15 липня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2117/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Дегтярьової С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_3 (АДРЕСА_2)
до відповідача-2: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022)
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати неправомірною відмову військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та втрати 40% працездатності;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 прийняти заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та втрати 40% працездатності;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути вказану заяву ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та 40% втрати працездатності;
- зобов'язати солідарно військову частину НОМЕР_3, Міністерство оборони України здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та 40% втрати працездатності у розмірі 525500,00 грн.;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 31 березня 2022 року він подав рапорт до командира військової частини НОМЕР_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та встановленням інвалідності ІІІ групи та 40% втрати працездатності.
Позивач посилається на те, що 08.02.2022 МСЕК позивачу встановлено 40% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, довідка МСЕК серія 12ААА №008270 від 08.02.2022). Дата страхового випадку - 16.12.2021 року. У подальшому, 28.01.2022 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААВ №197035 від 08.02.2022).
Позивач вважає, що з 16.01.2019 він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Однак відповідач-1 протиправно відмовив позивачу у призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що право на таку допомогу позивач матиме лише після звільнення. Натомість підстави для звільнення його відсутні.
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.79).
Відповідач-1 надав письмове пояснення на виконання вимог ухвали та вказав, що позивач з рапортом про звільнення не звертався, а правові підстави виплачувати грошову допомогу до моменту його звільнення зі служби за станом здоров'я відсутні. Висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги в розумінні п.13 Порядку №975 не складався (а.с.88-89).
Відповідач-2 надав відзив на позов та вказав, ОСОБА_1 в порушення вимог Порядку №975 не надано до заяви про виплату одноразової грошової допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому вирішити питання про право позивача на отримання допомоги є неможливим.
Додатково відповідач-2 вказав, що призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та 40% втрати працездатності є дискреційним повноваженням Міністерства оборони України, а тому суд позбавленим легітимного права зобов'язувати відповдіач-2 здійснити такі дії.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то відповдіач-2 стверджує що її заподіяння не доведено взагалі, а тому такі вимоги задоволені бути не можуть (а.с.92-98).
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 з 23.07.2020 року по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_3 на посаді водія-електрика.
Судом встановлено, що 28.01.2022 позивачу встановлена інвалідність ІІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12 ААВ №197035 від 08.02.2022 року (а.с.31).
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 (а.с.16). Доказів того, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - як особа з інвалідністю, матеріали справи не містять.
У зв'язку з встановленням позивачу IІІ групи інвалідності, у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 із рапортом щодо виплати йому одноразової грошової допомоги. До рапорту додав: копію паспорту, копію довідки про присвоєння РНОКПП, копію виписки з акту огляду МСЕК, копію постанови ВЛК від 21 грудня 2021 року №1729, оригінал довідки МСЕК від 08.02.2022 року №008270 та реквізити для перерахування коштів (а.с.32).
За результатами розгляду поданих позивачем документів, командир військової частини НОМЕР_3 вказав, що така виплата можлива лише після звільнення. Підстави для звільнення ОСОБА_1 у воєнний час за станом здоров'я відсутні, оскільки він обмежено придатний у воєнний час, а тому така грошова допомога виплачена бути не може.
Не погоджуючись із зазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 ст.17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (надалі по тексту - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з п.п.1 п. 1 ст.3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 1 ст.16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Тобто, вищевказаний Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності та у разі встановлення ступеня втрати працездатності.
Згідно з п.п. 4, 5 п.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до п.3 зазначеної вище статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У силу вимог п.1 ст.16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст.16 цього Закону).
Згідно з п.9 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.1 вказаного Порядку №975 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п.п.1 п.6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: 1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
У відповідності до п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
- документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності);
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
У відповідності до п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до п.14 Порядку №975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
З системного аналізу наведених норм слідує висновок, що відповідно до ч.1 п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, може бути призначена і під час проходження ним служби. Протилежна позиція військової частини НОМЕР_3 базується на помилковому розумінні ч.1 п.6 Порядку №975, так як вислів "чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин" є другою частиною даного пункту і стосується обставин, які виникли вже після звільнення військовослужбовця зі служби: "1) "військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок … захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби", чи "встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин" ….".
Додатковим аргументом в якості підтвердження даного висновку слугує норма п.3 Порядку № 975, яка визначає день виникнення права в особи на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. При чому наявності обов'язкового факту звільнення особи з військової служби ні дана норма, ні інші норми не містять.
Більш того норми пункту 17 Порядку №975, передбачають те, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, що додатково свідчить про наявність категорії військовослужбовців, які проходять службу, паралельно отримуючи одноразову грошову допомогу за наявності підстав.
Таким чином, відмова військової частини НОМЕР_3 з мотивів викладених у письмовому рапорті командира частини, адресованого у відповідь на звернення ОСОБА_1 , є безпідставною. При цьому, позицію Міністерства оборони України в частині того, що пакет поданих позивачем документів разом з таким зверненням не містив обов'язкового, визначеного Порядком №975 документу, суд оцінює критично через те, що таких аргументів відмова не містить.
З урахуванням неодноразових намагань представника позивача привести у відповідність до норм КАС України позовні вимоги під час залишення позову без руху, задля недопущення затягування строків прийняття позову до розгляду, ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.04.2022 року, суд зобов'язував позивача протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати до суду позовну заяву в оновленій (остаточній) редакції (з урахуванням усіх пояснень щодо таких вимог, поданих представником позивача окремо від позову), в якій би були викладені позовні вимоги в повному обсязі, чітко із вказанням конкретних сум, які позивач просить стягнути з кожного з відповідачів окремо (в трьох примірниках).
Копія ухвали отримана позивачем 30 квітня 2022 року, однак вимог ухвали позивач не виконав, а тому суд розглядає вимоги за наявним у справі, поданим у часі останнім, позовом (а.с.85).
Так, позивач просив суд визнати неправомірною відмову військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та втрати 40% працездатності.
Натомість, з огляду на вказані вище норми, у місячний строк після надходження всіх зазначених документів саме розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, ... і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови ... - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання. Таким розпорядником відповідно до п.12 Порядку №975 є Міністерство оборони України.
Військова ж частина, в силу вимог п.13 Порядку №975 подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку, а тому позовні вимоги про визнання неправомірною її відмови у призначені одноразової грошової допомоги є безпідставними.
На підставі ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на те, що у правовідносинах ОСОБА_1 та військової частини, останньою допущена протиправність, яка, представником позивача не була належним чином кваліфікована в правовому полі та не заявлена в прохальній частині позову, але знайшла свої мотивування в поясненнях по суті спору, суд, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне скористатися принципом диспозитивності, визначеним ч.2 ст.9 КАС України, і визнати неправомірною відмову військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 у розгляду заяви з доданими документами з мотивів відсутності у нього права на одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та втрати 40% працездатності як у військовослужбовця, який проходить військову службу.
Додатково позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_3 прийняти заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та втрати 40% працездатності.
Натомість прийняття такої заяви без подальшого розгляду не є, на думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_3 її розглянути у встановленому порядку.
Щодо позовних вимог, спрямованих до Міністерства оборони України суд вважає за необхідне вказати наступне.
Як описано судом вище у даному рішенні, Міністерство оборони України лише після надходження всіх документів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги в розумінні п.13 Порядку №975 (в даному випадку від військової частини НОМЕР_3) зобов'язаний у місячний строк прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надіслати зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання (абзац 2 п.13 Порядку №975).
До цього часу, перед позивачем у Міністерства оборони України відсутні будь-які легітимні обов'язки вирішувати питання щодо виплати одноразової грошової допомоги. Рішення про виплату одноразової грошової допомоги, або будь-яке інше рішення відносно позивача, Міністерство оборони України не приймало.
Позивачем не надано суду доказів зворотного, а тому позовні вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 для призначення та виплатити одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та 40% втрати працездатності, зобов'язання Міністерства оборони України виплатити солідарно з військовою частиною НОМЕР_3 ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та 40% втрати працездатності у розмірі 525500,00 грн., стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Окрім цього, позивач просив, щоб суд зобов'язати обох відповідачів виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та 40% втрати працездатності солідарно у розмірі 525000,00 грн.
Як вже описувалось вище виплата такої допомоги може бути здійснена військовою частиною НОМЕР_3 лише на підставі рішення Міністерства оборони України про призначення одноразової грошової допомоги після видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 , доказів чого матеріали справи не містять (абзац 2 п.13 Поярдку №975), а тому такі позовні вимоги задоволені бути не можуть.
Щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч.ч.3, 4 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до п.1.1. договору від 05.04.2022 року про надання правничої допомоги, укладеного ОСОБА_1 з адвокатом Швецем Р.Ю., за цим договором адвокат взяв на себе обов'язки "надавати клієнту правову допомогу у вигляді надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складання необхідних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямовані на представництва у судах всіх інстанцій, а також в інших державних органах, юридичних особах усіх форм власності, спрямованих у справі про визнання протиправних дій та бездіяльності Міністерства оборони України, представником якого є військова частина НОМЕР_3, щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації Клієнту за одержане захворювання…" (а.с.34).
Як видно, предмет договору носить загальний характер надання правової допомоги в ситуації ненарахування та невиплати вказаної допомоги позивачу.
Відповідно до п.5.1. даного Договору за правову допомогу, передбачену в п.1.1. даного Договору Клієнт сплачує адвокату 15000,00 грн. (а.с.35). Тобто загальна вартість усіх робіт, що охоплює п.1.1. Договору оцінена сторонами в 15000,00 грн.
Відповідно до п.3.1. даного Договору про виконання доручення за даним договором адвокат надає Клієнту акт прийому-передачі виконаних робіт, який в силу вимог п.3.2. Договору, Клієнт зобов'язаний підписати.
Матеріали справи не містять акту прийому-передачі виконаних робіт в судовому провадженні в суді першої інстанції. Доказів оплати послуг адвоката за даним договором сторонами суду не надано.
З огляду на відсутність документальних опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, в зв'язку з чим не вдається можливим визначити їх реально виконаний обсяг, відсутні підстави вирішувати питання про їх розподіл та стягнення на даній стадії судового процесу.
Позивач від сплати судового збору звільнений, а тому при подачі позову його не платив.
Керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_3 у розгляді рапорту ОСОБА_1 з доданими документами від 31.03.2022 року з мотивів відсутності права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та втрати 40% працездатності як у військовослужбовця, який проходить військову службу.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 розглянути рапорт ОСОБА_1 з доданими документами від 31.03.2022 року з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова