Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3634/21
номер провадження 2/695/408/22
20 липня 2022 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_3 за життя на праві приватної власності належав житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.1000га, кадастровий № 7110494503:01:0010125 за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а оскільки за свого життя вона заповіту не склала, то після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої ввійшли вказані вище житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами та земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку.
Позивач наполягає, що він є сином померлої ОСОБА_3 та постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому, в силу норм ч. 3 ст. 1268 ЦК України він прийняв спадщину після смерті своєї матері, хоча належним чином не оформив своїх спадкових прав.
Разом з тим відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ..
Позивач змушений довести факт прийняття спадщини після смерті своєї матері, оскільки хоч він фактично і проживав разом із нею, однак був зареєстрований у м. Київ.
Таким чином позивач не має можливості належним чином підтвердити факт прийняття спадщини та оформити свої спадкові права, а тому змушений звернутися до суду із вказаним позовом, оскільки встановлення даного факту пов'язане з вирішенням спору про право на спадщину.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2021р. відкрито провадження по даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи.
У підготовче засідання позивач не з'явився, однак останній у своїй позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позову наполягав.
Відповідач до суду не з'явився, однак скерував заяву, в якій просив суд справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Згідно з ч.3, ч.4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.
При цьому суд виходить з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 від 25.02.1965 року) ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Із свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_2 від 07.12.2016 року) вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Золотоніським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області складено відповідний актовий запис за № 382. Місце смерті - м. Золотоноша, Черкаська область.
Отже, позивач є спадкоємцем майна після смерті своєї матері.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.
У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як вбачається з копії спадкової справи після померлої ОСОБА_5 , що надана Золотоніською міською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 , що була подана 29.05.2017р. Інші спадкоємці до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадщини не зверталися, відомості про видачу свідоцтв про право на спадщину відсутні.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
За нормами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з п/п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Так позивач наполягає, що він спадщину після смерті своєї матері прийняв, оскільки вони проживали разом на час відкриття спадщини.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається із паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання позивача вказане як: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки №304 від 24.11.2021р., виданої головою квартального комітету №1 ОСОБА_6 , на момент смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_1 дійсно проживав разом з померлою, але фактично був прописаний в АДРЕСА_2 .
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Нормами статей 12 та 13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом із тим при розгляді вказаної справи судом встановлено, що відповідач визнає факти, які наведені позивачем вище та визнає позовні вимоги повністю, за таких обставин вказані доводи позивача додатковому доказування не підлягають в силу норм ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
За таких обставин, враховуючи безумовне визнання відповідачем позовних вимог позивача, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для його задоволення, що в свою чергу буде відповідати якнайкращому захисту як прав так і інтересів сторін по справі та не суперечитиме нормам чинного законодавства.
Суд переконався, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси як самих учасників по справі так і інших осіб.
Таким чином суд вважає, що зазначені вище доводи позивача є доведеними, оскільки фактично відповідачем не оспорюються, а матеріали справи містять належні докази на їх підтвердження.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, зважаючи на те, що позивачем належним чином доведено факт його спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Доказів зворотного матеріали справи не містять, а обґрунтованих сумнівів у дійсності вказаних обставин судом не встановлено.
Керуючись ст.,ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_7 , на час відкриття спадщини, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя: Середа Л.В.