21 липня 2022 року Справа № 280/10231/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження в загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича (пр. Соборний, 155/79, м. Запоріжжя, 69126), до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул. Олександрівська, буд. 84, м. Запоріжжя, 69002), треті особи - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Брюллова, буд. 5, м. Запоріжжя, 69068), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (вул. Артема, буд. 60, м. Київ, 04050) про зобов'язання вчинити певні дії,
27.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича, до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач, Департамент), треті особи - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - третя особа 1, Шевченківський ВДВС), ОСОБА_2 (далі - третя особа 2, ОСОБА_2 ), Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - третя особа 3, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») (відповідно до уточненої позовної заяви), в якій позивач просить суд: зобов'язати відповідача прийняти рішення про вилучення реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача « НОМЕР_1 » з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у записі про обтяження №6019076 (спеціальний розділ), підстава для внесення запису: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №42792373, виданий 25.03.2014 року державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Полуляхова Ю.С. Обтяжувач: Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, ЄДРПОУ 35037228, 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд.5. Вид обтяження: арешт нерухомого майна, оголошення заборони на відчуження будь-якого майна, що належить боржнику. Особа майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 .
Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в провадженні Шевченківського ВДВС знаходилось виконавче провадження №51482615. Станом на дату подання цього позову вищевказане виконавче провадження є завершеним. В той же час в Єдиному державному реєстрі речових прав та їх обтяжень знаходиться запис про обтяження №6019076 (спеціальний розділ). Підстава для внесення запису: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №42792373, виданий 25.03.2014 року державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Полуляхова Ю.С. Обтяжувач: Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, ЄДРПОУ 35037228, 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5. Вид обтяження: арешт нерухомого майна, оголошення заборони на відчуження будь якого майна, що належить боржнику. Особа майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 . Таким чином в записі про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ) міститься реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 « НОМЕР_1 » замість реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_2 « НОМЕР_2 », що порушує права позивача. Як наслідок в рішенні державного реєстратора прав на нерухоме майно №13796937 від 16.06.2014 року та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а саме записі про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ) містяться відомості, які не відносяться до Третьої особи 2, а є реєстраційний номером облікової картки платника податків позивача. Наявність даних позивача у записі про обтяження, що вчинений без дотримання встановленого законодавством порядку ідентифікації суб'єкта речових прав, порушує законні права позивача, з огляду на те, що такі відомості про арешт нерухомого майна, позбавляють позивача права вільно користуватися та розпоряджуватися власним нерухомим майном, оскільки ідентифікують його як боржника без наявних на те правових підстав.
Ухвалою від 01.11.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
18.11.2021 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 23.11.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 20.12.2021.
09.12.2021 від третьої особи 1 до суду надійшли письмові пояснення.
17.12.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Протокольною ухвалою від 20.12.2021 підготовче засідання було відкладене на 10.01.2022.
22.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що відповідно до ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла на момент виконання державної реєстрації державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обмеження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі може подаватися виключно державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем. Відповідно до ст. 19 цього ж Закону України державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно. 16.06.2014 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС Полуляховою Ю.С. було подано заяву про державну реєстрацію обтяжень. Разом з заявою відповідно до ст. 19 Закону було подано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2014 року ВП №42792373. У даній постанові було зазначено наступне РНОКПП боржника: НОМЕР_1 . Керуючись законодавством про державну реєстрацію державним реєстратором було накладено арешт відповідно до даних правовстановлюючого документу.
10.01.2022 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, обґрунтоване необхідністю надання додаткових доказів.
Ухвалою від 10.01.2022 підготовче засідання було відкладене на 24.01.2022.
24.01.2022 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, обґрунтоване захворюванням представника.
Ухвалою від 24.01.2022 підготовче засідання було відкладене на 08.02.2022.
08.02.2022 від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів.
Протокольною ухвалою від 08.02.2022 було закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 24.02.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб.
У судове засідання 24.02.2022 представник позивача та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.
У зв'язку із запровадженням в Україні військового стану, призначене на 24.02.2022 судове засідання протокольною ухвалою було відкладене без визначення часу та дати наступного судового засідання.
Ухвалою від 10.06.2022 судове засідання було призначено на 13.07.2022, про що сторони повідомлені належним чином.
В судове засідання 13.07.2022 учасники справи не з'явились.
За приписами ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вимог ст.ст. 205, 229 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
Суд, розглянувши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 5 КАС України, особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлені наступні обставини справи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2013 у цивільній справі №336/3912/13-ц (провадження №2/336/1952/2013) було: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №9-4131-087ФД від 14.08.2007, а саме: суму простроченої заборгованості по кредиту - 7704,75 грн., суму строкової заборгованості по процентам - 167,18 грн., суму простроченої заборгованості по процентам - 12071,21 грн., суму простроченої заборгованості по комісії - 4709 грн., пеню за прострочення заборгованості по кредиту 20840 грн., всього - 45492 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 692,57 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 про тлумачення договору поруки та визнання договору поруки припиненим відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду 30.01.2014 стягувачу (третя особа 3) було видано виконавчі листи.
З наявних в матеріалах справи копій виконавчого листа №336/3912/13-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 30.01.2014, щодо стягнення суми боргу з позивача по справі судом встановлено, що у цьому виконавчому документі реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача (боржника за виконавчим документом) визначено вірно - 2978708996, і цей виконавчий документ пред'являвся до виконання неодноразово, в останнє у січні 2017 року. 20.01.2017 державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53257420, яка була скасована ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2017 у справі №336/3361/17.
З пояснень третьої особи 1 судом встановлено, що 21.03.2014 до цього органу виконавчої служби надійшов виконавчий лист №336/3912/13-ц, виданий 30.01.2014 шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу у розмірі 45492,00 грн. 25.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42792373. Отже, за виконавчим провадженням №42792373 боржником був ОСОБА_2
25.03.2014 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №42792373 було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, а 27.11.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, у зв'язку із не виявленням інформації про майно, доходи та місцезнаходження боржника.
Після грудня 2014 року виконавчий документ щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу у розмірі 45492,00 грн. до третьої особи 1 на виконання не надходив. Матеріали виконавчого провадження №42792373 було знищено у зв'язку з закінченням строку їх зберігання.
З наданої відповідачем копії постанови державного виконавця від 25.03.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої у виконавчому провадженні №42792373, судом встановлено, що у даній постанові в якості боржника визначено ОСОБА_2 , при цьому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків - позивача по справі ( НОМЕР_1 ) замість реєстраційного номера облікової картки платника податків - боржника ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), а інша інформація щодо боржника наведена вірно.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - позивача по справі від 22.10.2021 (номер інформаційної довідки 280714496 пошук здійснено за реєстраційним номером облікової картки платника податків - позивача НОМЕР_3 ) судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перебуває запис про обтяження №6019076 (спеціальний розділ), внесений до цього реєстру державним реєстратором Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Демчук А.В. 16.06.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13796937 від 16.06.2014 цього реєстратора. Підстава державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №42792373, видана 25.03.2014 державним виконавцем Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Полуляхова Ю.С. Обтяжувач: Шевченківський ВДВС, ЄДРПОУ 35037228, 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5. Вид обтяження: арешт нерухомого майна, оголошення заборони на відчуження будь-якого майна, що належить боржнику. Особа майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_2 від 22.10.2021 (номер інформаційної довідки 280756747 пошук здійснено за реєстраційним номером облікової картки платника податків - ОСОБА_2 НОМЕР_2 ) судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перебуває запис про обтяження №8371112 (спеціальний розділ), внесений до цього реєстру державним реєстратором Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Мислівець А.А. 13.01.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18596047 від 13.01.2015 цього реєстратора. Підстава державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №42792373, видана 25.03.2014 державним виконавцем Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Полуляхова Ю.С. Обтяжувач: Шевченківський ВДВС, ЄДРПОУ 35037228, 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5. Вид обтяження: арешт нерухомого майна, оголошення заборони на відчуження будь-якого майна, що належить боржнику. Особа майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 .
Таким чином в записі про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ) міститься реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 « НОМЕР_1 » замість реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_2 « НОМЕР_2 », тобто в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а саме записі про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ), містяться відомості, які не відносяться до ОСОБА_2 , а є реєстраційний номером облікової картки платника податків - позивача.
Також, як вбачається із копії, яка міститься в матеріалах справи виконавчого листа №336/3912/13-ц, виданого 30.01.2014 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2013 року за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про тлумачення договору поруки та визнання договору поруки припиненим, він містить відмітки державного виконавця про виконання рішення, серед яких, зокрема в п. 3, міститься запис від 15.01.2015 року про причину повернення листа стягувачу п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на 30.12.2014 року) визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя винесеною 21.07.2017 року по справі №336/3361/17 скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову ВП №53257420 від 20.01.2017 року державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області «Про відкриття виконавчого провадження».
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області винесеною 22.11.2017 року по справі №336/3361/17 апеляційну скаргу Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відхилено, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2017 року у цій справі залишено без змін.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач не перебував у статусі сторони виконавчого провадження №42792373, в межах якого державним виконавцем було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2014 (боржником визначений ОСОБА_2 , при цьому РНОКПП наведено ОСОБА_1 ) та 16.06.2014 вчинено обтяження у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно у державного виконавця та державного реєстратора були відсутні підстави для зазначення у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2014 інформації яка ідентифікує позивача як боржника у виконавчому провадженні №42792373, а у державного реєстратора були відсутні підстави для внесення до запису №6019076 спеціального розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно відомостей, які ідентифікують позивача, як боржника за виконавчим провадженням №42792373. Відповідно в межах виконавчого провадження №42792373 арешт майна позивача та оголошення заборони на його відчуження не застосовувався. Отже, в даному випадку наявна технічна помилка у визначенні реєстраційного номера облікової картки платника податків - боржника за виконавчим провадженням №42792373, замість вірного реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 « НОМЕР_2 » (боржника за виконавчим провадженням) зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача « НОМЕР_1 », який не був учасником виконавчого провадження №42792373.
При цьому за рішеннями державного реєстратора №13796937 від 16.06.2014 (номер запису про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ)) та №18596047 від 13.01.2015 (номер запису про обтяження: 8371112 (спеціальний розділ)) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно двічі зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі однієї й тієї саме постанови державного виконавця від 25.03.2014 по ВП №42792373, проте у першому випадку із невірним зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків - боржника.
Частинами 1, 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (були чинні до 05.10.2016) визначалось, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За наявними матеріалами справи судом не встановлені підстави для зняття арешту майна боржника у виконавчому провадженні №42792373 та зняття заборони на його відчуження станом на дату повернення стягувачу виконавчого документа, боржником за яким є ОСОБА_2 (27.11.2014).
Крім того, судом встановлена відсутність у третьої особи 1 можливості внести виправлення у постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2014, прийняту у виконавчому провадженні №42792373, у зв'язку із знищенням матеріалів цього виконавчого провадження.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також визначені таки поняття як державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заявник, обтяження, територіальні органи Міністерства юстиції України, реєстраційна справа, реєстраційна дія.
Зокрема:
державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.
У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.
Отже, технічна помилка щодо зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків - позивача у записі №6019076 (спеціальний розділ) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути виправлена лише на підставі судового рішення.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до приписів абз. 4 п. 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор обов'язково зазначає відомості, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 86, ст. 3145), та виконує всі дії, пов'язані з перевіркою та внесенням відомостей про ідентифікованого суб'єкта речового права, обтяження, у тому числі верифікацію відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, на підставі відомостей, отриманих із електронних інформаційних систем, передбачених зазначеним Порядком.
Щодо визначеності судового рішення, ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Зазначена норма співвідноситься з положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо завдання адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, у справі, що розглядається, спірні правовідносини не носять цивільно-правовий характер, спірні правовідносини у даному випадку не породжують спору про право, а стосуються перевірки правомірності дій державного реєстратора, який здійснює владні управлінські функції, при вчиненні реєстраційних дій, а тому є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вказана правова позицію узгоджується із позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постановах від 16 травня 2018 року у справі №826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі №815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі №804/20728/14, згідно з якою предметом перевірки адміністративними судами у спорах фізичних чи юридичних осіб із державним реєстратором (суб'єктом державної реєстрації прав) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності є дотримання законодавства цим суб'єктом владних повноважень під час державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів; адміністративні суди мають перевіряти дотримання і неухильне виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону.
Отже, виходячи із системного аналізу вищевказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд приходить до висновку, що даний Закон визначає чіткий порядок здійснення державної реєстрації прав у відповідному реєстрі уповноваженими на те особами, та встановлює алгоритм дій таких осіб. Разом з тим, суд зауважує, що у разі недотримання таких вимог Закону шляхом вчинення певних дій чи бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, даний Закон визначає також порядок розгляду відповідних скарг чи звернень громадян про вчинення порушень у сфері реєстрації, розмежовуючи їх компетенцію у розрізі їх територіальності та підпорядкуванні виходячи із предмету скарги.
Державний реєстратор, яким може бути і нотаріус (пункт 2 частини першої статті 10 вказаного Закону у зазначеній редакції): 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини третьої статті 10 того ж Закону у відповідній редакції).
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац перший частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Статтею 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначений порядок подання документів за заявами у сфері державної реєстрації прав.
У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини першої, абзац перший частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права суд вважає невірним, оскільки відомості, про виключення яких просить позивач, є обов'язковими для внесення відповідного запису про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто виключення таких відомостей без внесення вірних відомостей є неможливим, відповідно відповідач не має можливості прийняти рішення про їх виключення (такий спосіб усунення помилки не передбачений чинним законодавством). Тобто у обраний позивачем спосіб рішення суду неможливо виконати.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищенаведені приписи законодавства, для ефективного захисту права позивача та їх відновлення, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог.
Враховуючи наявність двох рішень державного реєстратора щодо реєстрації обтяження на нерухоме майно ОСОБА_2 (№13796937 від 16.06.2014 - номер запису про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ) та №18596047 від 13.01.2015 - номер запису про обтяження: 8371112 (спеціальний розділ)) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прийнятих на підставі однієї й тієї саме постанови державного виконавця від 25.03.2014 по ВП №42792373, проте у першому випадку із невірним зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків - боржника (зазначений РНОКПП позивача по справі, який не є учасником виконавчого провадження №42792373), то суд приходить до висновку про протиправність рішення державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Демчук Анни Віталіївни №13796937 від 16.06.2014 - номер запису про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ), яке містить невірний реєстраційний номер облікової картки платника податків - боржника у виконавчому провадженні №42792373, та наявність правових підстав для його скасування.
Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію припинення обтяження - номер запису про обтяження 6019076 (спеціальний розділ), зареєстроване 16.06.2014 о 13:45:55 державним реєстратором Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Демчук Анною Віталіївною, зареєстрованого на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. від 25.03.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої у виконавчому провадженні 42792373.
За таких обставин, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази через призму приписів чинного законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та виходу за їх межі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича (пр. Соборний, 155/79, м. Запоріжжя, 69126), до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул. Олександрівська, буд. 84, м. Запоріжжя, 69002), треті особи - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Брюллова, буд. 5, м. Запоріжжя, 69068), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (вул. Артема, буд. 60, м. Київ, 04050) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Демчук Анни Віталіївни №13796937 від 16.06.2014 - номер запису про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зобов'язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради провести державну реєстрацію припинення обтяження - номер запису про обтяження: 6019076 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстроване 16.06.2014 о 13:45:55 державним реєстратором Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Демчук Анною Віталіївною, зареєстрованого на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Полуляховою Ю.С. від 25.03.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої у виконавчому провадженні 42792373.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «21» липня 2022 року.
Суддя Р.В. Кисіль