21 липня 2022 року м. Житомир
справа № 320/9768/21
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України та Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2021/300071/1 від 31.05.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що придбав легковий автомобіль марки - BMW, модель - 535і, календарний рік виготовлення - 2013, вартістю 4500,00 доларів США. З метою митного оформлення декларантом до митного органу були подані всі документи необхідні для здійснення митного оформлення ввезеного на ім"я позивача автомобіля. На підставі вказаних документів визначена позивачем за резервним методом митна вартість автомобіля, який ввозився в Україну, була заявлена в декларації в сумі розміром 6598,00 доларів США.
Відповідач не погодився із заявленою декларантом митною вартістю та 31.05.2021 службовою особою митниці прийнято рішення №UA100000/2021/300071/1 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 12182,00 доларів США.
Зазначає, що на визначення позивачем митної вартості товару у розмірі 4500 доларів США вплинула наявність пошкоджень транспортного засобу, про що зазначено в акті про проведення огляду від 15.05.2021 та у доданих до митного оформлення документах, зокрема, в попередній митній декларації №UA100530/2021/322551 від 15.05.2021 та поданих митних деклараціях: №UA100530/2021/323699 від 20.05.2021 та №UA100530/2021/326217 від 02.06.2021.
При цьому витребування митним органом додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Позивач вважає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Окрім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару - не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо ціни товару, яка фактично була сплачена.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 26.01.2022 залучено до участі у справі, як співвідповідача - Житомирську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Відповідач - Житомирська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, надіслала до суду відзив на позовну заяву від 20.01.2022 (за вх.№5648/22), у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, подані для митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме, за наданим рахунком-фактурою (угодою) №1973031 від 10.05.2021 набуто право власності на товар (транспортний засіб). Згідно із даним документом покупець взяв на себе зобов'язання прийняти транспортний засіб і оплатити ціну придбання. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України.
В даному випадку декларантом самостійно визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 6598,00 доларів США, проте на підтвердження цієї вартості документів не надано.
Надана довідка про транспортні витрати від імені ОСОБА_1 та за його підписом на перевезення транспортного засобу за маршрутом з Грузії до митного посту «Чорноморський» Одеської митниці становить 800 доларів США.
Щодо твердження позивача, що митна декларація країни відправлення №69050/1973031 оформлена згідно з правилами оформлення такого документу в країні відправлення. Проте таке твердження спростовується, оскільки наявні в базі даних ЄАІС Держмитслужби експортні декларації (Грузія), свідчать, що в гр.7 такої декларації «митна вартість» зазначається у національній валюті Грузії - ларі, що підтверджується, для прикладу, митною декларацією №69511/200690.
Що стосується зазначення позивачем впливу на вартість автомобіля пошкоджень, вказаних у акті огляду від 15.05.2021, зазначає, що цей акт було складено Одеською митницею 15.05.2021 при надходженні товару на митну територію України. Однак безпосередньо в акті зазначено, що візуально встановлено, що автомобіль має наявні ознаки експлуатації, які фактично і відповідають віку авто.
Відповідач - Київська митниця державної митної служби України не надіслала до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що згідно з угодою про передачу права власності на механічний транспортний засіб №1973031 від 10.05.2021 ОСОБА_1 придбано у Гіоргі Ургебадзе легковий автомобіль: BMW модель 535І, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензин, з робочим об'ємом циліндрів двигуна - 2979 см3, з пробігом 79231 км, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2014, країна походження - Німеччина, за ціною 4500,00 доларів США (а.с.15-18).
З метою здійснення митного оформлення товару декларантом 20.05.2021 подано митному органу митну декларацію №UA100530/2021/323699, у якій визначено вартість транспортного засобу в розмірі 6598,00 доларів США (а.с.87).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA100530/2021/323699 митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура (угода) від 10.05.2021 №1973031; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.01.2017 №114117945; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду №ZV815VZ/QQ565Q від 15.05.2021; довідка про транспортні витрати від 19.05.2021 (а.с. 88-91, 92, 93-94, 97).
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву за вх.№5648/22 відповідач вказує, що за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA100530/2021/323699 та перевірки документів встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Зважаючи на вказане, декларанту було повідомлено про необхідність подання до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. 4) копію митної декларації країни відправлення (повний тексі ).
На вимогу митного органу декларантом для підтвердження митної вартості додатково надано копію митної декларації країни відправлення №69050/1973031 від 10.05.2021.
У подальшому, 31.05.2021 відповідач прийняв рішення №UA100000/2021/300071/1 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість ввезеного автомобіля у розмірі 12182,00 доларів США. У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Відповідно до графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення не подані до митного оформлення.
Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 «Резервний метод» Митного кодексу України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Документи, подані для митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: за наданим рахунком-фактурою (угодою) №1973031 від 10.05.2021 набуто право власності на товар (транспортний засіб). Згідно із даним документом покупець взяв на себе зобов'язання прийняти транспортний засіб і оплатити ціну придбання. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким, чином є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар.
Додатково надана копія митної декларації країни відправлення №69050/1973031 від 10.05.2021 не могла бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки не містить цінової інформації про товар.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надавалася інформація щодо вартості схожого товару та інформувалося про вищезазначені розбіжності у документах. Під час проведення консультації у строк, передбачений ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткові документи не подані.
Методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за митною декларацією від 15.05.2021 №UA500510/2021/6733 - Автомобіль легковий з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня, пасажирський, що був у використанні: - марка - BMW; - модель - 535і; - ідентифікаційний №WBA5B1C50ED483581; - номер двигуна - нема даних; - календарний рік виготовлення - 2014; - модельний рік виготовлення - 2014; - загальна кількість місць, вкл.водія-5; - тип двигуна - бензиновий; - робочий об'єм циліндрів - 2979 cm3; - колісна формула - 4x2; КТЗ має наступні пошкодження: пошкоджено - капот, фара права, бампер передній, крило переднє праве, ліва та права проставка протитуманної фари, ліва та права протитуманна фара, підкрилок передній лівий та передній правий, демпфер та підсилювач переднього бампера. Вивантажено з контейнера ТЕМиб636504. Торгівельна марка - "BMW". Виробник - "BAYERISCHE MOTOREN WERKE АС" Країна походження - DE - 12182,00 доларів США за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів І торгівлі 1994 року. Різниця у році виготовлення транспортного засобу з оцінюваним автомобілів компенсується наявністю аварійних пошкоджень, перелік яких наведено вище (а.с. 9-10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною друга статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як свідчать матеріали справи, декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав рахунок-фактура (угода) від 10.05.2021 №1973031: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.01.2017 №114117945; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду №ZV815VZ/QQ565Q від 15.05.2021; довідка про транспортні витрати від 19.05.2021 (а.с. 88-91, 93-94, 97).
Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З наведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого транспортного засобу марки BMW модель 535І, тип двигуна - бензин, з робочим об'ємом циліндрів двигуна - 2979 см3, з пробігом 79231 км, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2014, країна походження - Німеччина, у розмірі 4500 доларів США, та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому правова позиція відповідача полягає у тому, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та за переконанням митного органу, декларантом не надано документи які підтверджують заявлену митну вартість, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації з електронного каталогу, наявної в митниці, за кодом транспортного засобу і на рівні 12182,00 доларів США.
Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів".
Однак після додатково поданих декларантом документів митний орган зазначив, що після опрацювання документів, що були подані до митного оформлення та подані додатково, встановлено, що вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
При цьому у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100000/2021/300071/1 від 31.05.2021 відповідач, як на основну підставу коригування заявленої митної вартості транспортного засобу, вказав на те, що у графі 45 зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. В даному випадку декларантом самостійно визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 6598,00 доларів США, проте на підтвердження цієї вартості документів не надано.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки право позивача на автомобіль марки BMW, модель - 535І, календарний рік виготовлення - 2013, підтверджується угодою про передачу права власності на механічний транспортний засіб №1973031 від 10.05.2021, відповідно до якого позивач придбав право власності на легковий автомобіль, що був у використанні марки BMW модель 535І, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 . Окрім того, згідно з п.2 угоди вартість товару складає 4500 доларів США. В свою чергу, відповідно до п. 4, 4.2.1. покупець зобов'язанний забезпечити повну оплату вартості предмета угоди відчужувану, а відчужувач передати набувачу предмет угоди відразу після отримання вартості предмета угоди (а.с. 15-18).
Окрім цього, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оскарження правочину з приводу придбання позивачем легкового автомобіля, що був у використанні марки BMW, модель 535І, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2013.
На підтвердження своїх доводів відносно визначеної митної вартості транспортного засобу, митним органом не надано жодного доказу, який би спростував зміст угоди про передачу права власності на механічний транспортний засіб №1973031 від 10.05.2021, у якій вказано узгоджену вартість автомобіля в сумі 4500 доларів США, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки BMW, модель 535І, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2013 та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 4500 доларів США та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Крім цього, необхідно зазначити, згідно ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
З огляду на вказане, надання митному органу документів щодо оплати/передоплати товару не впливають на рівень митної вартості товару, а лише підтверджують заявлену ціну, як складову митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача про те, що декларантом самостійно було визначено у графі 43 «Код методу визначення вартості» митної декларації №UА100530/2021/323699 резервний метод «6», а тому рішення про коригування митної вартості ' правомірним/
Суд зазначає, що вказане не є автоматичною підставою застосовувати зазначений метод для визначення митної вартості товару, оскільки фактично разом з митною декларацією позивачем надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу за ціною договору.
Також суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 31.05.2021 №UA100000/2021/300071/1 вказано, що воно прийняте із застосуванням пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, при цьому митну вартість відповідач визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок використання автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
У рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено митну декларацію від 15.05.2021 №UA500510/2021/6733, яку взято за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем автомобіля за резервним методом, відповідно до якої вартість схожого транспортного засобу визначено на рівні 12182,00 доларів США.
Крім цього, було зазначено, що автомобіль легковий з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та зворотно-поступальним рухом поршня, пасажирський, що був у використанні: марка - BMW: моделі - 535І; ідентифікаційний № НОМЕР_2 ; номер двигуна - нема даних; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014; загальна кількість місць, включаючи водія - 5; тип двигуна - бензиновий; робочий об'єм циліндрів - 2979 см3: колісна формула - 4x2. КТЗ має наступні пошкодження: пошкоджено - капот, фара права, бампер передній, крило переднє праве, ліва та права проставка протитуманної фари, ліва та права протитуманна фара, підкрилок передній лівий та передній правий, демпфер та підсилювач переднього бампера.
Суд вказує, що календарний рік виготовлення транспортних засобів різний: ввезений позивачем автомобіль - 2013 року виготовлення, а автомобіль за митною декларацією від 15.05.2021 №14А500510/2021/6733 - 2014 року виготовлення, що в свою чергу суттєво впливає на вартість транспортного засобу.
Зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості
Отже, суд наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння транспортних засобів не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).
При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №805/2713/16-а.
Оскільки, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31.05.2021 №UA100000/2021/300071/1 є необґрунтованим та безпідставним.
Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв'язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість товару, автомобіля марки BMW модель 535І, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензин, з робочим об'ємом циліндрів двигуна - 2979 см3, календарний рік виготовлення - 2013. До них належать: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства в прийнятих рішень; недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, що в свою чергу потягнуло за собою неправомірність проведення наступних дій митним органом.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA100000/2021/300071/1 від 31.05.2021, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної фіскальної служби.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною четвертою ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатським бюро "Шавров і партнери" укладено Договір про надання правової допомоги №70 від 28.07.2021.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір №70 від 28.07.2021 про надання правової допомоги, акт приймання-передачі робіт від 04.08.2021 згідно з якими адвокатом надано такі послуги: консультація клієнта - 500,00 грн; представництво інтересів клієнта в установах - 500,00грн; підготовка та подання адвокатських запитів, клопотань, звернень - 1500,00 грн; складання позовної заяви - 5000,00 грн, складання відповіді на відзив - 1500, 00 грн; супровід примусового виконання рішення. Усього - 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано також рахунок №70 від 04.08.2021 про оплату адвокатському бюро "Шавров і партнери" юридичних послуг у розмірі 10000,00
Суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні витання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.
Окрім того, відповідно до статті 12 КАС України дана категорія справи відноситься до незначної складності.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 23.04.2019 по справі №826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Беручи до уваги розгляд справи у письмовому провадження та враховуючи розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки адвокатом не подавалось до суду відповіді на відзив.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (10000,00 грн) є надмірним.
На думку суду, аналіз фактичних обставин справи, збір доказів та узгодження правової позиції не має безпосереднього впливу на результат та входить до процесу складення позовної заяви. Саме тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою і п'ятою статті 134 та частиною дев'ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу які підлягають стягненню з відповідача до 3000,00 грн.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Київської митниці Державної митної служби України (Бульвар Вацлава Гавела, 8 А, Київ 124, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) та Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, 10000, код ЄДРПОУ ВП 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2021/300071/1 від 31.05.2021 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 21 липня 2022 року.
Суддя А.В. Горовенко