15 липня 2022 року м. Дніпросправа № 340/5942/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Долинської міської ради
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року (головуючий суддя Брегей Р.І.)
у справі №340/5942/21
за позовом ОСОБА_1
до Голови Долинської міської ради Звіздовського Євгенія Едуардовича, Долинської міської ради
про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голови Долинської міської ради Звіздовського Євгенія Едуардовича, Долинської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправними дії та рішення Голови Долинської міської ради Кіровоградської області Звіздовського Євгенія Едуардовича, викладені у листі від 13.07.2021 №01-29/2068/1, про відмову позивачці в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності на території , за межами с. Суходільське, Долинського району Кіровоградської області;
- визнати протиправною бездіяльність Долинської міської ради Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04055222) щодо не здійснення розгляду на пленарному засіданні сесії міської ради клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки за межами с. Суходільське, Долинського району Кіровоградської області, загальною площею 2,0 га, згідно графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки;
- зобов'язати Долинську міську раду Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04055222) повторно розглянути клопотання (заяву), подану ОСОБА_1 , в порядку ч.6 ст.118 Земельного кодексу України та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Кіровоградської області, Долинської міської ради, с. Суходільське (за межами населеного пункту).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Долинська міська ради безпідставно відмовила позивачці в задоволенні поданого нею клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність визначеної позивачкою земельної ділянки з підстав не відповідності наданого клопотання вимогам статті 118 Земельного кодексу. Також позивачка зазначає, що міський голова не мав права приймати рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, без включення вказаного клопотання до порядку денного на розгляд пленарного засідання сесії міської ради.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії голови Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області Звіздовського Євгенія Едуардовича щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян».
Визнано протиправною бездіяльність Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо вирішення заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Зобов'язано Долинську міську раду Кропивницького району Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Суд першої інстанції виходив із того, що клопотання позивачки розглянуто головою міської ради не у відповідності до вимог ст.118 Земельного кодексу України, а тому підлягає скасуванню, як протиправне. Щодо вимоги позивачки зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути у місячний строк, відповідне клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що позивачкою не додано жодного доказу на підтвердження того, що вона зверталася до міської ради з клопотанням про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, в порядку ст. 118 ЗК України. В той же час Долинською міською радою було розглянуто заяву ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і надано відповідь, якою роз'яснено, що подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, відповідач вважає, що Долинська міська рада під час розгляду звернення (заяви) громадянки ОСОБА_1 законодавства про звернення громадян не порушувала і діяла в межах Закону України «Про звернення громадян». Також Долинська міська рада не погоджується з рішенням суду щодо стягненням на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги в сумі 3500 грн., вважає, що ця сума визначена без будь-якого обґрунтованого розрахунку (за відсутності часу потраченого адвокатом та вартості однієї години не можливо встановити розмір на професійну правничу допомогу).
Представник позивачки подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін як законне та обґрунтоване. Представник позивачки зазначає, зі змісту відповіді відповідача (лист від 13 липня 2021 року вих№01-29/2068/1). судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач отримав саме клопотання/заяву про надання дозволу в порядку ст. 118 ЗК України, а не заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян». Земельна ділянка, яка визначена як бажана для отримання безоплатно у власність (згідно графічних матеріалів), перебуває у комунальній власності Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, а отже вказаний орган самоврядування, як розпорядник, може приймати рішення щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 звернулася до Долинської міської ради Кіровоградської області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9922 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Кіровоградської області, Долинської міської ради, с. Суходільське (за межами населеного пункту), додавши до клопотання графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера (а.с. 24-25).
Листом від 13.07.2021 №01-29/2068/1 «Про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» за підписом міського голови відмовлено позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.23).
Не погодившись з такою відмовою, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваної бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
Пунктами «а», «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам встановлені статтею 121 Земельного кодексу України, згідно з пунктом «б» частин 1 якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до частини 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади міста віднесено до повноважень відповідної міської ради, в спірному випадку Долинської міської ради.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.59 цього ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, з аналізу зазначених норм в їх сукупності вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні) є однією із стадій законодавчо встановленого порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. При цьому жодна норма законодавства не містить конкретної форми звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність. В наведеній вище нормі ч.6 ст.118 ЗК України визначений лише перелік документів, що мають бути подані разом із відповідним зверненням.
Виходячи з наявних у справі доказів, суті наданої позивачці відповіді листом від 13.07.2021 №01-29/2068/1, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачка в порядку ст.118 ЗК України звернулась на адресу Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області з клопотанням - заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для надання у власність земельної ділянки площею 2 га за цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель за межами населеного пункту с. Суходільське, Долинського району Кіровоградської області.
До вказаної заяви позивачка долучила графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, які збереглися у відповідача, і згідно яким земельна ділянка перебуває у комунальній власності Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області.
Таким чином, встановлені у цій справі обставини, не спростовані скаржником, свідчать, що відповідач-2, у спірних правовідносинах повноважний орган місцевого самоврядування, фактично залишив клопотання позивачки без розгляду, оскільки порушене позивачем питання не було внесене на розгляд сесії місцевої ради, відповідно, компетентним органом, яким є власна міська рада, не було прийнято відповідного рішення.
Зазначене, як правильно встановлено судом першої інстанції, свідчить про порушення відповідачем-2 приписів Земельного кодексу України та Закону № 280/97-ВР у питанні наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача-2 щодо неприйняття рішення за клопотанням позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-2 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті пред'явлених позовних вимог.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції в частині відшкодування позивачці понесених нею витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Частина п'ята статті 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В даному випадку, суд першої інстанції правильно встановив, що 10 серпня 2021 року позивачкою укладений договір про надання правничої допомоги з адвокатом Поповичем П.О., і в межах цього договору адвокатом були надані послуги, загальна вартість яких склала 5000 грн.
Суть наданих послуг полягає у вивченні документів, складанні позовної заяви, заяви про витребування доказів, відповіді на відзив. Окрім того, до вказаної суми увійшли витрати на канцелярські і поштові витрати, а також участь у судовому засіданні.
Платіжним дорученням №21883703SB від 16 серпня 2021 року позивачка перерахувала кошти на офіційний банківський рахунок адвоката.
Приймаючи до уваги, що адвокат склав і подав позов, заяву про витребування доказів, відповідь на відзив, що оцінив у 3500 грн., участі у судових засіданнях не брав та не надав доказів, які обґрунтовують понесення канцелярських і поштових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у сумі 3500 грн.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів на підтвердження виконання робіт (надання послуг), розмір сплаченого гонорару.
Отже, враховуючи предмет та характер спору у цій справі, складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, значення справи для сторони, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що винагорода за послуги адвоката підлягає відшкодуванню у визначеному розмірі 3500 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Долинської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №340/5942/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко