Дата документу 21.07.2022 Справа № 333/4511/21
Єдиний унікальний №333/4511/21 Головуючий у 1 інстанції Кулик В.Б.
Провадження № 22-ц/807/1547/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
21 липня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал», про захист прав споживачів, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Водоканал» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він мешкає в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Як споживач житлово-комунальних послуг він має беззаперечне право на отримання послуг з централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення.
Відповідно до статуту метою та предметом діяльності КП «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню міста питної води та забезпечення водовідведення.
З метою укласти договір 21.06.2019 року він усно звернувся до відділення КП «Водоканал» за адресою: м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 6, однак працівниками відповідача було відмовлено в укладенні договору. 13.11.2019 року КП «Водоканал» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до нього, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно вносить оплату за спожиту воду і надані послуги водовідведення, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2020 року у цивільній справі № 333/6551/19 встановлено, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом і не звернувся до КП «Водоканал» для переоформлення особового рахунку та поруч з цим визнано ОСОБА_1 споживачем послуг з централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення.
З метою своєчасного отримання якісних послуг з централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення та дотриманням вимог чинного законодавства, скориставшись своїм правом звертатися з пропозицією укладення договору, він звернувся в КП «Водоканал» із заявою (вх. № 12240 від 31.08.2020 року) розглянути та погодити запропонований ним проект договору про надання послуг з централізованого водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення, на яку отримав 07.10.2020 року відповідь (вих. № 5865/20/08 від 30.09.2020 року), в якій КП «Водоканал» висловлює незгоду та повертає примірники складеного ним проекту договору про надання послуг з централізованого водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення, а натомість надає і пропонує розглянути проект договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.
Розглянувши вказаний проект договору, підготовленого у редакції КП «Водоканал», він звернувся із заявою (вх. № 15787 від 05.11.2020 року) в якій просив розглянути протокол розбіжностей та внести відповідні корективи, або узгодити протокол розбіжностей підписом.
До протоколу розбіжностей, складеного у зразковій відповідності вимогам сучасного діловодства, він додав обґрунтування запропонованих змін протоколом розбіжностей, які обов'язково мають бути враховані, оскільки проект договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, підготовленого у редакції КП «Водоканал», не відповідає чинному законодавству та має за мету порушення його прав і свобод.
01.12.2020 року він отримав безпідставну відмову (вих. № 7027/20/08 від 25.11.2020 року) прийняти запропоновані протоколом розбіжностей зміни, оскільки, на думку КП «Водоканал», буде змінена форма та суттєві умови типового договору.
Таким чином КП «Водоканал» припинив будь-які подальші перемовини щодо укладання договору і намагається змусити позивача погодитись з умовами договору, які істотно порушують його права і свободи.
Таким чином, він звернувся до КП «Водоканал» з пропозицією укласти договір, тобто є безпосередньо стороною договору. Натомість КП «Водоканал» запропонував йому розглянути і підписати проект договору, в якому він взагалі не є стороною договору. Другим пунктом протоколу розбіжностей, він намагається відкоригувати фактичну кількість суб'єктів користування послугою.
Проектом договору, в редакції КП «Водоканал», суб'єктом користування послуги вказано одну людину, проте зазначено загальну кількість суб'єктів користування послугою - 5 осіб.
Третім пунктом протоколу розбіжностей він пропонує внести зміни в п. 3 договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, підготовленого у редакції КП «Водоканал», з метою узгодити обсяг послуг, який задовольнить особисті потреби споживачів в частині гарантованого Державою права придбання або одержання продукції в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я та життєдіяльності.
Пунктом чотири протоколу розбіжностей він запропонував змінити п. 5.2 договору відповідно загальнодержавній грошовій формі розрахунків споживачів за придбану продукцію.
П'ятим пунктом протоколу розбіжностей він коригує щомісячну плату відповідно замовленому обсягу послуг, який задовольняє особисті потреби споживачів.
Шостим пунктом протоколу розбіжностей позивач пропонує враховувати, що він як суб'єкт користування послуг має статус дитини війни та відповідно до абз. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами.
Сьомим пунктом протоколу розбіжностей він пропонує не обмежувати оплату послуг виключно готівкою, а за бажанням споживача приймати і безготівкові розрахунки з оплати отриманих послуг через банківські або інші фінансові установи.
Пунктом вісім, чотирнадцять, п'ятнадцять, сімнадцять протоколу розбіжностей він пропонує змінити відповідні пункти договору, в яких йдеться про нарахування штрафів та пені за несвоєчасне внесення платежів.
Пунктом дев'ять протоколу розбіжностей він пропонує до переліку порушень, за наявності яких КП «Водоканал» зобов'язується провести перерахунок розміру плати, додати порушення умов договору.
Пунктом десять протоколу розбіжностей він пропонує додати право споживача отримати відшкодування моральної шкоди.
Пунктом одинадцять він пропонує до переліку порушень, за наявності яких споживач має право на зменшення розміру плати, додати порушення умов договору.
Пунктом дванадцять він пропонує додати наявний пункт в типовому договорі про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який КП «Водоканал», з незрозумілих причин, вирішив в одноосібному порядку вилучити з договору.
Пунктом тринадцять він пропонує відповідачу не відхилятись від умов типового договору. Запропоновані ним до п. 16.3 договору зміни відповідають умовам типового договору, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630.
Пунктами шістнадцять і дев'ятнадцять протоколу розбіжностей він намагається конкретизувати, що виконавцем є КП «Водоканал», а не якась міфічна організація. Пунктом вісімнадцять він пропонує виплачувати компенсацію споживачу за кожну добу ненадання послуги в розмірі 10000 відсотків від місячної плати за послугу, оскільки КП «Водоканал» завбачливо залишив незаповненою графу розміру виплат компенсації споживачу у відсотках від місячної плати за послугу.
Пунктом двадцять він пропонує видалити з договору пункти 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, оскільки такі умови не передбачені типовим договором, затвердженим постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, належно не обґрунтовані керівництвом КП «Водоканал».
Свідоме порушення його цивільного права на свободу договору принижує честь і гідність, оскільки працівники відповідача, використовуючи монопольне становище, намагаються змусити його прийняти заздалегідь незаконні умови договору.
Незаконні дії КП «Водоканал» викреслили його за межі цивілізованого суспільства, призвели до невідворотних наслідків у вигляді безсонних ночей, похмурих думок, загостреного відчуття невизначеності та безпорадності, які негативно впливають на його емоційно психологічний стан і завдають жахливих душевних страждань, фактично перетворивши безтурботне, побудоване на демократичних засадах, життя в суцільне пекло.
Намагання КП «Водоканал» заволодіти коштами позивача, нараховуючи плату за житлово-комунальні послуги, яка суттєво перевищує фактичний обсяг споживання, викликає непереборне роздратування, що вщент руйнує душевну рівновагу як невід'ємну складову якісного існування.
З урахуванням характеру правопорушення, на думку позивача, розумно та справедливо визначити розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 225 000 грн. 00 коп.
Просив суд визнати дії КП «Водоканал» незаконними, в частині ухилення від укладення договору, зобов'язати КП «Водоканал» укласти договір з ним, де безпосередньою стороною укладення договору буде саме ОСОБА_1 , зобов'язати відповідача розглянути протокол розбіжностей від 05.11.2020 року і, в установлений законом строк, або погодитись, або надати законодавчо обґрунтовані заперечення щодо кожного пункту протоколу розбіжностей, стягнути з КП «Водоканал» на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 225 000 грн. 00 коп., вирішити питання судових витрат.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити та постановити окрему ухвалу, оскільки судом першої інстанції не вчасно направлено йому копію оскаржуваного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Водоканал» із заявою розглянути та погодитись із запропонованим ним проектом договору про надання послуг з централізованого водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з листом КП «Водоканал» вих. № 5865/20/08 від 30.09.2020 року, КП «Водоканал» розглянуло заяву ОСОБА_1 від 31.08.2020 року (вх. № 12240) і надало відповідь про те, що виконавець комунальних послуг не може відступати від змісту типового договору, але сторони можуть його конкретизувати. Для укладення індивідуальних договорів з мешканцями багатоквартирного будинку у відповідність до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», запропоновано ініціювати проведення зборів та надати протокол за визначеною формою з визначенням співвласниками форми взаємовідносин з КП «Водоканал». У зв'язку з тим, що наданий позивачем проект договору про надання послуг з централізованого водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення не відповідав вимогам діючого законодавства щодо укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, тому його повернуто без підпису. Також КП «Водоканал» підготував проект договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення на підставі типової форми, затвердженої постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 і запропонував розглянувши вказаний проект договору.
05.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Водоканал» із заявою, в якій просив розглянути протокол розбіжностей та внести відповідні корективи, або узгодити протокол розбіжностей підписом.
Згідно з листом КП «Водоканал» вих. № 7027/20/08 від 25.11.2020 року, КП «Водоканал» розглянуло заяву ОСОБА_1 від 05.11.2020 року (вх. № 15789) і надало відповідь про те, що протокол розбіжностей, який пропонував розглянути ОСОБА_1 , змінює форму та суттєві умови типового договору, а тому не може бути підписаний КП «Водоканал».
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
Свобода договору, закріплена у статтях 6 та 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладанні договору, при виборі контрагентів та при погодження умов, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
З 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги». З цієї дати визнано таким, що втратив чинність Закон України від 24.06.2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».
Вказаним Законом визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам, запроваджено відповідальність за неналежне виконання договору як для виконавців комунальних послуг, так і для споживачів цих послуг.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Положеннями ч.4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Закон України № 2189-VIII передбачає особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.
Так, ч.2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Відповідно до ч.7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до вимог частини третьої цієї статті з урахуванням таких особливостей, а саме: виконавець забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; до плати виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором не включається плата за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги; технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, здійснюються співвласниками чи залученими ними уповноваженими на виконання таких робіт особами за рахунок співвласників.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності або відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку, яким було обрано одну з моделей організації договірних відносин з виконавцем відповідної комунальної послуги.
З урахуванням приписів статей 15,16 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їхньому задоволенні. Тобто, суду не наділений правом змінювати визначений позивачем у позові спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12-15, 20 ЦК України) можна дійти висновку про те, що в разі відмови виконавця комунальної послуги чи споживача укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Такий правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 577/3125/15-ц.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач заявив вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір, вимог про визнання договору укладеним на відповідних умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, не заявляв, а отже відсутні законні підстави для задоволення таких позовних вимог, оскільки обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає закону.
Вирішуючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача розглянути протокол розбіжностей від 05.11.2020 року і, в установлений законом строк, або погодитись, або надати законодавчо обґрунтовані заперечення щодо кожного пункту протоколу розбіжностей, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа КП «Водоканал» вих. № 7027/20/08 від 25.11.2020 року, КП «Водоканал» розглянуло заяву ОСОБА_1 від 05.11.2020 року (вх. № 15789) і надало відповідь про те, що протокол розбіжностей, який пропонував розглянути ОСОБА_1 , змінює форму та суттєві умови типового договору, а тому не може бути підписаний КП «Водоканал».
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що КП «Водоканал» розглянуло заяву ОСОБА_1 щодо протоколу розбіжностей і надало відповідну відповідь.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме унаслідок неправомірних дій працівників КП «Водоканал» ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, які узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на наведене вбачається, що судом у відповідності до вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 липня 2022 року.
Головуючий
Судді: