Справа № 420/1501/22
13 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мельника Ю.В.,
представника позивача - Ратушного А.І. (на підставі ордеру),
представника відповідачів - Пташинської А.О. (згідно витягу з ЄДРПОУ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - голови комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби, Райкова Дениса Володимировича - виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу №776-о від 22.12.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Одеського окружного адміністративного суду 21 січня 2022 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач 1), Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (надалі - відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - голови комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби (надалі - третя особа 1 або ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 - виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці (надалі - третя особа 2 або ОСОБА_3 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Одеської митниці Держмитслужби Державної митної служби України №776-о від 22.12.2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби з 23 грудня 2021 року;
- поновити державну службу ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби з 23 грудня 2021 року;
- стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків та зборів;
- зобов'язати Одеську митницю Держмитслужби та Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України вчинити дії щодо вжиття заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби та Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати по справі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби з 23 грудня 2021 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Одеської митниці Держмитслужби заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з відрахуванням податків та зборів.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню та зазначає, що у порушенні ст.87 Закону України «Про державну службу», позивачу по справі не було запропоновано всі інші рівнозначні посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Також, у порушенні ст. 87 Закону України «Про державну службу» та ст.42 КЗпП, не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі як працівника з високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а також як працівника з тривалим безперервним стажем роботи у митних органах.
Також, позивач наголошує на тому, що його не було повідомлено про наступне звільнення, було лише повідомлено про можливе звільнення. Так, 28 жовтня 2021 року головою комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби було видано попередження про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України, яким було попереджено про можливе наступне звільнення, що як наслідок, призвело до порушення прав позивача, залишивши його у стані невизначеності.
Крім цього, позивач звертає увагу, що у порушення ст.87 Закону України «Про державну службу» та ст.42 КЗпП, відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі як працівника сімейного - враховуючи наявність двох і більше утриманців, а також як працівника, в сім'ї якого немає інших працівників з самостійним заробітком.
Також, позивач звертає увагу та не що, відповідачем в порушення вимог діючого законодавства не було завчасно повідомлено профспілкову організацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також не було проведено консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, та не було отримано згоди профспілкової організації на розірвання трудового договору.
Позиція Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України обґрунтовується наступним
Відповідач 2 не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що відповідно до положень Кодексу законів про працю (стаття 40) та Закону України «Про державну службу» (статті 5,83, 87) державна служба може бути припинена, а трудовий договір розірваний за ініціативою роботодавця в разі реорганізації державного органу (підприємства).
Як вказує відповідач 2, ОСОБА_1 було повідомлено про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби 28.10.2021 року та одночасно з повідомленням ОСОБА_1 було запропоновано посаду державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса»» Одеської митниці.
Таким чином, на переконання відповідача 2, Одеською митницею Держмитслужби було дотримано вимоги законодавства, а саме: встановленого частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» вимогу про попередження державного службовця про звільнення в строк не пізніше 30 днів.
Відповідач 2 звертає увагу, що ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що «керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби», та не встановлено, що керівник повинен пропонувати «всі рівнозначні посади в державному органі».
Крім цього, відповідач 2 наголошує, що згідно переліку викладеному у постанові Кабінету міністрів України від 18.01.2017 року №15 та схемі посадових окладів затверджених цією постановою посада з якої було звільнено ОСОБА_1 (державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса - вантажний» Одеської митниці Держмитслужби) та посада запропонована йому (державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса»» Одеської митниці) відносяться до однієї під категорії державної служби, а отже є рівнозначними.
Однак, як вказує відповідач 2, незважаючи на це позивач відмовився від запропонованої посади.
Більш того, на переконання відповідача 2, прийняття рішення щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на посаду до Одеської митниці згідно норм Закону №889, за своєю правовою природою відноситься до виключної компетенції керівника Одеської митниці.
При цьому, відповідач 2 вказує, що зобов'язуючи відповідача прийняти рішення щодо поновлення позивача на посаді, останній просить суд фактично перебрати на себе функції Одеської митниці та позбавить можливості здійснювати належне обрання претендентів на зайняття вакантних посад у Одеській митниці у порядку, визначеному Законом №889.
Таким чином, відповідач 2 вважає, що звільнення, пропонування вакантних посад, переведення до Одеської митниці та здійснення належного обрання претендентів на зайняття вакантних посад у Одеській митниці у порядку, визначеному Законом №889 відноситься до дискреційних повноважень начальника Одеської митниці.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі, враховуючи перебування головуючого судді у черговій, щорічній відпустці, на 10 березня 2022 року.
Вищевказаною ухвалою також витребувано з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) усі наявні на час розгляду справи та належним чином засвідчені копії доказів, які були підставою для прийняття наказу №776-о від 22.12.2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », у тому числі, але не зокрема:
- довідку щодо заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням, обчислену в порядку затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100, із зазначенням середньомісячного та середньоденного заробітку;
- копії особової справи ОСОБА_1 ;
- копії затверджених штатних розписів зі всіма змінами - Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік та на 2021 рік;
- копії заяви ОСОБА_1 , в якій він просив перевести його на рівнозначну посаду до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України;
- копії затверджених штатних розписів зі всіма змінами - Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на 2021 рік та на 2022 рік;
- відомості щодо всіх вакантних посад у Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України станом на 2021 рік та у період з 28 жовтня 2021 року по 22 грудня 2021 року.
У зв'язку з неявкою сторін, військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану, судом 10 березня 2022 року відкладено розгляд справи. Призначено наступне підготовче засідання на 27 квітня 2022 року.
Також, листами від 18 квітня 2022 року Одеським окружним адміністративним судом повідомлено сторони про наявність у суду технічної можливості для проведення судових засідань в режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення «EasyCon».
22 квітня 2022 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з воєнними діями в країні (вхід. №ЕП/10846/22).
З урахуванням наявності відповідного клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання яке було призначено на 27 квітня 2022 року відкладено на 26 травня 2022 року в режимі відеоконференції.
В підготовчому засіданні 26 травня 2022 року, проведеному в режимі відеоконференції, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи: додаткові докази, які надійшли від позивача (вхід. №9936/22, вхід. №14430/22, вхід. №17323/22); відзив Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вхід. №ЕС/1544/22).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року, продовжено підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - голови комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби, Райкова Дениса Володимировича - виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу №776-о від 22.12.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на 30 днів. Оголошено перерву у підготовчому засіданні. Наступне засідання по справі призначено на 14 червня 2022 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року, заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - голови комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби, Райкова Дениса Володимировича - виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу №776-о від 22.12.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено та продовжено розгляд адміністративної справи №420/1501/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - голови комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби, Райкова Дениса Володимировича - виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу №776-о від 22.12.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в режимі відеоконференції за допомогою системи Easycon.
13 червня 2022 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю (вхід. №19253/22, вхід. №19254/22).
В підготовчому засіданні 14 червня 2022 року, проведеному в режимі відеоконференції, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив (вхід. №ЕП/16324/22).
В підготовчому засіданні 23 червня 2022 року, проведеному в режимі відеоконференції, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи додаткові пояснення Одеської митниці (вхід. №ЕС/2028/22).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - голови комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби, Райкова Дениса Володимировича - виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу №776-о від 22.12.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 липня 2022 року об 11 год. 00 хв. в Одеському окружному адміністративному суді за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, зала судових засідань 30, у режимі відеоконференції з використанням сторонами власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
В судовому засіданні 08 липня 2022 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи додаткові докази, які надійшли від Одеської митниці (вхід. №ЕС/2314/22).
У судовому засіданні по розгляду справи по суті, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представник Одеської митниці Держмитслужби та Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, відповідь на відзив та додаткові пояснення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 з 01 жовтня 1996 року працював на посадах інспектора в різних структурних підрозділах Чорноморської регіональної, Південної регіональної, Південної та Одеської митниць. Зокрема, позивач з 08.12.2019 року працював на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби, де продовжував службу до часу його звільнення, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.24-37).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.12.2020 року зареєстровано в якості відокремленого підрозділу Державної митної служби України Одеську митницю (код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на час розгляду даної справи перебуває у стані припинення.
Одеська митниця Держмитслужби реорганізується шляхом приєднання до Державної митної служби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та наказів Держмитслужби від 19.10.2020 року №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів» та від 27.10.2020 року №480 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби».
Згідно витягу з наказу Одеської митниці Держмитслужби №553-о від 03.08.2020 року, державного інспектора відділу митного оформлення №6 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби за його згодою (т.2 а.с.55).
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 року №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» наказано утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема Одеську митницю.
В.о. голови Державної митної служби України 16 липня 2020 року затверджено штатний розпис на 2020 рік Одеської митниці Держмитслужби, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 Митний пост «Одеса-вантажний» передбачено 25 штатних посад, з яких 9 посад державних інспекторів (т.1 а.с.142-143).
Головою Державної митної служби України 17 грудня 2020 року затверджено штатний розпис на 2020 рік Одеської митниці, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 передбачено 25 штатних посад, з яких 10 посад державних інспекторів (т.1 а.с.181-182).
Головою Державної митної служби України 02 березня 2021 року затверджено штатний розпис на 2021 рік Одеської митниці, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 передбачено 25 штатних посад, з яких 10 посад державних інспекторів (т.1 а.с.217-218).
Головою Державної митної служби України 02 листопада 2021 року затверджено штатний розпис на 2021 рік Одеської митниці, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 передбачено 25 штатних посад, з яких 10 посад державних інспекторів (т.2 а.с.12-13).
28 жовтня 2021 року головою комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби було видано попередження про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України, яким було попереджено про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 (т.2 а.с.61-62).
З попередження про можливе звільнення вбачається, що ОСОБА_1 запропонували посаду державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці тимчасово, на період відсутності основного працівника, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, до дня її фактичного виходу на роботу.
Наказом Одеської митниці Держмитслужби Державної митної служби України №776-0 від 22.12.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з 23.12.2021 року із посади державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Як підставу звільнення вказано попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с.21).
Позивач, не погоджуючись з прийнятим наказом, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п.2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ). Пунктом 1 ч.1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно із ч.1 ст.3 Закону №889-VІІІ, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами 2 - 3 статті 5 Закону №889-VІІІ передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VІІІ ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені, статтею 87 Закону №889-VІІІ, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
У Постанові від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив наступний висновок: «сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження».
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» під час розгляду спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Отже, вирішуючи спори про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, суди повинні з'ясувати: чи мала місце ліквідація державного органу або його реорганізація, якщо так, то чи мало це наслідком скорочення чисельності та/або штату державних службовців.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 року №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» наказано утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема Одеську митницю.
Також, судом було встановлено, що в.о. голови Державної митної служби України 16 липня 2020 року затверджено штатний розпис на 2020 рік Одеської митниці Держмитслужби, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 Митний пост «Одеса-вантажний» передбачено 25 штатних посад, з яких 9 посад державних інспекторів (т.1 а.с.142-143).
Крім цього, Головою Державної митної служби України 17 грудня 2020 року затверджено штатний розпис на 2020 рік Одеської митниці, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 передбачено 25 штатних посад, з яких 10 посад державних інспекторів (т.1 а.с.181-182).
Головою Державної митної служби України 02 березня 2021 року затверджено штатний розпис на 2021 рік Одеської митниці, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 передбачено 25 штатних посад, з яких 10 посад державних інспекторів (т.1 а.с.217-218).
Головою Державної митної служби України 02 листопада 2021 року затверджено штатний розпис на 2021 рік Одеської митниці, згідно якого всього по відділу митного оформлення №2 передбачено 25 штатних посад, з яких 10 посад державних інспекторів (т.2 а.с.12-13).
З вищевикладеного вбачається, що у зв'язку з реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби, скорочення чисельності посад державних інспекторів у відділу де займав посаду позивач не відбулось. Навпаки збільшилась численність державних інспекторів відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в порівнянні з численністю державних інспекторів відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби після реорганізації Одеської митниці Держмитслужби шляхом приєднання до Державної митної служби.
Так, зі штатного розпису на 2020 рік Одеської митниці Держмитслужби, затвердженого 16 липня 2020 року вбачається, що у відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби було передбачено 9 посад державних інспекторів. Зі штатних розписів Одеської митниці на 2020 рік та 2021 рік вбачається, що численність державних інспекторів відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України складає вже 10 посад державних інспекторів.
Вказане підтверджує безпосередньо сама відповідь Одеської митниці від 12 травня 2022, в якій зазначається, що чисельність державних інспекторів відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, збільшилась на 1 штатну одиницю в порівнянні з чисельністю державних інспекторі відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби.
Структура Одеської митниці від 15 червня 2021 та структура Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік від 08 липня 2020 року підтверджують факт того, що відділ митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України та відділ митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби, це один і той же відділ, який після реорганізації змінив назву, оскільки вони мають однаковий індекс структурного підрозділу: 7.10-28.5-02. При цьому, твердження представника відповідачів щодо зміни функцій та повноважень відділу, суд приймає критично тому що це не знайшло підтвердження при порівнянні Положення про митний пост «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби, затвердженого наказом Одеської митниці Держмитслужби №397 від 23.11.2020 року та Положення про митний пост «Одеса-внутрішній» Одеської митниці, затвердженого наказом Одеської митниці №15 від 30.06.2021 року (т.2 а.с.222-231).
Частиною третьою статті 87 Закону №889-VІІІ передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду (ст.87 Закону №889-VІІІ).
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що законодавством був визначений обов'язок Комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби попередити працівників саме про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 днів до звільнення.
При цьому, як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2021 року головою комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби було видано попередження про можливе наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України, яким було попереджено про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 .
Суд погоджується з твердженням позивача, що наведене формулювання викладене у попередженні про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 призвело до порушення прав позивача, залишивши його у стані правової невизначеності.
Крім цього, судом встановлено, що у спірному наказі відповідачем у якості підстави звільнення ОСОБА_1 зазначено: «попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 », однак як вказувалось позивача не було повідомлено про наступне звільнення.
Суд зазначає, що принцип правової визначеності охоплює такі загальноправові категорії, як «непорушність прав», «якість та точність закону», «стабільність та остаточність судових рішень», «законні очікування», на які спирається практика Європейського суду з прав людини, як і практика Верховного Суду. Вказано, що саме передбачуваність є основою одного з фундаментальних, основоположних для реалізації захисту прав та інтересів кожної особи - принципу правової визначеності, який, у свою чергу, є однією зі складових частин принципу верховенства права, керівною засадою під час здійснення адміністративними органами своїх владних обов'язків та повноважень. Правова визначеність є універсальним правовим началом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносини між державою й особою, як реалізація та забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до неї, недопустимість дій та бездіяльності, спрямованих на безпідставне обмеження прав і свобод людини, встановлення пропорційності застосованих до особи обмежень, здійснення повноважень органами державної влади в межах, визначених Конституцією і законами України.
Також, суд зазначає, що встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.
Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві (державній установі), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 (П/9901/310/18).
В силу вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Водночас ч.2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 липня 2020 року по справі №813/1520/16 висловив правову позицію, згідно якої при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
При цьому, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 року у справі №804/1542/16 (адміністративне провадження №К/9901/21292/18).
Крім того, при розгляді даної справи суд також враховує правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №812/1303/17 (провадження №К/9901/57012/18), згідно якої визначена КЗпП України процедура звільнення у випадку реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб'єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів для працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.
Суд зазначає, що з попередження про можливе звільнення вбачається, що ОСОБА_1 запропонували посаду державного інспектора митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці тимчасово, на період відсутності основного працівника, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, до дня її фактичного виходу на роботу.
Суд наголошує, що вказані дії відповідача не свідчать про належне виконання ним вимог КзПП України та ст.87 Закону №889-VІІІ, оскільки відповідачем не було запропоновано всі рівнозначні посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Більш того, в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 804/16509/15 Верховний Суд зазначив, що вакантною є наявна у штатному розписі установи, організації, підприємства посада, на яку не укладений трудовий договір (рішення в ЄДРСР 79266471), у зв'язку з чим посади працівників, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного або шестирічного віку, не є вакантними.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що позивачу не були запропоновані всі вакантні посади, існуючі на час прийняття оскаржуваного наказу та зазначені у переліку вакантних посад державних інспекторів у Одеській митниці, як відокремленому підрозділі Держмитслжуби за період з 28.10.2021 року по 22.12.2021 року згідно додатка до листа Одеської митниці від 31.01.2022 року №7.10-1/12-01/8.19/3168 (т.1 а.с.117-118), а відповідач запропонував посаду яку займав інший працівник.
Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Згідно листа Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 від 21.05.2012 року при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 працював на посадах інспектора в різних структурних підрозділах Чорноморської регіональної, Південної регіональної, Південної та Одеської митниць з 01 жовтня 1996 року. Зокрема, позивач з 08.12.2019 року працював на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби, де продовжував службу до часу його звільнення, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
Судом також було встановлено, що за час служби в митних органах позивач був нагороджений почесною грамотою за сумлінну плідну працю, зразкове виконання службових обов'язків та нагороджений нагрудним знаком «за сумлінну службу в митних органах України» ІІІ-го ступеня. 08 грудня 2019 року позивачу був присвоєний 8 ранг державного службовця. 25 червня 2020 року позивачу було присвоєно спеціальне звання інспектора митної служби II рангу. Відповідно до характеристики складеної Заступником начальника митного поста-начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби, позивач за період роботи зарекомендував себе як кваліфікований спеціаліст, який знає добре діюче митне законодавство, керівні документи з питань митної справи та правильно використовує їх в практичній діяльності. Вміло організовує свою роботу, відповідально ставиться до виконання поставлених завдань, виконує їх якісно та у встановлені терміни. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, дотримується службової дисципліни та інше. Також, ОСОБА_1 у квітні 2021 року успішно пройшов тестування посадових осіб митних органів. Вказане тестування було одним з ключових етапів кадрової складової реформи митниці, що реалізувалася Міністерством фінансів України та Державною митною службою. На тестуванні, кожен зі співробітників територіальних органів Держмитслужби проходив три тести:
• на рівень знань митного та антикорупційного законодавства;
• на загальні здібності (зокрема, абстрактне, числове, вербальне мислення);
• тестування на благонадійність.
Крім цього, позивач літом 2021 року звертався із заявою до Одеської митниці Держмитслужби, в якій просив перевести його на рівнозначну посаду до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України. Однак, вказана заява розглянута не була. Відповідачами не надано було позивачу належного обґрунтування підстав ненадання пропозиції позивачу зайняття рівнозначної вакантної посади в Одеській митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України та причин відмови у задоволенні його заяви про переведення до цього органу. Під час звільнення позивачу не було надано жодної аргументації, у чому полягала необхідність звільнення позивача у зв'язку з реорганізацією Одеської митниці Держмитслужби, якщо скорочення чисельності посад державних службовців не відбулось.
Також, суд наголошує, що позивач є батьком багатодітної сім'ї, що підтверджується посвідченням батьків багатодітної сім'ї серії НОМЕР_2 від 24.11.2011 року строк дії якого подовжено до 01 липня 2024 року.
Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 виховує трьох дітей:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки № 1901 від 25 жовтня 2021 року, ОСОБА_4 є студентом 3 курсу Одеського медичного інституту, денної форми навчання Міжнародного гуманітарного університету. 16 серпня 2021 року за навчання на 3-му курсі було сплачено 26 000 грн.;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Слід зазначити, що позивач як багатодітний батько, має також певні пільги та додаткові гарантії, що обумовлені цим спеціальним статусом, зокрема, законодавством для багатодітних сімей.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» - багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» від 30 грудня 2000 року №1396/2000 передбачене сприяння батькам багатодітних і неповних сімей у працевлаштуванні, здійсненні професійної підготовки та підвищенні кваліфікації.
Крім цього, судом було встановлено, що позивач є батьком багатодітної сім'ї в якій немає інших працівників з самостійним заробітком. Так, дружина позивача по справі ОСОБА_7 не працює з 16 липня 2008 року, що підтверджується копією трудової книжки та довідкою № 2831/17/03 від 25 жовтня 2021 року, відповідно до якої вона не зареєстрована як безробітна у Одеському міському центрі зайнятості (тобто у пошуку роботи не перебуває).
Суд зазначає, що вищенаведені обставини протиправно не були враховані відповідачем при звільненні позивача із займаної посади.
Також, відповідачем не надано до суду доказів того, що при реорганізації Одеської митниці Держмитслужби були залишені працівники із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ніж позивач.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
Аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню та не врахування порівняльного аналізу, свідчить про факт того, що відповідачем не враховано переваги, які мав позивач по відношенню до інших працівників залишених на роботі, а саме стаж роботи в митних органах, спеціальне звання, наявність заохочень, а також те, що ОСОБА_1 є батьком багатодітної сім'ї в якій немає інших працівників з самостійним заробітком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №816/1232/17.
Враховуючи встановлені вище порушення процедури звільнення позивача із займаної посади, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Одеської митниці Держмитслужби Державної митної служби України «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » №776-о від 22.12.2021 року, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд зауважує, що із аналізу норм статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.
Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача, суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби з 23 грудня 2021 року.
При цьому, суд вважає, що вимога позивача про поновлення державної служби фактично охоплюється вимогою про поновлення на посаді, а тому задоволенню не підлягає.
Також, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання Одеську митницю Держмитслужби та Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України вчинити дії щодо вжиття заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, оскільки така вимога стосується саме способу та порядку виконання рішення суду, що відноситься до дискреційних повноважень митного органу.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). Відповідно до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Оскільки позивача звільнено з роботи з 22.12.2021 року, відповідно 22.12.2021 року є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено позивачу заробітну плату при проведенні розрахунку при звільненні.
Тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу, суд вважає необхідним обраховувати з 23.12.2021 року по 13.07.2022 рік.
Згідно листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3501-06/219 від 12.08.2020 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів у грудні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 6).
Згідно листа Міністерства економіки України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік», розміщеному на офіційному сайті Мінекономіки: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=00e9e1b4-5537-42f3-8fe3-9d6b600e956e&title=ProRozrakhunokNormiTrivalostiRobochogoChasuNa2022-Rik:
- кількість робочих днів у січні 2022 року складає - 19, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 19);
- кількість робочих днів у лютому 2022 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);
- кількість робочих днів у березень 2022 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 22);
- кількість робочих днів у квітні 2022 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);
- кількість робочих днів у травні 2022 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);
- кількість робочих днів у червні 2022 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);
- кількість робочих днів у липні 2022 року складає - 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 9).
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 №10 від 27.01.2022 року, середньомісячна заробітна плата позивача складає - 22 276,49 грн., а середньоденна заробітна плата складає - 522,64 грн. (т.1 а.с.116).
Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період часу з 23.12.2021 року по 13.07.2022 рік, а саме: оскільки нарахована середньоденна заробітна плата становить 522,64 грн., а кількість днів вимушеного прогулу складає 136 днів, то середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Одеської митниці Держмитслужби складає 71 079,04 грн.
У відповідності з п.2 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Відповідно до зазначеної норми Закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби з 23 грудня 2021 року та в частині стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 22 276 грн. 49 коп.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач частково довів обґрунтованість позовних вимог з викладених судом вище підстав.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності оскаржуваного наказу. Їх доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами, встановленими судом, та нормами права, застосованими при вирішенні цього спору.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 - голови комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби, Райкова Дениса Володимировича - виконуючого обов'язки начальника Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу №776-о від 22.12.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати наказ Одеської митниці Держмитслужби Державної митної служби України «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » №776-о від 22.12.2021 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби з 23 грудня 2021 року.
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 23.12.2021 року по 13.07.2022 рік у розмірі 71 079 грн. 04 коп. (сімдесят одна тисяча сімдесят дев'ять гривень чотири копійки).
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-вантажний» Одеської митниці Держмитслужби з 23 грудня 2021 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 22 276 грн. 49 коп. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят шість гривень сорок дев'ять копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).
Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 20 липня 2022 року.
Суддя С.О. Cтефанов