"11" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/4068/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу № 916/4068/21
за позовом Управління державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області (65045, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Єврейська, будинок 43; код ЄДРПОУ 34800034)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС ЛАЙН" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 3; код ЄДРПОУ 39459829)
про стягнення 31 579,38 грн;
представники сторін:
від позивача - Пулькевич О.В.,
від відповідача - Гаврилюк М.В. (в режимі відеоконференції),
Управління державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС ЛАЙН", в якому просить стягнути з відповідача пеню та штраф за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 09.06.2021р. №78 у розмірі 31 579,38 грн. В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем строку поставки товару, встановленого вказаним договором.
Ухвалою від 04.01.2022 прийнято позовну заяву (вх. №4202/21 від 30.12.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/4068/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2022, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив, надіславши його позивачу одночасно з наданням відзиву до суду.
24.01.2022 за вх. №1917/22 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою від 02.02.2022 відкладено підготовче судове засідання на 16.02.2022.
14.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №4075/22).
Протокольною ухвалою від 16.02.2022 відкладено підготовче судове засідання на 02.03.2022.
17.03.2022 до суду надійшло клопотання (вх. №5651/22) представника відповідача про відкладення розгляду справи.
28.04.2022 за вх. №7061/22 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.
Ухвалою від 17.05.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 15.06.2022.
15.06.2022 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (вх. №10548/22) представника відповідача про долучення доказів. Вказаним клопотанням представник просив долучити до матеріалів справи Тендерну документацію щодо проведення процедури відкритих торгів для закупівлі " Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (засоби спеціального призначення) ДК 021:2015 код - 38540000-2".
Протокольною ухвалою від 15.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.06.2022.
27.06.2022 оголошено перерву в засіданні до 11.07.2022.
11.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів учасників справи.
Як вказав позивач, за результатами відкритих торгів між Управлінням Держспецзв'язку в Одеській області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОС ЛАЙН» (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу від 9 червня 2021 року № 78 (далі - Договір) на поставку вимірювального комплексу Rigol на суму 444 780,00 грн., у тому числі ПДВ 74 130,00 гривень.
Посилаючись на п. 5.1. Договору, позивач зазначив, що строк поставки товару (партії товару) - протягом 90 (дев'яносто) календарних днів, з моменту підписання Договору.
Звернув увагу на пункт 7.3. Договору, яким передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання з Продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної вартості товару.
Враховуючи дату укладення Договору (09.06.2021), а також те, що 90-й день поставки припадає на 07.09.2021, позивач дійшов висновку, що відповідно до взятих зобов'язань відповідач був зобов'язаний поставити товар станом на останню дату строку, тобто на 07.09.2021.
Вказав, що товар був отриманий позивачем лише 08.10.2021, відповідно до експрес- накладної Нової пошти № 20450450969800 в якій зазначено, що дата формування поштового відправлення товару була здійснена на замовлення відповідача 07.10.2021, а розрахункова дата прибуття товару до позивача - 08.10.2021, що і було датою отримання товару уповноваженою особою Управлінням Держспецзв'язку в Одеській області.
Крім того, вказав що відповідно до пункту 5.2 Договору завантаження та доставка товару здійснюється за рахунок Продавця у кількості та асортименті, відповідно до специфікації за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 43. Однак, відповідачем товар був надісланий на відділення Нової пошти № 21, що знаходилось за адресою: Одеська область, місто Одеса, Олександрівський проспект, будинок 21. Дана адреса є відмінною від адреси, яка була визначена у пункті 5.2 Договору, що, на думку позивача, свідчить про порушення виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, позивач відзначив, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання з поставки товару на 31 календарний день, у зв'язку з чим відповідачу було надіслано претензію про сплату пені та штрафу у загальному розмірі 44 922,78 грн, яку останній задовольнив частково, сплативши пеню за 30 днів прострочення на суму 13 343,40 грн.
У відзиві відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 664 ЦК України, вказав, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Зазначив, що здача товару перевізникові відбулась 07.10.2021. Вважає, що прострочення поставки складає 30 днів.
