Сп рава № 2-а-263/1226
2010р.
“_01_” квітня 2010 року Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Пархоменко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Свердловська Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, поновлення строку звернення з позовом до суду, -
Позивач звернувся до Свердловського міського суду із адміністративною позовною заявою до УДАІ УМВС України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування вимог зазначивши, що 24.10.2009р. позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись о 14 г 55 хв на 366 км автошляху «Київ-Харків» був зупинений інспектором ДАІ Полтавської роти ДПС Фисуном О.П.
Зі слів інспектора ДАІ причиною зупинки позивача стало перевищення встановленого обмеження швидкості руху. На підтвердження викладеного інспектор ДАІ продемонстрував прилад «Радіс», на якому була зафіксована швидкість ніби-то автомобіля позивача, що становить 83 км/г.
Незважаючи на заперечення позивача щодо достовірності фіксації вказаної швидкості саме автомобіля позивача, інспектором ДАІ відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВІ №048554 від 24.10.2009р. за перевищення встановленого обмеження швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину, що є порушенням п.12.4 ПДР.
На підставі даного протоколу, інспектором ДАІ винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВІ №025662 від 24.10.2009р., якою до позивача на підставі ч.1 ст.122 КУпАП було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Позивач вважає, що дії інспектора ДАІ в частині винесення постанови від 24.10.2009р. є неправомірними, що є підставою для скасування спірної постанови, оскільки зафіксована працівниками ДАІ швидкість 83 км/г не є швидкістю його автомобіля.
Позивач зазначає, що 24.09.2009р. він рухався на автомобілю у загальному потоці транспорту зі швидкістю 75 км/г, не перевищуючи дозволену швидкість понад 20 км, оскільки про наявність дорожнього знаку, що обмежує швидкість позивач знав, працівника ДАІ бачив, тому рухався згідно вимог ПДР України.
Крім того, щодо зафіксованої приладом «Радіс» швидкості, то дані результати вимірювань не надають доказів приналежності зміряної швидкості саме транспортному засобу позивача.
Відповідно до ст.251 КУпАП належними доказами можуть бути показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Оскільки показання технічного приладу не містить функції фіксації, будь-яким з зазначених вище способів, факту перевищення швидкості руху, як в даному випадку, то зафіксовані приладом та зазначені в протоколі цифри швидкості, за міркуванням позивача, не може бути достовірним та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач просить суд визнати поважною причину пропуску строку звернення з позовом до суду та поновити строк для звернення з позовом до суду, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ №025662 від 24.10.2009р.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, наполягає на задоволенні позову, просить постанову скасувати.
Представник відповідача Полтавської роти ДПС у судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову, в якому зазначає, що 24.10.2009р. під час несення служби на 366 км автошляху Київ-Харьків інспектором ДПС Полтавської роти ДПС Фисуном О.П. за допомогою дистанційного вимірювача швидкості «Радіс» був зафіксований факт порушення правил дорожнього руху водієм автомобілю ДЄУ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався зі швидкістю 83 км/г в населеному пункті с.Ладижине в зоні дії знаку 5.45, чим порушив п.12.4 ПДР України. Адміністративна відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Пунктом 13.9 Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС передбачено, що при контролі за дорожнім рухом працівник підрозділу ДПС активно реагує на порушення ПДР України і в першу чергу на ті, що можуть стати причиною ДПТ, до яких належить перевищення встановленої швидкості руху. У відповідності до вимог п.14.1.1 Наказу МВС України №111 від 27.03.2009р. підставою для зупинення транспортного засобу є порушення ПДР України водіями, інспектором ДПС Фисуном О.П. був зупинений автомобіль позивача. Відповідно до п.16.1.1 Інструкції, при порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху працівник ДПС складає протокол, здійснює перевірку водія, а також транспортного засобу за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами. Інспектор Фисун О.П. склав протокол про адміністративне правопорушення. Після складання адміністративного протоколу в двох екземплярах ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалом справи та надав пояснення, які містяться в адмінпротоколі, та відповідно до яких не був згоден зі змістом адмінпротоколу, що не суперечить вимогам ст.268 КУпАП, та вимагав занесення в якості свідка пасажира його автомобіля ОСОБА_4, що і було зроблено інспектором ДПС Фисуном О.П. Враховуючи вимоги чинного законодавства ним була винесена постанова відносно ОСОБА_1 по справі про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Копія вказаної постанови та протокол були вчасно надані позивачу, що підтверджено його власним підписом. З метою доказу вчинення правопорушення позивачем, інспектором ДПС було зафіксовано на цифровій камері прилад «Радіс» із показаннями на ньому швидкості та часу з моменту фіксації правопорушення, а також дорожня обстановка на момент вчинення правопорушення. Крім того, вимірювач швидкості руху транспортних засобів «Радіс» за своїми технічними характеристиками не передбачає функції фото-, відео фіксації, тому позивачу було продемонстровано швидкість руху його транспортного засобу, та час, коли вимірювалась дана швидкість. Під час винесення постанови інспектором було враховано всі обставини справи, включаючи скрутне економічне становище та накладено на порушника мінімальний штраф у розмірі 255 грн. Інспектором ДПС Полтавської ради ДПС Фисуном О.П., при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримані всі вимоги чинного законодавства України, порушень не допущено.
Суд, дослідивши матеріали справи і докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВІ №048554 від 24.10.2009р., складеного ІДПС Полтавської роти ДПС ГУМВС України в Полтавській області Фисуном Олександром Павловичем убачається, що ОСОБА_1 24.10.2009р. о 14 г 55 хв на 366 км автошляху Київ-Харків, керуючи автомобілем ДЄУ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухався зі швидкістю 83 км/г в населеному пункті с.Ладижине у зоні дії знаку 5.45, чим порушив п.12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.122 КУпАП. В даному протоколі відображено пояснення позивача, що він не зазначене порушення не скоював, оскільки їхав зі швидкістю 75 км/г.
За дане правопорушення, відповідно до постанови про адміністративне правопорушення ВІ №025662 від 24.10.2009р., постановленої ІДПС Полтавської роти ДПС ГУМВС України в Полтавській області Фисуном О.П., позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи внутрішніх справ розглядають справи про адміністративні правопорушення, такі як про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту… Пунктом 3 вказаної статті передбачено, що в ід імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання, за адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 і 2 ст.122.
Вимогами ст.276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 1271-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Оскільки правопорушення скоєне на автошляху Київ-Харків 366 км, який обслуговувався ДПС Полтавської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення, справа інспектором ДАІ розглянута за місцем скоєння правопорушення.
Відповідно до ст.ст.287,289 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим у десятиденний строк після її винесення. Постанова органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Судом встановлено, що процесуальний строк для оскарження постанови, передбачений ст.289 КУпАП, позивачем пропущений, але як зазначає позивач у заяві, в результаті хвороби на грип та поганого самопочуття, він не зміг у десятиденний строк оскаржити постанову про адміністративне правопорушення, тому просить визнати поважною причину пропуску та поновити пропущений строк. Суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо поновлення строку для звернення з позовом до суду, оскільки постанова у справі внесена 24.10.2009р., а позивач звернувся до Свердловського міського суду з зазначеним позовом 11.11.2009р., тобто через тиждень після його спливу. Між тим, цей строк є незначним, та позивачем доведено суду про його хворобу та поганий стан здоров'я у цей період часу.
На вимогу ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 1 ст.69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В пункті два цієї статті вказано, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Положенням ст.71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У статті 251 КУпАП вказано, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Досліджений у судовому засіданні протокол про адмінправопорушення відносно позивача містить дані про свідка ОСОБА_4, між тим, місце її проживання або знаходження у протоколі не зазначено. Також інспектором у протоколі зазначено, що швидкість вимірювалася приладом «Радіс 232». Інших даних щодо доказів правопорушення протокол не містить.
Суд приймає доводи відповідача про те, що дії позивача ОСОБА_1 було зафіксовано інспектором ДПС технічним приладом - дистанційним вимірювачем швидкості Радіс Д2, власником якого є Департамент ДАІ МВС України, та який відповідно до свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №22-2/82171 від 12.03.2009р. пройшов відповідну повірку і визнаний придатним до застосування згідно паспортом та нормативно-технічною документацією, має межі допустимої абсолютної похибки = 1 км/г. Крім того, відповідно до списку особового складу Полтавської роти ДПС щодо заліку для роботи з вимірювачами швидкості «Искра-1» та «Радіс», де під №34 зазначено прізвище інспектора ДПС Фисун О.П., який здав залік щодо роботи вимірювача швидкості «Радіс».
Заслуговують на увагу посилення позивача, що порушення було зафіксовано приладом, який не містить функції фіксації, оскільки відповідно до п.3.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, зареєстрованої в Мінюсті 26.06.2009р. за №576/16592 серед завдань та функцій підрозділів ДПС передбачено забезпечення ефективного використання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Дистанційний вимірювач швидкості Радіс Д2, як про це представлено на відеозапису, не має функцій фото- і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до розділу «Права працівників підрозділів ДПС» зазначеної Інструкції…(п.7.6) передбачено право інспекторам використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР. Таким правом відповідач скористався та з цього приводу суду надав відповідний відеозапис встановлених на місці обставин справи. Отримані фактичні дані… за вимогами Інструкції… інспектора мають використовувати при складанні адміністративних матеріалів. При цьому, ними повинні бути дотримані вимоги ст.251 КУпАП, щодо належності отриманих доказів.
