Дата документу 20.07.2022 Справа № 336/4652/19
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 336/4652/19 Головуючий у 1-й інстанції Щаслива О.В.
Провадження №22-ц/807/1487/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
20 липня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Бєлки В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Ільїної Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,-
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
В обґрунтування позову зазначено, що вона є бабкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати ОСОБА_4 , що доводилась донькою позивачці, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після того, як сталася смерть доньки позивачки, дівчинка проживає разом з батьком - відповідачем в справі, - а від зустрічей з бабкою ухиляється, не відповідає на її телефонні дзвінки.
Відповідач не відвідує позивача, а вона позбавлена можливості потрапити до житла, де мешкають батько з донькою, домовитися з батьком про час відвідування онуки, батько заборонив дівчинці приймати від бабки будь-які дарунки.
Між сторонами постійно виникають непорозуміння з приводу її участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Позивач переконана, що відповідач та його мати налаштовують дівчинку проти неї, оскільки ОСОБА_5 під час рідких зустрічей висловлює негативне ставлення до бабусі, що сформовано іншими особами.
Відсутність жіночої участі у вихованні дівчинки та творчого впливу на її духовний розвиток увінчалось припиненням відвідування онукою художньої школи, переведенням з гімназії з просунутим обсягом освітнього матеріалу до середньої школи.
Поведінка батька, за якої він фактично повністю позбавив бабку можливості реалізувати встановлене законом право на спілкування з онукою та участь у її вихованні, посягає не лише на права бабусі, але й обмежує права дівчинки, яка має право на спілкування з бабкою.
Позивач є люблячою бабусею, є психологом за фахом, жінкою, чий вклад у виховання дівчини підліткового віку значно вагоміший ніж вклад чоловіка, тому неможливо переоцінити значення її участі у формуванні особистості онуки. Перешкоджання ж батька вражають її, прирікають її право на лише формальне існування.
Просила суд зобов'язати відповідача не перешкоджати їй у вихованні онуки і вільному спілкуванні з нею; визначити спосіб її спілкування з дівчиною і участі в її вихованні шляхом надання права на щоденні побачення у вільний від навчання час за місцем проживання позивача з правом відвідування культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів; надання права на побачення та спільний відпочинок з онукою протягом двох тижнів з можливістю виїзду до будь-якої місцевості в межах України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в спілкуванні з онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено способи участі ОСОБА_3 у спілкуванні з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні шляхом здійснення одного побачення на тиждень без присутності відповідача тривалістю дві години в будь-який зручний для дитини і баби день тижня виключно за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ОСОБА_3 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право бабки на спілкування з онукою та участь у її вихованні в силу ч. 2 ст. 257 СК України кореспондується з обов'язком батьків не чинити перешкод у здійсненні цього права. При цьому, з урахуванням права бабки на участь у вихованні онуки, але у відсутність на час розгляду спору бажання дівчинки на спілкування з бабусею, суд вважав, що визначення способу такої участі шляхом встановлення одного побачення на тиждень без присутності відповідача тривалістю дві години в будь-який зручний для дитини і баби день тижня буде таким, що відповідає суттєвим обставинам справи, є розумним та виваженим.
Колегія суддів погоджується яз вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є бабкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції вірно визначено, що підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, інших членів сім'ї та родичів визначений Сімейним кодексом України.
Положеннями ст. 2 СК України визначено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабкою, дідом, прабабкою, прадідом і онуками, правнуками.
Право баби, діда, прабаби, прадіда спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні врегульовано приписами статі 257 СК України.
Відповідно до ч.2 ст. 257 СК України, батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
При цьому, в силу приписів статті 164 СК України, припинення такого права сімейним законодавством не передбачено на відміну від припинення цього права у батьків у випадках позбавлення останніх батьківських прав.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 має право на захист свого права, спосіб якого (захисту) прямо встановлений законом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вірно виходив з наявності передумов, які утворюють сприятливу обстановку для спілкування онуки з позивачем, а саме: задовільний стан здоров'я позивачки, відсутність шкідливих звичок, що створюють небезпеку для оточення, позитивні характеристики з місця проживання, потяг до участі у вихованні онуки, наявність вищої освіти за фахом: педагогіка та психологія, досвід роботи за спеціальністю та дані про підвищення кваліфікації, заохочення на роботі, належний рівень її емоційно-вольових якостей, її любов до онуки та потяг до спілкування з нею, наявність житла, задовільні побутові умови, у зв'язку з чим суд вважає, що відсутні будь-які підстави для встановлення обмежень у праві баби та онуки на спілкування між собою, гарантоване міжнародним та національним законодавством.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами статей 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування. У зв'язку з викладеним, суд, який дійшов висновків про відсутність законних підстав для заборони позивачці здійснювати право на спілкування з онукою та її виховання, вважає, що перш за все здійснення цього права повинно максимальною мірою відповідати інтересам дитини, так як вони є пріоритетними по відношенню до інтересів інших членів сім'ї.
Враховуючи приписи статті 171 СК України, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, у присутності психолога було вислухано думку дівчинки, яка в силу свого віку є здатною висловити своє відношення до перспективи спілкування з бабусею у будь-який спосіб.
Встановлено, що позиція дитини, висловлена нею в судовому засіданні, полягає в небажанні підтримувати спілкування з бабусею, яка, за словами дівчинки, ображає батька, звинувачує його в смерті матері дівчинки, веде себе неконтрольовано, вселяючи в дівчинку страх та небажання спілкуватися навіть по телефону.
Положеннями статті 159 СК України врегульовано вирішення судом спорів про участь батьків та інших членів сім'ї, які не проживають з дитиною, у вихованні дитини. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Судом першої інстанції вірно визначено, що обставини, що перелічені в статті 159 СК України та мають істотне значення при вирішенні спору, враховуються судом при визначенні способу участі позивача у вихованні онуки та спілкуванні з нею.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції взято до уваги ту обставину, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Частково задовольняючи позовні вимоги, судом вірно враховано, що на час розгляду справи відсутній потяг дитини до спілкування з бабкою, що зумовлено і перервою у спілкуванні протягом певного часу, і поведінкою бабусі, яка відвернула онуку від бажання підтримувати з бабусею будь-які контакти, що може потягти певні труднощі у формуванні комунікації між ними.
При цьому, суд виходив з того, що право баби на спілкування має бути захищеним, і вважає, що батьком та бабкою дівчини будуть знайдені засоби розв'язання будь-яких непорозумінь на шляху реалізації цього права.
З урахуванням права бабки на участь у вихованні онуки, але у відсутність на час розгляду спору бажання дівчинки на спілкування з бабусею, суд вважає, що визначення способу такої участі шляхом встановлення одного побачення на тиждень без присутності відповідача тривалістю дві години в будь-який зручний для дитини і баби день тижня буде таким, що відповідає суттєвим обставинам справи, є розумним та виваженим.
Беручи до уваги приписи статті 155 СК України, та встановлюючи вказаний графік, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що спілкування баби і онуки у визначений спосіб повинно ґрунтуватися виключно на бажанні дитини, порозумінні та взаємних поступках бабусі та батька, здійснюватися без жодного примушування дівчини.
Право бабки на спілкування з онукою та участь у її вихованні в силу ч. 2 ст. 257 СК України кореспондується з обов'язком батьків не чинити перешкод у здійсненні цього права.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, що хоча батько дівчини і не перешкоджає спілкуванню бабки з нею шляхом встановлення прямої заборони, а дівчинка сама не виявляє потягу до цього спілкування, проте вважає, що само по собі повне невизнання позову свідчить про ухилення відповідача від виконання обов'язку не чинити бабусі обмежень у спілкуванні з онукою, яке в силу наведеного положення сімейного законодавства має бути безперешкодним в силу приписів ч.ч. 2, 3 ст. 257 СК України.
Положеннями статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які могли б унеможливити спілкування бабки з онукою, право на яке захищено законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з умовиводами органу опіки і піклування про недоцільність визначення будь-якого графіку побачень через недоцільність спілкування бабусі з дівчинкою, зумовлене небажанням дівчини спілкуватися з позивачем, оскільки встановлене законом право бабки, діда на участь у вихованні онуків є не лише запорукою реалізації ними повною мірою своїх сімейних прав, а й підпорядковане інтересам гармонійного розвитку та виховання дитини в атмосфері турботи, існуючих традицій у вихованні дітей, тому баба та дід не можуть бути свавільно позбавлені цього права.
З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 липня 2022 року.
Головуючий
Судді: