Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 липня 2022 року Справа№200/18374/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 26)
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046750002549 від 26 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу в підземних умовах ОСОБА_1 періоди роботи з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року на шахті "Соколовская" в/о "Ростоввугілля", з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року у ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка"", з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року у ВП "Управління підземних гірничо-монтажних робіт" ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка"" та з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року у ТОВ "Укрдонвуглепром";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2021 року про перерахунок пенсії з додаванням пільгового стажу.
17 січня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Слов'янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров'ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» від 12 квітня 2022 року № 440 відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України, статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та статті 17 Закону України "Про державну службу" Кабінет Міністрів України, установлено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров'я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.
14 липня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 21910427, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, організаційно-правова форма - орган державної влади.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 26 листопада 2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача №046750002549 від 26 листопада 2021 року позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, до його пільгового стажу не були зараховані періоди роботи з 10.01.1994 по 18.03.1995, з 01.11.2010 по 30.03.2012, з 02.04.2012 по 27.02.2013, з 08.04.2013 по 06.08.2013, через те, що, на думку відповідача, для зарахування зазначених періодів роботи необхідно надати підтверджуючі пільгові довідки.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки ним відповідачу було надано дублікат трудової книжки, в якому наявні необхідні записи, зокрема, із записів №29-31 вбачається, що з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року позивач працював у ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»» прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі; із записів №32-37 вбачається, що з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року працював у ВП «Управління підземних гірничо-монтажних робіт» ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»» горним майстром, а також прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі; із записів №38, 39 вбачається, що з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року працював у ТОВ «Укрдонвуглепром» прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті.
Крім того, у відповідачу були надані уточнюючі довідки, а саме: довідка (архівна виписка) № 40.3.1-12/000-1-948 від 08.02.2021р., та копія особистої картки, з яких вбачається, що в період з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року позивач працював прохідником 5 розряду на шахті «Соколовская» в/о «Ростоввугілля»; довідка № 51 від 02.04.2021р. «Про спуски в підземні гірничі видобутки (шахту)», що видана ПрАТ ШУ «Покровське», з якої вбачається, що з листопада 2010 року по березень 2012 року позивач працював на підземних роботах у ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»»; довідка № 48 від 02.04.2021р. «Про спуски в підземні гірничі видобутки (шахту)», що видана ПрАТ ШУ «Покровське», з якої вбачається, що з квітня 2012 року по лютий 2013 року позивач працював на підземних роботах у ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка».
При вирішенні спору позивач просить врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, який при розгляді справ за № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та № К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що 26.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням від 26.11.2021 № 046750002549 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії листом від 08.12.2021 за № 0500-1509- 8/120883.
Відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області лише прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, документи разом із заявою про призначення пенсії повернуто до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, отже, відповідачами по справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки матеріали пенсійної справи, які підлягають повторному розгляду виходячи з вимог позивача, перебувають в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року на шахті «Сокаловская» в/о «Ростоввугілля», з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року у ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»», з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року у ВП «Управління підземних гірничо-монтажних робіт» ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»» та з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року у ТОВ «Укрдонвуглепром», відповідач зазначив, що для підтвердження пільгового характеру роботи за період роботи з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року на шахті «Соколовская» в/о «Ростоввугілля», позивачем надана архівна виписка від 08.02.2021 року № 40.3.1-127000-1-948 про призначення та звільнення з посади за період роботи з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року у ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»», з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року у ВП «Управління підземних гірничо-монтажних робіт» ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка», позивачем надано довідки про спуски в шахту від 02.04.2021 року № 48, 51.
Пільгові довідки, які підтверджують пільговий характер роботи позивачем надано не було, отже, врахувати оспорювані періоди роботи немає законних підстав.
Дослідивши надані сторонами документи суд встановив наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення від 26.11.2021 року №046750002549 відповідача встановлено, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах та зарахуванні спірних періодів через відсутність пільгових довідок.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними дублікату трудової книжки НОМЕР_3 , робота в спірні періоди підтверджується згідно:
- записів №№29-31 позивач працював з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі;
- записів №№32-37 позивач працював з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» ВП «Управління підземних гірничо-монтажних робіт» ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»» горним майстром, а також прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі;
- записів №№38-39 позивач працював з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року в ТОВ «Укрдонвуглепром» прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті.
Поряд з цим, судом встановлено, що записи щодо роботи позивача в період з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року на шахті «Соколовська» в/о «Ростоввугілля» прохідником 5 розряду в трудовій книжці відсутні.
На підтвердження зазначеного періоду роботи позивачем надано до суду архівну виписку Державного казенної установи Ростовської області «Центр зберігання архівних документів в місті Шахти Ростовської області» від 08.02.2021 року №40.3.1-12/000-1-948, адресатами якої є позивач та ГУ ПФУ рф в місті Новошахтинське Ростовської області (міжрайонне).
Вказаний документ є випискою з наказів шахти «Соколовська» в/о «Ростоввугілля» по особовому складу №8-к від 10.01.1994 року та №152-к від 20.03.1995 року, зі змісту яких вбачається, що з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року позивач працював на зазначеному підприємстві прохідником підземним 5 розряду.
Згідно особової картки №2883 позивача, складеної на шахті «Соколовська», її зміст кореспондує інформації викладеній в архівній виписці від 08.02.2021 року №40.3.1-12/000-1-948.
Також позивачем надано до суду довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 02.04.2021 року №51 та № 48 про підземні спуски позивача в періоди роботи з листопада 2010 року по березень 2012 року та з квітня 2012 року по лютий 2013 року.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини виникнення спірних правовідносин, підтверджуються відповідачем, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно ч. 5 ст. 24 Закону №1058-IV, пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи викладене, відносно спірних періодів роботи з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року в ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка", з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року у ВП "Управління підземних гірничо-монтажних робіт" ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка"" та з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року у ТОВ «Укрдонвуглепром» суд зазначає, що згідно Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року, професії «майстер гірничий» та «прохідник», віднесені до Списку №1, розділ 1, коди КП 1.1д та 1.2.а відповідно.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Таким чином, відомості трудової книжки позивача містять відомості щодо професії позивача та роботи позивача протягом повного робочого дня під землею в спірні періоди: з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року в ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка"", з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року у ВП "Управління підземних гірничо-монтажних робіт" ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка"" та з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року у ТОВ «Укрдонвуглепром», тому безпідставно не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача.
Щодо періоду роботи з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року на шахті «Соколовська» в/о «Ростоввугілля» прохідником 5 розряду, суд зазначає, що в трудовій книжці відсутні записи, що роботи в зазначений період.
Порядком №637, стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення (до укладення відповідних двосторонніх угод).
Відтак, статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Відповідно до ст. 6 вказаної Угоди, призначення пенсій громадянам держав-учасниць провадиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових підставах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а також території колишнього СРСР за час до набрання чинності сьогоденням Угоди.
Відповідно до ст. 11 згаданої Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані на належний порядок на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 р. приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 1 Угоди про гарантії передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Відтак, судом встановлено, що в трудовій книжці позивачу відсутні записи, що підтверджують спірний період роботи.
Поряд з цим, відповідачем надано до суду копію архівної виписки з первинних документів - наказів про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, а також копію особової картка №2883.
Як вже було зазначено в п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Виходячи з наведених норм Порядку №637 у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, що визначає право на пенсії на пільгових умовах такий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок.
З огляду на те, що записи в трудовій книжці про спірний період роботи відсутні, позивачем було надано відповідачу копії виписок первинних документів, з яких можливо встановити період роботи та професію, за якою працював позивач, підземний характер робіт. Крім того, архівна виписка з наказів має посилання на інші первинні документи, на підставі яких вона видана.
Відповідно до норм Постанови КМУ №162 від 11.03.1994 року, чинної протягом спірного періоду на території України, професії «прохідник» віднесена до Списку №1, розділ 1, підрозділ 2а, код КП 1010300а-17491.
Поряд з цим, з наданих позивачем документів не можливо встановити чи працював позивач в підземних умовах протягом повного робочого дня.
Суд також зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Тобто, підчас прийняття оскаржуваного рішення реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідач обрав несприятливий для позивача варіант поведінки, не скориставшись своїм правом на перевірку наданих позивачем документів.
Суд звертає увагу відповідача, що надання йому права вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб не надає йому можливості обирати на власний розсуд варіант поведінки в такому випадку, скористатися таким правом або ні. У даному випадку це право встановлює для підприємств, організацій і окремих осіб обов'язок надати необхідні документи органу ПФУ.
Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до вимог Порядку № 22-1, відповідач отримавши заяву позивача про перерахунок пенсії, трудову книжку, довідки та інші документи за наявності сумнівів в достовірності інформації, викладеній в них повинен був розпочати процедуру їх перевірки в порядку ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV, відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, продовжити строк розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, та лише після отримання інформації про підтвердження або спростування викладеної в них інформації примати рішення про зарахування спірних періодів або відмову в їх зарахуванні як це визначено п. 4.3 Порядку № 22-1.
Тобто рішення відповідача в частині не зарахування спірного періоду роботи позивача з 10.01.1994 року по 18.03.1995 року на шахті «Соколовська» в/о «Ростоввугілля» прохідником 5 розряду є передчасним, тому питання щодо зарахування спірного періоду має бути розглянуто відповідачем повторно з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із встановлених обставин справи та комплексного аналізу законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відповідачем не доведено, що воно прийнято з урахуванням засад добросовісності, розсудливості та пропорційності, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача та необхідність його скасування з зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача з зарахуванням спірних періодів роботи з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року в ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка", з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року у ВП "Управління підземних гірничо-монтажних робіт" ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка"" та з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року у ТОВ «Укрдонвуглепром» та з врахуванням висновків суду, викладених в рішенні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.
Щодо доводів клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідача по справі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу ПФУ є тим органом, що призначає пенсію або здійснює перерахунок незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації, тому обов'язок щодо відновлення порушеного права позивача щодо повторного розгляду заяви позивача виникає саме у того органу ПФУ, яким таке рішення про відмову прийнято.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залучення співвідповідача є безпідставним та задоволенню не підлягає.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, згідно квитанції №ПН2888644 від 10.12.2021 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд вирішив стягнути судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залучення співвідповідача по справі - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046750002549 від 26 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2021 року про перерахунок пенсії з зарахуванням до пільгового стажу в підземних умовах періоди роботи з 01.11.2010 року по 30.03.2012 року у ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка", з 02.04.2012 року по 27.02.2013 року у ВП "Управління підземних гірничо-монтажних робіт" ТОВ "Шахтобудівельна компанія "Донецькшахтопроходка" та з 08.04.2013 року по 06.08.2013 року у ТОВ "Укрдонвуглепром" з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (Дев'ятсот вісім) грн 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 21 липня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко