Справа № 132/355/22
Ухвала
Іменем України
19.07.2022р. м. Калинівка
Слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі: особи, в інтересах якої подано скаргу (скаржника) ОСОБА_3 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 16 червня 2022 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201020000000382 від 21 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України,
12.07.2022 року до слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області звернувся адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , із вказаною скаргою, в якій просить: скасувати постанову слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 16.06.2022 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 4201020000000382 від 21.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України, та зобов'язати уповноважену особу СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області залучити ОСОБА_5 до кримінального провадження в якості потерпілої особи; зобов'язати орган досудового розслідування, а саме СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області витребувати та долучити до матеріалів кримінального провадження заяви ОСОБА_7 , в якій останній посилається на вчинення ОСОБА_5 незаконної вирізки металолому та її реалізації (2013 рік); підробки протоколів зборів ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» та викрадення з його території причепу (2016 рік), та докази зібрані органом досудового розслідування на підтвердження цього. В обґрунтування цих вимог зазначив, що в провадженні СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №4201020000000382 від 21.08.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України, в рамках якого слідчий ОСОБА_6 виніс 16.06.2022 року постанову про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим в даному кримінальному провадженні. На думку скаржника постанова є передчасною, незаконною та необґрунтованою, в зв'язку з чим просить задовольнити скаргу.
Особа, в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_8 в судовому засіданні просив дану справу розглянути за відсутності його представника - адвоката ОСОБА_4 , скаргу задовольнити, з підстав, зазначених у ній.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, із клопотанням про перенесення розгляду скарги до суду не звертався.
З'ясувавши думку особи, в інтересах якої подано скаргу, за наявності відповідних правових підстав, слідчим суддею ухвалене рішення, про розгляд скарги у відсутність представника скаржника та слідчого.
Розглянувши доводи поданої скарги, вислухавши позицію скаржника, дослідивши оскаржувану постанову, додані до скарги матеріали та витребувані матеріали досудового розслідування, приходжу до наступних висновків:
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до статті 24 КПК України це право гарантується кожному.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні під час досудового провадження. Серед даного переліку є рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнання потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Зі змісту статті 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Слідчим суддею з наданих матеріалів встановлено, що в провадженні СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42021020000000382 від 21.08.2021 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України.
Як свідчить постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 16.06.2022 року, у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у даному кримінальному провадженні відмовлено.
За приписами статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Частина друга статті 9 КПК України визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За статтею 11 КПК України, під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків тощо.
Згідно частини першої статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина третя статті 55 КПК України).
Разом з тим, як передбачено частиною п'ятою статті 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Отже, кримінальне процесуальне законодавство допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій статті 55 КПК України. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Вимоги до структури та змісту постанови слідчого, прокурора визначені у частині п'ятій статті 110 КПК України.
Так у частині п'ятій статті 110 КПК України визначається, що постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Згідно узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до статті 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що слідчим відмовлено у визнанні ОСОБА_5 потерпілим фактично у зв'язку із тим, що будь-яких доказів, які б свідчили про те, що йому кримінальним правопорушенням завдано шкоди не здобуто.
Встановлення факту заподіяння шкоди є завданням слідства шляхом отримання доказів цього, а вид і розмір такої шкоди, завданої злочином, є обставинами, які згідно статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Визначення процесуального статусу особи у кримінальному провадженні залежить, зокрема, від об'єкту та об'єктивної сторони того чи іншого складу злочину, оскільки є низка злочинів, у яких шкода завдається лише державним та суспільним інтересам, а відтак участь потерпілих у таких кримінальних провадженнях не передбачена.
Суспільна небезпечність злочину, передбаченого статтею 383 КК України, полягає в тому, що він перешкоджає нормальній діяльності органів досудового розслідування і суду, істотно ускладнює одержання ними достовірних доказів та істинних висновків при виконанні діяльності, пов'язаної зі здійсненням правосуддя, а об'єктивна сторона цього злочину виявляється у неправдивому, тобто такому, що не відповідає дійсності, повідомленні про вчинення злочину, яке направлене суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування.
Незважаючи на те, що злочин, передбачений статтею 383 КК України, є злочином проти правосуддя, є очевидним і те, що у разі направлення неправдивого повідомлення про вчинення злочину конкретною особою істотно зачіпаються права та інтереси цієї особи, яка стає фігурантом відповідного кримінального провадження.
Висновок слідчого при прийнятті рішення про відмову у визнанні потерпілою особи має засновуватись на проведеній ним слідчій (розшуковій) та процесуальній діяльності, та може бути зроблений лише після проведення повноцінного аналізу та перевірки фактів, які стосуються завдання шкоди конкретній особі у межах кримінального провадження. Зважаючи на те, що у кримінальному процесуальному законі однією з підстав для набуття прав та обов'язків потерпілої особи є подання заяви особою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, рішення про відмову у визнанні потерпілим не може ґрунтуватись лише на особистій думці слідчого, без проведення відповідного дослідження вказаних фактів. Як наслідок, при прийнятті рішення про відмову у визнанні потерпілим, слідчий, який постановляє таке рішення не може ігнорувати конкретні обставини справи та діяти на власний розсуд без належних аргументів.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 16 червня 2022 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201020000000382 від 21 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України, є передчасною, недостатньо вмотивованою, а тому не відповідає вимогам статті 110 КПК України, як наслідок має бути скасована.
Щодо вимог скаржника в частині зобов'язання уповноваженої особи СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області залучити ОСОБА_5 до кримінального провадження в якості потерпілої особи; та зобов'язання органу досудового розслідування, а саме СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області витребувати та долучити до матеріалів кримінального провадження заяви ОСОБА_7 , в якій останній посилається на вчинення ОСОБА_5 незаконної вирізки металолому та її реалізації (2013 рік); підробки протоколів зборів ВАТ «Калинівський ремонтно-механічний завод» та викрадення з його території причепу (2016 рік), та докази зібрані органом досудового розслідування на підтвердження цього, то вони задоволенню не підлягають, оскільки не перебуваєть в межах компетенції слідчого судді під час розгляду скарги на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнання потерпілим, натомість відповідно до частини 1 статті 40 КПК України, саме слідчий несе персональну відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Згідно із частиною п'ятою статті 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Зважаючи на те, що повноваження слідчого судді охоплюють лише контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а тому вищезазначені вимоги особи, яка подала скаргу суперечать вимогам самостійності слідчого у своїй процесуальній діяльності та порушує дискреційні повноваження слідчого, у зв'язку із чим дані вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.55, 110, 303, 305-307, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 16 червня 2022 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201020000000382 від 21 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України - задовольнити частково.
Постанову слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 16 червня 2022 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201020000000382 від 21 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.383 КК України - скасувати.
В іншій частині вимоги скарги залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя