Справа № ___2-о-369____
2010г.
"_28_" квітня 2010р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Пархоменко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересована особа Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області) про втрату джерела засобів до існування, -
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій зазначає, що з 28.12.1974р. вона одружилась з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік помер. До виходу на пенсію чоловік заявника постійно працював у ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна» ДП «Свердловантрацит» у якості бригадира підземного, та у подальшому з 2003р. пішов на пенсію та продовжував працювати сторожем на приватного підприємця. Крім того, чоловік заявника займався огородництвом й додатково підтримував сім'ю, мав пільги на отримання вугілля.
Заявник, на час смерті чоловіка працювала у Свердловському відділенні ВАТ «Луганськдрук» у якості кіоскера та отримувала заробітну плату у розмірі 685,29 грн.
Вважає, що доходи чоловіка були основним засобом її існування, який вона втратила після його смерті.
На даний час заявник звернулася до УПФУ в м.Свердловську Луганської області для оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, але їй запропонували звернутися до суду.
Просить суд постановити рішення, яким встановити, що вона у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 втратила джерело засобів до існування.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 обставини поданої заяви та зазначені вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.
Представник заінтересованої особи УПФ в м.Свердловську Луганської області Іванова Н.В. із заявленими вимогами погодилася та не заперечує проти їх задоволення.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та надані докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 були подружжям, проживали разом, вели спільне господарство, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 28.12.1974р., складеним російською мовою, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Свердловському міському відділі ЗАГС Ворошиловградської області. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища, які зазначені російською мовою, чоловікові ОСОБА_2, дружині ОСОБА_2.
Згідно довідки УПФУ в м.Свердловську Луганської області станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 отримував пенсію у розмірі 2220,66 грн. Станом на травень 2008 року ОСОБА_1 працювала кіоскером Свердловського відділення ВАТ «Луганськдрук» та отримувала заробітну плату у розмірі 685,29 грн, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я заявника, відповідними довідками про доходи заявника та її чоловіка, тому доход померлого чоловіка заявника був основним джерелом засобів для її існування.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 54 років.
Відповідно до положень ст.36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про установлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. для установлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно, щоб допомога, що робиться для заявника була постійним і основним джерелом до існування. У судовому засіданні встановлено, що при житті ОСОБА_2 його пенсія для заявника була постійним і основним джерелом засобів її існування, оскільки її доходи були значно менше пенсії її чоловіка.
При таких обставинах суд вважає доведеними вимоги заявника, оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення, тому що дозволяє їй надалі у встановленому законом порядку реалізувати право на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає її вимоги такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 09.07.2003р., ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст.10-15, 60, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт втрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ст.Губська Псебайського району Краснодарського краю, джерела засобів до існування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка ОСОБА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, через суд першої інстанції.
Головуючий