Справа № 2-1368/10
12 липня 2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Баннікової Н.В.
при секретарі - Івановій Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та матеріальної допомоги подружжя,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідній частці від заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини в достатньому розмірі не надає. У процесі розгляду справи позивач позовні вимоги неодноразово змінювала та остаточно просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 800 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття та матеріальну допомогу на утримання дружини на підставі ст.75 ч.ч.1,4 Сімейного кодексу України щомісячно в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму в сумі 701 грн, обґрунтовуючи тим, що вона не працює, потребує матеріальної допомоги, її доходу не достатньо для покриття витрат на оплату комунальних послуг тощо, а відповідач з серпня 2009 року по лютий 2010 року працював за контрактом, що підтверджується даними довідок Державної прикордонної служби України про його виїзд за кордон.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.07.2010 року позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину залишено без розгляду на підставі п.5. ч.1 ст.207 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала вимоги позову в повному обсязі.
Відповідач позов щодо стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 800 грн щомісячно до досягнення ним повноліття визнав, з позовом в частині стягнення з нього матеріальної допомоги на утримання дружини не згоден. Пояснив, що відповідно до ст.75 СК України позивачка не відноситься до категорії непрацездатних осіб, оскільки нею не досягнуто пенсійного віку та вона не є інвалідом 1,2 чи 3 групи, тому права на утримання від нього не має. Крім того, він матеріально позбавлений такої можливості.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 10.02.2004 року. Дитина проживає з позивачкою ОСОБА_2, що підтверджено довідкою КП «Житсервіс-2» від 07.09.2009 року, та знаходиться на її утриманні. З 2009 року шлюбно-сімейні стосунки сторін було припинено.
Згідно довідці відділу освіти Ізмаїльської міської ради від 07.07.2010 року № 649 ОСОБА_2 була призначена на посаду вчителя історії спеціалізованої загальноосвітньої школи № 1 м.Ізмаїла з 28.08.2008 року на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі наказу від 28.08.2008 року № 235-к та 31.08.2009 року звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі наказу від 31.08.2009 року № 325-к, що підтверджено даними її трудової книжки.
У теперішній час ОСОБА_2 не працює, згідно довідці Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості від 07.07.2010 року № 150210395 перебуває на обліку як безробітна з 16.11.2009 року. Її дохід за період з 16.11.2009 по 30.06.2010 року склав 819,25 грн.
Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що з 2005 року працював на судах іноземних власників за контрактом, з останнього рейсу повернувся у листопаді 2007 року, у період з серпня 2009 по лютий 2010 року працював у ремонтній бригаді у Словенії без укладання письмового контракту, у лютому 2010 року повернувся до Ізмаїлу, проте заробітну плату отримав лише за два місяці у загальній сумі 3000 доларів США.
Факт перетинання відповідачем державного кордону у серпні 2009 р. та лютому 2010 р. підтверджено довідками Державної прикордонної служби України від 10.12.2009 року № 16180 та 29.04.2010 року № 5231.
Доказів в посилання позивачки на те, що відповідач у 2009 - 2010 р. р. працював за письмовим контрактом в іноземній компанії, суду надано не було.
Згідно довідці Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості від 05.07.2010 року № 150210387 ОСОБА_3 з 24.03.2010 року перебуває на обліку як безробітний, його дохід за період з 24.03.2010 по 30.06.2010 року склав 120 грн.
Відповідно даним трудової книжки ОСОБА_3 звільнено з Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» 08.09.2003 року за власним бажанням на підставі наказу від 08.09.2003 року № 157.
Свідки ОСОБА_1, яка є хрещеною матір'ю позивачки, ОСОБА_6 - мати позивачки та ОСОБА_7 суду показали, що зі слів оточуючих, у тому числі самого відповідача, їм відомо, що останній працював на судах іноземних власників, знають, що збирався до рейсів і у 2008-2009 рр.
Письмові докази, надані позивачкою щодо працевлаштування відповідача за контрактами в іноземних компаніях у 2005-2006 роках, не можуть братися судом до уваги (а.с.53-78), оскільки викладені на іноземній мові і належного перекладу не мають, проте вказані обставини відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають як такі, що не оспорюються відповідачем.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з п.п.2,3 ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Оскільки відповідач постійної роботи та фіксованого заробітку не має, з березня 2010 р. перебуває у центрі зайнятості як безробітний, проте позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дитину визнав, суд з урахуванням вимог ст.ст.182, 184 СК України вважає за можливе стягувати з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 800 грн щомісячно до досягнення ним повноліття, тобто до 19.07.2019 року.
Суд роз'яснює позивачу про право на державну грошову компенсацію в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів та 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 75 ч.1 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч.ч.2,3 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є працездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ, ІІІ групи.
Згідно з ч.4 ст.75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Під потребою у матеріальній допомозі розуміється відсутність достатніх засобів існування. Сам по собі факт більш низького матеріального рівня життя подружжя, який вимагає утримання, порівняно із матеріальним рівнем життя подружжя не може бути підставою для визнання подружжя таким, що потребує матеріальної допомоги. Крім того, необхідною умовою для присудження матеріальної допомоги на утримання подружжя є можливість другого з подружжя за своїм матеріальним становищем надавати таку допомогу.
Частинами 1,3,4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір - 25,50 грн та послуги з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,174,212-215 ЦПК України, ст.ст.75,180,182,184 СК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та матеріальної допомоги подружжя - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Ізмаїла Одеської області, аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 05.08.2009 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 02.07.2019 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір -25, 50 грн та послуги з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 60 грн.
В решті частини позову - відмовити.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційну скаргу до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя