14 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6437/21
головуючий суддя І інстанції - Семененко М.О.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання: Давиденко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року в адміністративній справі №280/6437/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази прокурора Запорізької області від 04.03.2019 за №360к та від 22.06.2021 №862к про звільнення позивача з посади в органах прокуратури;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення по заяві позивача від 04.06.2021 про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021;
- зобов'язати відповідача внести до трудової книжки позивача відомості про зміну підстави звільнення відповідно до поданої заяви про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що єдину підставу для обмеження права на звільнення з посади за власним бажанням, передбачено ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» за якою до завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням. Незавершені дисциплінарні провадження щодо позивача відсутні. Зауважено, що спірний наказ було прийнято після спливу річного строку, передбаченого ч. 2 ст.49 Закону України «Про прокуратуру».
Запорізькою обласною прокуратурою було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працював в органах Запорізької обласної прокуратури з квітня 2005 року.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 «Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII (одноразове грубе порушення правил прокурорської етики), вирішено притягнути прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.
13.08.2019 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №2110/0/15-19, яким залишено без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2019 №2110/0/15-19, позивач звернувся до Верховного Суду з відповідним позовом.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №9901/501/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2021, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Поряд з вищенаведеним, наказом прокурора Запорізької області від 04.03.2019 №360к звільнено прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури Запорізької області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII) у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною. Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19.
Як слідує з довідки Запорізької обласної прокуратури від 28.05.2021 №07-49 вих.-21 позивач з 10.10.2017 по 19.06.2018 включно перебував у відпустці для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку; з 20.06.2018 по 01.06.2019 включно перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років; з 02.06.2019 по 01.06.2020 включно перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років; з 02.06.2020 по 19.06.2021 включно перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.06.2021, у якій просив звільнити його з посади прокурора Бердянської міської прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021.
Листом від 11.06.2021 №07-34-21 Запорізька обласна прокуратура повідомила позивача, що на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 прокурором Запорізької області винесено наказ від 04.03.2019 №360к про звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною.
Наказом Керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.06.2021 №862к наказано вважати ОСОБА_1 звільненим з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури, за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (на підставі пункту 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII) з 22.06.2021.
Листом від 22.06.2021 №07-911вих-21 відповідач повідомив позивача про прийняття вищевказаного наказу та запропонував з'явитись до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури для отримання трудової книжки.
Не погодившись з наказами від 04.03.2019 №360к та від 22.06.2021 №862к, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази від 04.03.2019 №360к та від 22.06.2021 №862к є правомірними, а отже підстави для їх скасування відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України, визначені Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується: 1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності; 2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; 3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора; 4) установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; 5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора; 6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування; 7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Відповідно до статті 44 та частини 1 статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Приписами ч. 4 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
1) догана;
2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
3) звільнення з посади в органах прокуратури.
За правилами пунктів 4, 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про прокуратуру» кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження, за результатами якого за наявності підстав, передбачених цим Законом, приймає рішення про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури, є, з-поміж іншого, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. При цьому, за загальним правилом забороняється звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 «Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII (одноразове грубе порушення правил прокурорської етики), вирішено притягнути прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Вказаний наказ був оскаржений позивачем в судовому порядку.
Рішенням Верховного Суду від 10.12.2020 року по справі № 9901/501/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2021 року в задоволенні адміністративного позову позивача було відмовлено.
В свою чергу, на підставі вказаного рішення, наказом прокурора Запорізької області від 04.03.2019 року № 360к прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури Запорізької області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII) у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною, що відповідає приписам ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем приписів ч. 2 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», а саме що після спливу річного строку від дня прийняття наказу від 04.03.2019 №360к, останній вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що настання дисциплінарної відповідальності прокурора відбувається, саме після реалізації рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, шляхом видачі відповідним керівником прокуратури наказу про звільнення такого прокурора.
Так, 04.03.2019 відповідачем реалізовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 «Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» шляхом винесення наказу №360к про звільнення прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури Запорізької області.
При цьому, як зазначалось вище, з метою недопущення порушення трудових прав позивача щодо його звільнення у період перебування у відпустці, фактична реалізація наказу про звільнення ОСОБА_1 мала відбутися по закінченню його відпустки.
Так, як встановлено судом, після закінчення відпустки по догляду за дитиною, наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.06.2021 №862к наказано вважати ОСОБА_1 звільненим з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури, за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, з 22.06.2021.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури фактично реалізоване 04.03.2019, а тому посилання відповідача на частину 2 статті 49 Закону №1697-VII є безпідставними.
Щодо посилань позивача на те, що останнього було двічі притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то останні також є безпідставними, оскільки наказ від 22.06.2021 №862к прийнятий на реалізацію наказу від 04.03.2019 №360к лише в частині дати звільнення, що у сукупності має наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані накази від 04.03.2019 №360к та від 22.06.2021 №862к є правомірними, а відповідно підстави для їх скасування відсутні.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою позивача від 04.06.2021 про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021, суд першої інстанції вірно зазначив, що за наявності правомірного наказу від 04.03.2019 №360к про звільнення позивача з посади в органах прокуратури Запорізької області у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною, у Запорізької обласної прокуратури були відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 від 04.06.2021 про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з чим такі позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року в адміністративній справі №280/6437/21- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.Є. Чередниченко