20 липня 2022 р. № 400/7173/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 44549,24 грн.,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Миколаївській області) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 44549,24 грн., який виник у зв'язку з несплатою податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 2019-2021 роки на користь Державного бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом становить 44549,24 грн. Заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті: нарахування згідно податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 року №0029398-5109-1413 на суму 21005,17 грн.; податкового повідомлення-рішення від 14.05.2020 року №0050923-5109-1413 на суму 23544,07 грн. Вказана заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.09.2021 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви (та її копії для відповідача) із зазначенням в її прохальній частині способу захисту свого права у відповідності до вимог статті 5 КАС України.
09.09.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що його майно повторно прошло реєстрацію 05.11.2013 року. Закон України від 24.12.2015 року про податок на майно, відмінне від земельної ділянки набув чинності з 01.01.2016 році. Дія цього закону поширується тільки на відносини, які виникли після набуття ним чинності. Тому, застосування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до майна громадян, яке було куплено до 24.12.2015 року, обмежує та звужує права позивача. Дія закону від 24.12.2015 року, про податок на майно, відмінне від земельної ділянки, погіршила становище позивача як платника податків.
22.09.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов додаток до відзиву на позовну заяву, в якому він вказав, що на його адресу 21 липня 2021 року надійшло податкове повідомлення - рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 ГУ ДПС у Миколаївській області на суму 93426,89 грн. Сума нарахованного забовязання 93426,89 грн підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України. Разом з тим, сума даного позову складає 44 549, 24 грн. Тобто, право на подачу позову у позивача виникає після 60 днів, а саме після 23 вересня 2021 року. Отже, позивач порушив строки подачі позову. Крім того, позивач в позові указав, що відповідач не оскаржував податкове повідомлення-рішення № 0029398-5109-1413. В свою чергу, ОСОБА_1 оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0029398-5109-1413 у адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України № 998/К/99-00-08-05-04-14 від 18 листопада 2019 року податкове повідомлення-рішення № 0029398-5109-1413 від 11.05.2019 року скасовано.
28.09.2021 року за вх. №24375 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із копією уточненого адміністративного позову для суду та відповідача. Так, в прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 44 549,24 грн. на користь Державного бюджету.
Ухвалою від 04.10.2021 року суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.10.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на уточнену позовну заяву, згідно яких зазначено, що на його адресу 21 липня 2021 року надійшло податкове повідомлення - рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 ГУ ДПС у Миколаївській області на суму 93426,89 грн. ОСОБА_1 оскаржено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 у адміністративному порядку. Разом з тим, Державною податковою службою України рішення за розглядом скарги відповідача не прийнято.
01.12.2021 року на виконаня ухвали суду від 04.10.2021 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву (з доказами направлення її копії на адресу відповідача) із викладом позовної вимоги з урахуванням наведеного судом в даній ухвалі.
Ухвалою від 06.12.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/7173/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.
22.12.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких вказав, що на його адресу 21 липня 2021 року надійшло податкове повідомлення - рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 ГУ ДПС у Миколаївській області на суму 93426,89 грн. Сума нарахованного забовязання 93426,89 грн підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, сума даного позову - 44 549, 24 грн. ОСОБА_1 оскаржено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 у адміністративному порядку. Разом з тим, Державною податковою службою України рішення за розглядом скарги відповідача не прийнято. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що його майно повторно прошло реєстрацію 05.11.2013 року. Закон України від 24.12.2015 року про податок на майно, відмінне від земельної ділянки набув чинності з 01.01.2016 році. Дія цього закону поширується тільки на відносини, які виникли після набуття ним чинності. Тому, застосування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до майна громадян, яке було куплено до 24.12.2015 року, обмежує та звужує права позивача. Дія закону від 24.12.2015 року, про податок на майно, відмінне від земельної ділянки, погіршила становище позивача як платника податків.
