20 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/649/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року
у справі № 160/649/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 січня 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо включення заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.06.1995 до 31.03.2009 до періоду, за яким обчислена заробітна плата для перерахунку розміру пенсії з 01.03.2021 та щодо незастосування порядку, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 12.08.2021 перерахунок пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.08.1996 до 31.07.2001 у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та виплатити заборгованість з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року у справі № 160/649/22 в задоволені адміністративний позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Судом зазначено, що у матеріалах справи відсутні відомості про зайнятість позивача на підземних роботах повний робочий день у період роботи за Списком № 1 з 24.08.1979 до 01.10.1987 (8 років 1 місяць 8 днів), у період з 23.10.2001 до 31.01.2007 позивач не був зайнятий на підземних роботах, а відтак у відповідача відсутні підстави для застосування ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні розміру пенсії позивача. Крім того, суд вказав, що середньомісячний заробіток обчислено за період роботи позивача з 01.06.1995 до 31.03.2009 під час здійснення перерахунку його пенсії у 2009 році на підставі поданої позивачем заяви, а отже під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що зазначений період страхового стажу самостійно включено відповідачем для обчислення пенсії при її перерахунку з 01.03.2021 відповідно до рішення № 912160161140 від 23.02.2021.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 р. у справі № 160/649/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що положення ст. 56 Закону №1788, ст. 24 Закону №1058, ст. 9 Закону України «Про охорону праці» не пов'язують право позивача на зарахування додаткового до пільгового стажу часу перебування на інвалідності з умовою встановлення часу відпрацьованого в підземних, шкідливих умовах. Відтак, позивач вказує про помилковість висновків суду першої інстанції, що у період перебування на інвалідності з 23.10.2001 року по 31.03.2007 позивач не був зайнятий на підземних роботах і що зайнятість позивача на підземних роботах у період роботи з 24.08.1979 по 01.10.1987 не підтверджено. Також, позивач зазначає, що при переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідачем врахована заробітна плата за інший період страхового стажу ніж той, що був врахований при призначенні пенсії з 30.07.2001 року, внаслідок чого розмір заробітної плати зменшився, що спричинило зменшення розміру пенсії.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Позивач є особою з інвалідністю третьої групи (трудове каліцтво), яку встановлено 30.07.2001.
З 30.07.2001 позивач отримував пенсію по інвалідності (третя група інвалідності внаслідок трудового каліцтва).
Відповідно до копії протоколу № 11035 від 09.10.2001 пенсію по інвалідності позивачу призначено в розмірі пенсії за віком, стаж за Списком № 1 становив 14 років 9 днів, стаж за Списком № 2 - 7 років 4 місяці 27 днів, військова служба 2 роки, загальний стаж 28 років 5 місяців 16 днів (14.08.2001). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії по інвалідності розраховано за період з 01.08.1999 до 31.07.2001 на підставі довідки про заробіток для обчислення пенсії № 158 від 10.08.2001, виданої ДВАТ «Шахта ім. Героїв космосу» ДП ДКХ «Павлоградвугілля» у розмірі 617,07 грн.
Трудова книжка позивача містить записи про його зайнятість на підземних роботах (у шахті) повний робочий день з 07.08.1995 до 13.08.1995, з 22.09.1995 до 27.11.1996, з 28.11.1996 до 22.10.2001.
23.10.2001 позивача переведено озеленювачем, за станом здоров'я.
Відповідно до розпорядження № 161140 від 23.03.2007 позивач з 03.03.2007 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії по інвалідності у розмірі 527,41 грн розраховано за період з 01.06.1995 до 30.06.2000 на підставі довідок про заробітну плату від 06.03.2007 № 138/ус, від 02.03.2007 № 17 та даних системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб за період з 01.07.2000 до 31.01.2007.
На підставі заяви позивача від 27.04.2009 йому проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 Закону України № 1058. Згідно з копією розпорядження № 161140 від 25.05.2009 перерахунок пенсії за віком проведено із середньомісячного заробітку в розмірі 2273,99 грн, обчисленого за період з 01.06.1995 до 30.06.2000 на підставі довідок про заробітну плату від 06.03.2007 № 138/ус, від 02.03.2007 № 17 та даних системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб за період з 01.07.2000 до 31.03.2009.
Відповідно до розрахунку стажу позивача (Форма РС-право) всього страховий стаж позивача становить 42 роки 07 місяців 03 дні, крім того, додаткові роки за Списком № 1 -18 років, всього для розрахунку 60 років 07 місяців 03 дні, з них періоди роботи за Списком № 1: з 24.08.1979 до 01.10.1987 (8 років 1 місяць 8 днів), з 07.08.1995 до 13.08.1995 (07 днів, підземні роботи), з 22.09.1995 до 27.11.1996 (01 рік 02 місяці 06 днів, підземні роботи), з 28.11.1996 до 22.10.2001 (04 роки 10 місяців 25 днів, підземні роботи), з 23.10.2001 до 31.12.2003 (02 роки 02 місяці 09 днів, підземні роботи), час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 01.01.2004 до 31.01.2007 (03 роки 01 місяць).
Вважаючи, що відповідачем розрахунок призначеної пенсії здійснено протиправно без урахування ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та протиправно враховано для обчислення пенсії заробіток за період з 01.06.1995 до 31.03.2009, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
16.09.2008 набрав чинності Закон України від 02.09.2008 № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі Закон № 345-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 345-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Приписами статті 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 процентів середньої заробітної плати шахтарям, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналогічні гарантії закріплені у статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).
Колегія суддів зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми Закону № 345-VI, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №392/17/17.
Колегія суддів зауважує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.
Статтею 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що дія статті 8 Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Частиною п'ятою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13, 14).
Зі змісту трудової книжки позивача вбачається, що він був зайнятий на підземних роботах (у шахті) повний робочий день у такі періоди: з 07.08.1995 до 13.08.1995 (07 днів), з 22.09.1995 до 27.11.1996 (01 рік 02 місяці 06 днів), з 28.11.1996 до 22.10.2001 (04 роки 10 місяців 25 днів). Зазначені періоди зайнятості позивача на підземних роботах враховано до стажу роботи за Списком № 1.
Натомість, матеріали справи не містять відомості про зайнятість позивача на підземних роботах повний робочий день у період роботи за Списком № 1 з 24.08.1979 до 01.10.1987 (8 років 1 місяць 8 днів). Крім того, колегія суддів враховує, що в цей час позивач не був особою з інвалідністю, оскільки її встановлено 30.07.2001 року.
З огляду на це, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для застосування ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні розміру пенсії позивача, оскільки останній не відпрацював на підземних роботах не менше як 15 років. Доводи апеляційної скарги щодо помилковості цього висновку є безпідставними.
Стосовно перерахунку пенсії апеляційний суд зазначає наступне.
Приписами ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV (у редакції на час перерахунку 25.05.2009 позивачу пенсії за віком на пільгових умовах) визначено, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що при призначенні позивачу з 03.03.2007 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії по інвалідності розраховано за період з 01.06.1995 до 30.06.2000 (тобто за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року) на підставі довідок про заробітну плату від 06.03.2007 № 138/ус, від 02.03.2007 № 17 та даних системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб за період з 01.07.2000 до 31.01.2007.
В подальшому 27.04.2009 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі відповідно до ст. 42 Закону України № 1058-ІV.
Так, на підставі заяви позивача від 27.04.2009 перерахунок пенсії за віком відповідно до розпорядження № 161140 від 25.05.2009 проведено із середньомісячного заробітку, обчисленого за період з 01.06.1995 до 30.06.2000 на підставі довідок про заробітну плату від 06.03.2007 № 138/ус, від 02.03.2007 № 17 та даних системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб за період з 01.07.2000 до 31.03.2009.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що середньомісячний заробіток обчислено за період роботи позивача з 01.06.1995 до 31.03.2009 під час здійснення перерахунку його пенсії у 2009 році на підставі поданої позивачем заяви.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо включення заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.06.1995 до 31.03.2009 до періоду, за яким обчислена заробітна плата для перерахунку розміру пенсії позивача з 01.03.2021 та зобов'язання відповідача здійснити з 12.08.2021 перерахунок пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу з 01.08.1996 до 31.07.2001. В свою чергу, доводами апеляційної скарги цей висновок не спростовано.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обставини, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року у справі № 160/649/22 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року у справі № 160/649/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко