З ПИТАНЬ ВИЗНАННЯ ДІЙ ПРОТИПРАВНИМИ ВЧИНЕНИХ СУБ'ЄКТОМ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
21 липня 2022 року Справа № 280/4839/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому листі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області щодо відмови у проведенні з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» з грошового забезпечення визначеного у довідці від 07.05.2021 № 22/6-1881, виданій Міністерством внутрішніх справ України; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром відповідно до довідки МВС України №22/6-1881 від 07.05.2021, з 19.11.2019, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
19.10.2021 рішення набрало законної сили та на його виконання 11.11.2021 видано два виконавчих листа.
20.07.2022 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд: визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність протиправними та зобов'язати відповідача перерахувати та в подальшому виплачувати пенсію згідно до рішення по справі №280/4839/21 без обмеження її розміру відповідно до довідки МВС України від 07.05.2021 №33/6/1881; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у встановлений судом строк, подати звіт про виконання судового рішення по справі №2870/4839/21 щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження її розміру відповідно до довідки МВС України від 07.05.2021 №22/6/1881.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що на виконання рішення суду по справі №280/311/22 відповідач перерахував пенсію у розмірі 82% та з липня почав її виплачувати, при цьому зменшивши її розмір за рахунок обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. При цьому, рішення суду по справі №280/4839/21 щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження її розміру пенсійним органом проігноровано. Вказує, що про порушення свого права дізнався 05.07.2022.
Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Аналізуючи наведене можна дійти висновку, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року в адміністративній справі №805/1458/17-а.
Як вбачається зі змісту заяви, заявнику здійснено з грудня 2021 року перерахунок виплати пенсії на виконання рішення суду по справі №280/4839/21. При цьому, в подальшому при здійсненні перерахунку пенсії по рішенню суду №280/311/22 відповідачем повторно застосовано обмеження розміру пенсії.
Суд зазначає, що зазначені у поданій заяві вимоги позивача щодо обчислення пенсії з липня 2022 року без обмеження її максимальним розміром є новими позовними вимогами, а не вимогами в розумінні статті 383 КАС України, оскільки стосуються нового прийнятого рішення відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення по справі №280/311/22.
Крім того суд зазначає, що всупереч пункту 8 частини другої статті 383 КАС України заява не містить інформації про хід виконавчого провадження.
Необхідно вказати на те, що згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Ромашов проти України” від 27.07.2004, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Відповідно до частини 6 статті 245 КАС України, у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України за приписами частини 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами частини восьмої цієї статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Суд зазначає, що зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.
Крім того, вказаною нормою Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 167 КАС України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Проте, вказана заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 167 КАС України, оскільки до неї не додані докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), а саме до відповідача.
За приписами частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
На думку суду, наведені недоліки перешкоджають розгляду заяви, оскільки позбавляють відповідача права висловити свою позицію з приводу вказаної заяви, що є підставою для повернення її без розгляду на підставі частини 2 статті 167 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
З огляду на викладе, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та зобов'язання подати суду звіт про виконання рішення не підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.241-243, 248, 383 КАС України суд,
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду залишити без розгляду.
Копію ухвали суду направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 21 липня 2022 року
Суддя О.О. Артоуз