154/2054/22
1-кс/154/529/22
18 липня 2022 року Слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області
ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні клопотання дізнавача сектору дізнання Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022035510000332 від 12.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, -
14 липня 2022 року дізнавач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що 11 липня 2022 року, близько 16 години 45 хвилин, працівниками прикордонної служби на пункті пропуску «Устилуг» у гр.. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перевірки документів, було виявлено, що документи про навчання за кордоном містять ознаки підробки та не відповідають дійсності.
12 липня 2022 року відомості про даний кримінальний проступок внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022035510000332 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.4 ст.358 КК України.
12 липня 2022 року, в ході огляду у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено документи про зарахування на навчання за кордоном на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кількості 32 аркушів на іноземній мові та деякі перекладені на українську мову, студентський квиток на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на іноземній мові, мобільний телефон марки «IPhone 6S» імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Згідно з ч.7 ст. 237 КПК України, вилучені вищезгадані речі вважаються тимчасово вилученим майном.
Дізнавач вважає, що вилучені документи та мобільний телефон у ОСОБА_4 є предметом кримінального правопорушення і зберегли на собі його сліди, а тому можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, і підлягають арешту із забороною відчуження, розпорядження та користуванням.
Дізнавач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд клопотання у його відсутність. Клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 у судове засідання також не з'явилися. Проте, від представника надійшло клопотання про розгляд клопотання дізнавача про арешт майна без участі власника майна та його представника. Просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки майно, на яке дізнавач просить накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України тому, що вилучені документи не є предметом злочину у розумінні ст.358 КК України. Вказує, що нею, як захисником ОСОБА_4 було направлено адвокатський запит до Ректорату Вищої школи економічної в Стальова Воля з метою підтвердження достовірності довідок вищезазначеного закладу, на що отримала відповідь про те, що ОСОБА_6 має прибути на стаціонарне навчання до Республіки Польща в період з 02 квітня 2022 року по 30 вересня 2024 року. Дана відповідь, на думку представника, підтверджує те, що документи і мобільний телефон, вилучені органом дізнання, не є речовими доказами, не є предметом чи знаряддям злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання дізнавача і заперечення представника власника майна, дослідивши долучені до них документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема : правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні дізнавача, який звернувся з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Проте, дізнавач у своєму клопотанні належним чином не обґрунтував та у судовому засіданні не довів необхідність накладення арешту на документи та мобільний телефон вилучені у ОСОБА_4 під час огляду місця події, не обґрунтував та не довів наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно є доказом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підробленого документа), зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Долучена до клопотання постанова дізнавача про визнання речовими доказами від 12.07.2022, також носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка документам та мобільному телефону на їх відповідність положенням статті 98 КПК України, та не обґрунтовано їх значення для даного кримінального провадження, яке здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Разом з тим, як вбачається з відповіді Економічного коледжу в Стальова Воля на запит адвоката, громадянин ОСОБА_6 дійсно навчається у вказаному закладі та має прибути на стаціонарне навчання до Республіки Польща в період з 02.04.2022 до 30.09.2024.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання дізнавача про арешт майна.
Керуючись ст.ст.170-174 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання дізнавача сектору дізнання Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022035510000332 від 12.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1