У судовому засіданні досліджено наданий відповідачем диск з відео зйомкою з міста вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1, який суд також приймає як доказ у справі, та на якому зафіксовано рух автомобілю DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1. Між тим, даних про час та місце проведення відеозапису зазначений відеозапис не містить. Також на відеозапису представлені дані про те, що зазначений автомобіль дійсно рухається у потоці транспорту, а саме, за ним на незначній відстані рухається автомобіль, який значно більший за розмірами автомобілю DAEWOO LANOS (має бути або вантажним автомобілем, або автобусом), та у протилежному напрямі також рухається легковий автомобіль. Між тим, при представленні на відеозапису дистанційного вимірювача швидкості руху позначені цифри «83», при цьому відеозапис не містить даних про те, відносно якого транспортного засобу цей вимірювач швидкості визначив швидкість (автомобіль під керуванням позивача, або інший автомобіль). У подальшому, при демонструванні відеозапису встановлено, що вимірювач швидкості має цифри «0.03», після чого тільки з,являється на відеозапису автомобіль DAEWOO LANOS, та у подальшому, тільки після його зупинки, на відеозапису вимірювач швидкості має дані про швидкість руху «83». Однак, наданий відповідачем в якості доказу відеозапис не містить даних про те, що саме автомобіль під керування позивача при русі у відповідному місці мав швидкість руху у населеному пункті 83 км/г. Крім того, дистанційний вимірювач швидкості руху утримувався в руках інспектора, не був закріплений стаціонарно, що тягне за собою можливу наявність похибки при визначенні швидкості руху транспортного засобу, незважаючи на його технічні характеристики та відповідну його повірку.
За таких обставин, відповідачем суду не надано даних про рух автомобілю під керуванням позивача із швидкістю 83 км/г.
Інспектором ДПС при складанні протоколу і отриманні пояснень від особи, відносно якої складено протокол про адмінправопорушення, яка не визнала своєї вини у скоєнні правопорушення, не допитана свідок ОСОБА_4, дані про яку зазначені у протоколі про адмінправопорушення, не з'ясовано та не визначено у протоколі про те, які дані про подію правопорушення взагалі ця особа має підтвердити. Крім того, дані про цю особу є неповними, оскільки відсутні будь-які дані про місце її проживання, або місце її знаходження.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 20 км/г. Статтею 121 ч.1 КУпАП визначено адмінвідповідальність при перевищенні швидкості руху понад 20 км/г. Оскільки доказів щодо перевищення швидкості руху автомобілю під керуванням позивача суду відповідачем не надано, суд вважає за необхідне вимоги позивача щодо скасування постанови про адмінправопорушення задовольнити.
Одночасно відповідач не надав суду обґрунтованих заперечень проти позову, не навів переконливих доказів відповідності протоколу та постанови про накладання адміністративного стягнення обставинам справи, у зв'язку з чим, суд вважає, що є підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, так як його пояснення ніким не спростовані і тому суд вважає їх за правдиві.
За таких обставин суд приходить до висновку, що інспектор ДПС врахував лише свої думки та визначив їх достатніми для визначення наявності обставин, які свідчать про вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та прийняв рішення про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, про що виніс постанову про адміністративне правопорушення від 24.10.2009р., яка всупереч вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не визначає мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що при винесенні інспектором ДПС постанови про адмінправопорушення не виконані вимоги ст.ст.279-280 КУпАП щодо порядку розгляду справи, оскільки складання протоколу про адмнправопорушення інспектором розпочато 24.10.2009р. о 14 г 55 хв, правопорушення скоєне також о 14 г 55 хв, та після складання протоколу позивачу повідомлено, що розгляд справи відбудеться також о 14 г 55 хв 24.10.2009р. За таких обставин час початку складання протоколу та розгляду справи є тотожнім, що взагалі виключає будь-яке провадження про адмінправопорушення.
Керуючись ст.ст.33, 122 ч.1, 287-28$9 КУпАП, ст.ст.3,9-11,17-18,71,158-163, 167,186,254-255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, поновлення строку звернення з позовом до суду задовольнити.
Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення з позовом до суду та поновити пропущений строк для подання позовної заяви до суду про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Визнати дії інспектора ДПС Полтавської роти ДПС ГУМВС України в Полтавській області Фисуна Олександра Павловича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн - неправомірними.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення ВІ №025662 від 24.10.2009р., винесену ІДПС Полтавської роти ДПС ГУМВС України в Полтавській області Фисуном Олександром Павловичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.
Закрити провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
На постанову суду першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий