Справа № 2-а-313/2010 рік
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючої - суддi Монташевич С.М.,
секретаря - Гаврилюк Л.С.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщенні суду в мiстi Долина справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про стягнення недоплаченої суми щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни,-
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на виплату соціальної допомоги як дитині війни, визнати дії відповідача з приводу відмови їй як дитині війни у виплаті належної щомісячної надбавки в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням надбавки за проживання в гірському населеному пункті неправомірними, зобов»язати відповідача нарахувати на її користь та сплатити їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням надбавки за проживання в гірському населеному пункті за періоди з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 3706,92 грн., зобов»язати відповідача нарахувати їй при виплаті пенсії з 01.01.2010 року як дитині війни щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням надбавки за проживання в гірському населеному пункті.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни. З першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007-2009 роках їй така допомога не виплачувалася. Управління ПФ України в Долинському районі з невідомих їй причин проявило бездіяльність по відношенню до проведення зазначених перерахунків підвищень пенсії та їх виплати. Її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, що послужило причиною звернення до суду з даним позовом.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги збільшила, просила зобов'язати відповідача виплатити недоплачену допомогу за 2007-2009 роки та виплачувати її надалі при нарахуванні пенсії.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заперечення на позов, в яких зазначає, що управління ПФ України в Долинському районі не виплачувало дітям війни передбачене Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у зв'язку з відсутністю коштів у Пенсійному фонді та відсутністю програмного забезпечення, яке б давало можливість проводити відповідні нарахування. Крім цього, визначення мінімального розміру пенсії за віком, згідно якого позивачка проводить свої розрахунки, визначено лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, ч. 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. І таким чином зазначене визначення мінімального розміру пенсії за віком до обчислення підвищень згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуватись не може.
При визначенні розміру підвищення управління керувалося чинним законодавством, в тому числі Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік», «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Починаючи з 22.05.2008 року по даний час позивачка отримує підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Крім того, законом встановлений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення даного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З рішеннями Конституційного суду, на які посилається позивачка, вона була ознайомлена або повинна була бути ознайомлена ще у 2007 році та у 2008 році відповідно, так як доступ до даних рішень був всезагальним і відкритим. Однак до суду з даним позовом вона звернулася уже після спливу строку позовної давності, тому наполягає на обмеженні вимог позивачки річним строком. Просив відмовити в задоволені позову.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності приходить до висновку, що даний адміністративний позов належить до часткового задоволення з врахуванням наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується відтиском штампа «Дитина війни» за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення Долинської РДА у паспорті серії СС № 422528 від 25.11.1997 року, виданого Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, а тому на неї поширюються положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також вона є особою, яка проживає на території гірського населеного пункту, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 06.09.2007 року, реєстраційний № 91 (а.с. 4, 7).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
В ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 01 січня - 498 грн., 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі 573 грн.
Таким чином позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом .
Проте, як вбачається із заперечень представника відповідача та встановлено в судовому засіданні, УПФ України в Долинському районі при нарахуванні підвищення до пенсії дітям війни з 22.05.2008 року керується постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року. Однак, суд не може погодитися з правильністю нарахування позивачці підвищення до пенсії як дитині війні у розмірах, визначених цією постановою.
З розпоряджень на перерахунок пенсій з 01.01.2008 року та з 01.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_2 у 2008 році виплачувалася надбавка дітям війни у розмірі 47,00 грн., а у 2009 році - 49,80 грн.
Пунктом 8 зазначеної постанови Кабінету міністрів України встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. В п. 15 постанови визначено дату набрання чинності постанови, а саме: з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року є безпідставним і таким, що звужує обсяг передбачених законом прав позивачки. Суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як нормативний акт, який має вищу юридичну силу над підзаконними нормативними актами.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 цього кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З адміністративним позовом до суду позивачка звернулася 01.03.2010 року вже після пропуску річного строку звернення до адміністративного суду та не навела поважних причин його пропуску. Одночасно на факт пропущення позивачкою вказаного строку вказує відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позову.
Приймаючи до уваги, що позивачкою не представлено жодного доказу про поважність причин пропущення строку звернення до суду за період з 01.01.2007 року по 28.02.2009 року, враховуючи, що судом не встановлено, що зазначений строк порушений позивачкою з поважних причин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав і зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку суми підвищення до пенсії за вказаний період задоволенню не підлягають.
Позов в частині стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у твердій грошовій сумі не підлягає до задоволення. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Долинському районі проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком підвищення до пенсії дитині війни, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, слід зазначити, що згідно норм вищевказаного закону дітям війни виплачується не соціальна допомога, а підвищення до пенсії.
Що стосується вимоги про визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови виплатити позивачці щомісячної державної соціальної допомоги, то в судовому засіданні встановлено, що йдеться про бездіяльність відповідача, а саме: ненарахування відповідачем позивачці підвищення до пенсії як дитині війни. Суд не приймає аргумент представника відповідача щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Вказана вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивачки зобов'язати відповідача нараховувати їй при виплаті пенсії в подальшому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням надбавки за проживання в гірському населеному пункті, то дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів особи. Таким чином є неможливим зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, так як відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Позов в частині стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у твердій грошовій сумі не підлягає до задоволення. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Долинському районі проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком підвищення до пенсії дитині війни, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, слід зазначити, що згідно норм вищевказаного закону дітям війни виплачується не соціальна допомога, а підвищення до пенсії.
Отже, суд приходить до переконання, що оскільки позивачці надано статус дитини війни, вона має право на соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». В судовому засіданні встановлено, що у 2009-2010 роках відповідач виплачував позивачці підвищення до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року . А тому, враховуючи наслідки застосування пропуску строку для звернення до суду за період з 01.01.2007 року по 28.02.2009 року, у урахуванням пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами суд вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та законами України про державний бюджет на відповідні роки з урахуванням підвищення за проживання у гірському населеному пункті за період з 01.03.2009 року по 09.06.2010 року - по час винесення постанови, а позов задовольнити частково.
На підставі ст. 17 п. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», постанови Кабінету Міністрів України № 647 від 11 серпня 1995 р. «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11.04.2000 року, ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, керуючись ст.ст. 11, 71, 99, 100, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про стягнення недоплаченої суми щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з нарахуванням надбавки за проживання в гірському населеному пункті за період з 01.03.2009 року по 09.06.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 (десяти) днів з дня оголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.
Суддя:
Постанова в повному обсязі виготовлена 14 червня 2010 року.