19 липня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 687/117/22
Провадження № 22-ц/4820/1092/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представниці позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Гуківської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в особі Служби у справах дітей, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2022 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Гуківської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в особі Служби у справах дітей (далі - Орган опіки та піклування) про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
ОСОБА_4 зазначив, що з 10 серпня 2019 року він перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2021 року. Від цього шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З часу розлучення ОСОБА_2 чинить перешкоди у побаченні та спілкуванні позивача з дочкою, не допускає його до дитини. За заявою позивача Орган опіки та піклування визначив способи його участі у вихованні дочки та спілкуванні з нею: чотири рази на місяць з 10 до 12 години та з 16 до 18 години в осінньо-зимовий період, з 10 до 12 години та з 16 до 21 години у весняно-літній період за усним погодженням сторін, - однак, ОСОБА_2 не виконує це рішення.
Позивач характеризується позитивно, не має шкідливих звичок, не притягувався до кримінальної відповідальності, бажає приймати участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею, а неправомірна поведінка ОСОБА_2 порушує його права та не відповідає інтересам дитини.
За таких обставин ОСОБА_4 просив суд:
зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 ;
визначити йому способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною у наступному порядку: першу та третю суботу з 10 до 16 години, другу та четверту суботу і неділю з 15 до 19 години без присутності матері.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_5 .
Визначено ОСОБА_5 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_5 у наступному порядку: чотири рази на місяць з 10 до 12 години та з 16 до 18 години в осінньо-зимовий період, а також з 10 до 12 години та з 16 до 21 години у весняно-літній період відповідно до гнучкого графіка роботи батька та у присутності матері з можливістю спілкуватися з дитиною по місцю свого проживання.
У решті позову відмовлено.
Понесені ОСОБА_4 судові витрати покладено на нього.
Суд виходив з того, що участь ОСОБА_4 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 та спілкування з нею відповідає найкращим інтересам дитини, а ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у побаченні з дочкою, тому ці перешкоди мають бути усунені. Враховуючи вік малолітньої ОСОБА_5 та особливості її розвитку, висновок органу опіки та піклування, слід встановити порядок участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дочкою у виді їх періодичних побачень у присутності матері дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не перешкоджає ОСОБА_4 спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, а також виконує рішення Органу опіки та піклування про встановлення способу участі позивача у вихованні дитини. ОСОБА_4 не довів належними та допустимими доказами створення ОСОБА_2 перешкод у його спілкуванні з дитиною, а встановлені судом першої інстанції способи участі ОСОБА_4 у вихованні дочки ОСОБА_5 не відповідають інтересам дитини, не узгоджуються з умовами розвитку та режимом дня дитини. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини, не дотримався принципу диспозитивності цивільного судочинства, не витребував у Органу опіки та піклування належний письмовий висновок щодо розв'язання спору, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.
У своїй заяві на адресу апеляційного суду Орган опіки та піклування зазначив, що у вирішенні спору він покладається на розсуд суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
При визначенні способів участі батька у вихованні дитини суд першої інстанції не дотримався приписів статті 159 СК України.
У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 10 серпня 2019 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2021 року. Від цього шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_5 проживає разом із матір'ю. ОСОБА_4 проживає окремо від дитини та сплачує аліменти на неї.
22 листопада 2021 року Комісією з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Гуківської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області був встановлений наступний графік побачень позивача з дитиною: чотири рази на місяць з 10 до 12 години та з 16 до 18 години в осінньо-зимовий період, а також з 10 до 12 години та з 16 до 21 години у весняно-літній період відповідно до гнучкого графіка роботи батька та у присутності матері. Місце для проведення спільного часу з дитиною батьки повинні узгоджувати в усному порядку.
Згідно висновку Органу опіки та піклування щодо участі батька, ОСОБА_4 , у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 , затвердженого рішенням від 23 листопада 2021 року №7 (а.с. 25-26), рекомендовано батьку, ОСОБА_4 , брати участь у вихованні дитини ОСОБА_5 та відвідувати дочку відповідно до графіка побачень: чотири рази на місяць з 10 до 12 години та з 16 до 18 години в осінньо-зимовий період, а також з 10 до 12 години та з 16 до 21 години у весняно-літній період відповідно до гнучкого графіка роботи батька та у присутності матері за умови попередження за добу матір про можливість спілкування з дитиною, узгодження із матір'ю місця для проведення часу з дитиною, задовільного стану здоров'я дитини, дотримання правил безпеки для дітей даного віку. Цим же висновком Орган опіки та піклування рекомендував батькові, ОСОБА_4 , не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов'язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її та рекомендував матері, ОСОБА_2 , поважати батьківські права ОСОБА_4 , не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною.
Застосовані норми права
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини).
Статтею 7 СК України визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.
За змістом цієї норми дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частини 7, 8).
Відповідно до ст. 11 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-ІІІ) сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону №2402-ІІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Із положень ст. 153 СК України слідує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Як передбачено ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України с уд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо виховання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування ст. 8 Конвенції про захист прав людини.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, рішенням у справі «М.С. v. Ukraine» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
При цьому ЄСПЛ зазначав, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, п. 135, ECHR 2010).
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, заява №31111/04, п. 54, ECHR, 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, п. 100, ECHR, 16 липня 2015 року).
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на спілкування з ними та підтримання з батьками регулярних особистих стосунків. У свою чергу, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню та розвитку дитини. Право одного з батьків на спілкування з дитиною може бути обмежене тільки інтересами дитини та/або правами іншого з батьків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що малолітня ОСОБА_5 проживає окремо від свого батька ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 характеризується позитивно та забезпечений постійним житлом. Позивач цікавиться життям дочки, виявляє бажання спілкуватися з нею та приймати активну участь у вихованні дитини.
Отже, ОСОБА_4 має право на спілкування з дочкою та участь у її вихованні.
Встановивши на підставі висновку Органу опіки та піклування від 23 листопада 2021 року №7 (а.с. 25-26) і показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 той факт, що між сторонами існує спір з приводу участі батька у вихованні дитини, а ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_4 у побаченні з дочкою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про усунення цих перешкод.
Посилання ОСОБА_2 на необґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Визначаючи способи участі ОСОБА_4 у вихованні дочки, суд першої інстанції взяв до уваги ставлення батька до виконання своїх обов'язків, вік та стан здоров'я дитини, прихильність дочки до ОСОБА_4 .
Установлений судом порядок спілкування батька з дочкою в цілому відповідає найкращим інтересам дитини, є обґрунтованим і справедливим. При цьому суд дотримався розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, що сприятиме у повній мірі її нормальному розвитку і забезпечить рівність прав батьків у вихованні дочки.
Встановлений судом спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_5 фактично узгоджується з висновком Органу опіки та піклування про розв'язання спору від 23 листопада 2021 року №7 (а.с. 25-26).
Доводи апеляційної скарги про неналежність цього висновку є необґрунтованими.
Водночас у рішенні суд нечітко визначив місце зустрічі ОСОБА_4 з дитиною. Висловлення «з можливістю спілкуватися з дитиною по місцю свого проживання» допускає двояке тлумачення та є незрозумілим для сторін, а тому в цій частині рішення суду слід змінити.
Враховуючи вік і ступінь розвитку малолітньої ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до досягнення дитиною трирічного віку її побачення з ОСОБА_4 мають проходити за місцем проживання матері, а після досягнення дитиною трирічного віку - за місцем проживання батька або у громадських місцях.
За правовим визначенням предметом позову є матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в юридичній заінтересованості останнього отримати певне матеріальне благо, щодо якого виник спір (предмет спору), а підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
ОСОБА_4 заявив позов про визначення способу його участі у вихованні малолітньої дочки та спілкуванні з нею. При цьому позивач обґрунтував позов наведеними вище обставинами та запропонував суду певний порядок своєї участі у вихованні дитини.
Суд першої інстанції ухвалив рішення у межах заявлених ОСОБА_4 вимог і на підставі поданих сторонами доказів. Те, що суд частково не погодився з доводами позивача та визначив спосіб його участі у вихованні дочки, який відповідає найкращим інтересам дитини, не є виходом за межі заявлених позовних вимог у справі.
Твердження ОСОБА_2 про порушення судом принципу диспозитивності цивільного судочинства є безпідставним.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального закону та не визначив місце спілкування позивача з малолітньою дочкою, а тому в цій частині рішення суду слід змінити.
В решті рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Щодо судових витрат у суді апеляційної інстанції
Оскільки апеляційна скарга щодо однієї з двох позовних вимог немайнового характеру задоволена частково, то з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід присудити 744 грн 30 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (2481?0,4?150%?50%).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2022 року в частині визначення способів участі батька у вихованні дитини змінити.
Визначити ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) наступний спосіб участі у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : чотири рази на місяць з 10 до 12 години та з 16 до 18 години в осінньо-зимовий період, з 10 до 12 години та з 16 до 21 години у весняно-літній період відповідно до гнучкого графіка роботи батька та у присутності матері за місцем її проживання до досягнення дитиною трирічного віку; після досягнення дитиною трирічного віку - за місцем проживання батька або у громадських місцях із урахуванням стану здоров'я дитини, її розпорядку дня та навчального процесу.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 744 гривні 30 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 липня 2022 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Борсук В.О.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48