11.01.2022 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на його адресу 21 липня 2021 року надійшло податкове повідомлення - рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 ГУ ДПС у Миколаївській області на суму 93426,89 грн. Сума нарахованного забовязання 93426,89 грн підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, сума даного позову - 44 549, 24 грн. ОСОБА_1 оскаржено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 у адміністративному порядку. Разом з тим, Державною податковою службою України рішення за розглядом скарги відповідача не прийнято. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що його майно повторно прошло реєстрацію 05.11.2013 року. Закон України від 24.12.2015 року про податок на майно, відмінне від земельної ділянки набув чинності з 01.01.2016 році. Дія цього закону поширується тільки на відносини, які виникли після набуття ним чинності. Тому, застосування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до майна громадян, яке було куплено до 24.12.2015 року, обмежує та звужує права позивача. Дія закону від 24.12.2015 року, про податок на майно, відмінне від земельної ділянки, погіршила становище позивача як платника податків.
29.06.2022 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що предметом розгляду справи №400/7173/21 є стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 44 549,24 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0029398-5109-1413 від 11.05.2019 року та №0050923-5109-1413 від 14.05.2020 року, а отже оскарження в адміністративному порядку відповідачем податкового повідомлення-рішення №0405428-2406-1413 від 07 травня 2021 року жодним чином не впливає на розгляд даної справи. Також зазначив, що ДПС України розглянуто скаргу відповідача за результатами чого прийнято рішення №11333/2/99-00-0601-04-09 від 14.12.2021 року, яким відмовлено в задоволенні скарги платника податків. Щодо спливу строків давності по зобов'язанням з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначені податковими повідомленнями-рішенням №0029398-5109-1413 від 11.05.2019 року та №0050923-5109-1413 від 14.05.2020 року вказав, що у пункті 102.4. статті 102 Кодексу зазначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Граничний термін самостійної сплати по податковому повідомленню-рішенню №0029398-5109-1413 від 11.05.2019 року встановлено 03.02.2020 року, а по податковому повідомленню-рішенню №0050923-5109-1413 від 14.05.2020 року граничний термін добровільної сплати встановлено 23.09.2020 року. Також, відповідач посилається на Закон «Про податок на майно відмінне від земельної ділянки» від 24.12.2015 року, разом з тим, закону з подібною назвою взагалі не існує, а отже і будь-які посилання на подібні «законодавчі акти» є недоречними.
Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фізична особа ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а відтак відповідно до п.п. 266.1.1 п.266.1 ст. 266 та п.п. 269.1.1 п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку податкової заборгованості за відповідачем числиться податкова заборгованість за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом в розмірі 44549,24 грн.
Вказаний борг нараховано відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 року №0029398-5109-1413 на суму 21005,17 грн. та податкового повідомлення-рішення від 14.05.2020 року №0050923-5109-1413 на суму 23544,07 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено на адресу ОСОБА_1 поштовим зв'язком та отримані відповідачем, що підтверджується рекомедованими повідомленнями про вручення.
З підстав наявності у відповідача несплаченого боргу ГУ ДПС в Миколаївській області винесено податкову вимогу форми «Ф» №97853-51 від 03.06.2019 року, направлено останню на адресу відповідача поштовою кореспонденцією та отримана ним 10.06.2019 року, що підтверджується рекомедованим повідомленням про вручення.
Отже, сума податкового зобов'язання, що виникла в результаті несплати відповідачем заборгованості згідно податкових повідомлень-рішень, не погашена відповідачем та, як підтверджується матеріалами справи - у відповідача наявний податковий борг у загальному розмірі 44549,24 грн.
Враховуючи те, що податковий обов'язок щодо сплати узгоджених сум грошових зобов'язань у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 15.1 ст.15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (п.58.1 ст.58 ПК України).
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2, 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстра
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Відповідно до пп. 269.1.1. п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Як вже встановлено судом, податковий борг, який рахується за відповідачем, нараховано позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 11.05.2019 року №0029398-5109-1413 на суму 21005,17 грн. та податкового повідомлення-рішення від 14.05.2020 року №0050923-5109-1413 на суму 23544,07 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено на адресу ОСОБА_1 поштовим зв'язком та отримані відповідачем, що підтверджується рекомедованими повідомленнями про вручення.
Відповідно положень п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Пунктом 59.1 ст.59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 року №0029398-5109-1413 на суму 21005,17 грн. оскаржено ОСОБА_1 у адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 18.10.2019 року №998/К/99-00-08-05-04-14 скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 11.05.2019 №0029398-5109-1413.
Вказаним рішенням ДПС України зазначено, що порушення щодо винесення оскаржуваного ППР підлягає виправленню, однак не спростовує грошових зобов'язань визначених у податковому повідомленні-рішенні від 11.05.2019 року №0029398-5109-1413. Рекомендовано ГУ ДПС у Миколаївській області забезпечити формування та направлення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік відповідно до норм чинного законодавства.
В свою чергу, матеріали справи не містять виправленого податкового повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.
Оскільки, податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 року №0029398-5109-1413 на суму 21005,17 грн. скасовано, то позовні вимоги ГУ ДПС в Миколаївській області в частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 21005,17 грн., який виник у зв'язку з несплатою податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік задоволенню не підлягають.
Щодо податкового боргу, нарахованого позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 14.05.2020 року №0050923-5109-1413 на суму 23544,07 грн., суд зазначає наступне.
Ані позивачем, ані відповідачем не надано до суду доказів оскарження ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 14.05.2020 року №0050923-5109-1413 в адміністративному порядку, а також згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", а також даних Єдиного Державного реєстру судових рішень, інформації щодо стадій розгляду судових справ, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" судом встановлено, що вищевказане податкове повідомлення-рішення у судовому порядку відповідачем оскаржено не було.
Отже, відносно відповідача нараховані грошові зобов'язання у сумі 23544,07 грн. є узгодженими. В свою чергу, вказані грошові зобов'язання не сплачені відповідачем.
Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №97853-51 від 03.06.2019 року, направлено останню на адресу відповідача поштовою кореспонденцією та отримана ним 10.06.2019 року, що підтверджується рекомедованим повідомленням про вручення.
Відповідачем не виконано податкову вимогу №97853-51 від 03.06.2019 року та станом на дату прийняття рішення доказів оскарження вищевказаної вимоги до суду також не надано.
Доказів, які б спростовували факт існування за позивачем заборгованості у сумі 23544,07 грн., до суду також не надано.
Наявність податкового боргу відповідача у сумі 23544,07 грн. підтверджена податковим органом.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ним оскаржено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 року № 0405428-2406-1413 у адміністративному порядку, оскільки предметом розгляду справи №400/7173/21 є стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 44 549,24 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0029398-5109-1413 від 11.05.2019 року та №0050923-5109-1413 від 14.05.2020 року, а отже оскарження в адміністративному порядку відповідачем податкового повідомлення-рішення №0405428-2406-1413 від 07 травня 2021 року жодним чином не впливає на розгляд даної справи.
Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо строку на стягнення податкового боргу з огляду на наступне.
Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як визначено пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
У свою чергу згідно із підпунктом «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як уже було встановлено судом податкове повідомлення-рішення від 14.05.2020 року №0050923-5109-1413 було направлено відповідачу на його адресу поштовим зв'язком. Граничний термін самостійної сплати по податковому повідомленню-рішенню від 14.05.2020 року №0050923-5109-1413 встановлено 23.09.2020 року.
Отже, з урахуванням вимог положень статті 102 ПК України, контролюючий орган вправі звернутися до суду з вимогами про стягнення податкового боргу до 24.09.23 року. Позивач звернувся з позовом 30.08.2021 року, тобто в межах 1095 днів.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При цьому, пунктом 41.2 статті 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Таким чином, позивач є органом державної влади, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності добровільної сплати відповідачем суми недоїмки (заборгованості) у розмірі 23544,07 грн., вказана сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь позивача як суб'єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч.2 ст.139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 44549,24 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 23544,07 грн., який виник у зв'язку з несплатою податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на користь Державного бюджету.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.07.2022 року.
Суддя Г. В. Лебедєва