територію України у пошуках притулку. Вперше звернувся за міжнарожним захистом в кінці листопада 2021р., однак в усному порядку співробітники Управління по роботі з шукачами захисту і соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області відмовили йому в прийнятті заяви, посилаючись на відсутність необхідних документів.
Позивач зазначив, що на початку грудня 2021р. він зібрав усі необхідні документи, проте його заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не було розглянуто протягом робочого дня, натомість співробітники міграційної служби повідомили йому подавати відповідний пакет документів через канцелярію, що й було зроблено ним. Після чого протягом грудня позивач неодноразово звертався до Управління по роботі з шукачами захисту і соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області, проте постійно отримував в усній формі відповіді від співробітників прийти наступного тижня, посилаючись на карантинні обмеження. У зв'язку з чим, лише 24.01.2022р. позивачу була видана довідка про звернення за захистом в Україні за №013018.
В той же день відносно позивача було складено Протокол про адміністративне правопорушення про порушення ним правил перебування іноземців в Україні. Як зазначено у протоколі ОСОБА_2 «порушив правила перебування іноземців в Україні - проживав без документів на право проживання з 1.11.2021р.», за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП.
24.01.2022р. міграційною службою було прийнято постанову за №ПН МОД007601 про накладання на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700грн..
Позивач вважає вказану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 22 квітня 2022р. адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МОД 007601 від 24.01.2022р., якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 1 700грн..
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, позивач в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини не явки в судове засідання.
Представник міграційної служби в судове засідання з'явився та не заперечував про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З урахуванням вказаного та належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги міграційної служби, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним та незаконним, оскільки на день прийняття оскаржуваної постанови (24.01.2022р.) у позивача була наявна довідка про звернення за захистом, а тому у позивача були законні підстави на перебування на території України.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Ісламської республіки Афганістан.
24.01.2022р. позивач звернувся із заявою до ГУ ДМС в Одеські області про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
На підставі поданої заяви, міграційною службою було поведено перевірку наданих та наявних документів та відібраних пояснень у позивача, за результатами якої було встановлено, що позивач є громадянином Афганістану, ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України нелегально, поза пунктами пропуску. Також було встановлено, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживає на території України без документів на право проживання.
Так, за порушення вимог ч.1 ст.203 КУпАП, що виразились в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД №007537 та прийнято постанову від 24.01.2022р. ПН МОД №007601 про накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700грн..
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та незаконною, оскільки на час прийняття постанови у нього були наявні законні підстави перебувати на території України, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.16 КУпАП визначено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Положеннями ч.1 ст.23 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до положень ст.203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився., або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення відповідного штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, санкція ч.1 ст.203 КУпАП передбачає наступне: що за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживании в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другова цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За правилами ч.1 ст.5 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка погребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Також, згідно із ч.2 ст.5 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка погребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Приписами п.14 ст.1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний: мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Як вбачається із протоколу ПР МОД №007537 від 24.01.2022р. про адміністративне правопорушення стосовно позивача, зазначені: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи ГУ ДМС в Одеській області, яка слала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, підписаний посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'ясненні особі його права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі, а тому, судова колегія вважає, що зазначений протокол є обґрунтованим та складений у відповідності вимог ст.254, 256 КУпАП.
Крім того, позивачу доведена інформація про можливість звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та про те, що рішення ГУ ДМС в Одеській області позивач може оскаржити в судовому порядку.
Положеннями ст.26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Тобто, законодавець в розумінні вищезазначених норм права не лише наділяє іноземця певними правами, але і покладає обов'язок забезпечення врегулювання іноземцем свого правового становища у легалізований спосіб, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України.
За правилами ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в першу чергу особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, в тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов'язками.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлено положеннями ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. за №3773-VI (надалі - Закон №3773-VI).
Приписами п.7 ч.1 ст.1 Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, aid перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором '/країни порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Положеннями ч.3 ст.3 Закону №3773-VI чітко встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
У відповідності до ч.3 ст.9 Закону №3773-VI, строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Крім того, процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України встановлена постановою КМУ від 15.02.2012р. за №150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (надалі - Порядок).
Так, положеннями пп.2 п.2 Порядку встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Відповідно до вимог ч.2 ст.5 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов'язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, що позивач прибув на територію України нелегально, поза пунктами пропуску, у зв'язку із чим неможливо взагалі встановити коли саме позивач прибув на територію України та з якого часу перебуває на території України без відповідних документів, які б надавали йому таке право.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що навіть наявність, у день прийняття оскаржуваної постанови, довідки про звернення за захистом в Україні за №013018 не може виключати чи скасовувати встановлені порушення перебування позивача без документів на території України, за яке передбачене відповідна адміністративна відповідальність.
На підставі вказаного, судова колегія вважає, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживав невідомо який час на території України без документів на право такого проживання.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова від 24.01.2022р. ПН МОД №007601 про накладення адміністративного стягнення на позивача, прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи та відповідно до вимог діючого законодавства.
Окрім того, під час апеляційного розгляду справи, представником міграційної служби було подано клопотання, згідно якого було встановлено, що в ході перевірки позивача було отримано інформацію з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) та встановлено, що ОСОБА_2 (позивач) виїхав за межі території України ще 27.02.2022р..
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 квітня 2022р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Т.М. Танасогло
Л.П. Шеметенко