Підкреслив, що уповноважена особа Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області, якою було отримано товар та на яку посилається позивач, вела переписку з представником ТОВ «ІНКОС ЛАЙН», в якій виявила бажання отримати зазначений товар за адресою: відділення Нової пошти №21, Олександрівський проспект, буд. 21.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що відповідач, погодившись з умовами Договору, мав належним чином виконати його умови, зокрема, щодо місця поставки. Вказав, що п. 5.2. Договору містить конкретну адресу місця поставки - м. Одеса, вул. Єврейська, 43, а істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання.
В запереченнях відповідач серед іншого зазначив, що не змінював істотних умов Договору, а лише погодив з уповноваженою особою позивача доставку товару саме до відділення Нової пошти №21, про що уповноважена особа позивача сама наполягала. Вважає, що позивач таким чином вчинив конклюдентну дію, визначивши місце постави, яке було узгоджено електронним листуванням між представниками сторін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
09.06.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу №78, відповідно до п. 1.1. якого продавець (відповідач) зобов'язується поставити покупцю (позивачу), а покупець зобов'язується отримати і оплатити засоби спеціального призначення (товар) на умовах, визначених цим Договором.
Додатком №1 до Договору є Специфікація, якою сторони погодили найменування, кількість та ціну товару.
Згідно з п. 5.1. Договору строк поставки товару (партії товару) - протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору завантаження та доставка товару здійснюється за рахунок продавця у кількості та асортименті, відповідно до Специфікації за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 43.
Як вбачається з матеріалів справи, товар був отриманий позивачем 08.10.2021, Відповідно до експрес-накладної Нової пошти № 20450450969800 дата формування поштового відправлення товару була здійснена на замовлення відповідача 07.10.2021, а розрахункова дата прибуття товару до позивача - 08.10.2021.
Таким чином, позивач отримав товар 08.10.2021.
Вказане також підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №928 від 07.10.2021 (Т. 1, а.с. 23), на якій міститься відмітка про фактичне отримання товару позивачем 08.10.2021.
Позивач вважає, що прострочення поставки товару складає 31 день.
Здійснивши ґрунтовний аналіз доводів сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе за сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі N 903/545/17 від 11.05.2018.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, штраф та пеня можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу.
Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання.
У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (ст. 599 ЦК України).
Таким чином із системного аналізу наведених вище приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Для оцінки обґрунтованості доводів позивача суд оперував наступними даними:
- дата укладення Договору - 09.06.2021;
- строк поставки товару - 90 календарних днів з моменту підписання Договору;
- 90-й день поставки товару припадає на 07.09.2021 (кінцевий термін поставки товару);
- дата фактичної поставки товару - 08.09.2021 (дата отримання товару позивачем, що сторонами не заперечується).
Супровідним листом від 13.10.2021 позивач направив відповідачу претензію №40/09-01 від 13.10.2021, якою вимагав сплатити пеню та штраф у сумі 44 922,78 грн за прострочення поставки товару.
Відповідач частково задовольнив вимоги вищевказаної претензії позивача, сплативши останньому 13 343,40 грн пені за 30 днів прострочення поставки товару, що, на думку суду, є цілком правомірним.
У даній справі позивач просить стягнути з відповідача залишок несплаченої пені за 1 день прострочення у розмірі 444,78 грн та штраф за прострочення поставки понад 30 днів у розмірі 31 134,60 грн.
Із наданого позивачем розрахунку пені та штрафу на загальну суму 31 579,38 грн вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням дня отримання товару позивачем (08.09.2021), що суперечить нормам чинного законодавства.
Таким чином, суд наголошує, що штрафні санкції розраховуються за повний день прострочення, а тому при визначенні періоду нарахування день отримання товару позивачем не може включатися до періоду прострочення, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем умов Договору стосовно місця поставки товару. Сторони у даній справі не сперечалися щодо дати фактичного отримання товару позивачем - 08.09.2021, що є моментом виконання обов'язку продавця передати товар в розумінні ст. 664 ЦК України. Водночас правовідносини щодо місця поставки товару не входять в предмет доказування у даній справі.
Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Управління державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Одеській області (65045, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Єврейська, будинок 43; код ЄДРПОУ 34800034) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОС ЛАЙН" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 3; код ЄДРПОУ 39459829) про стягнення 31 579,38 грн - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 11 липня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 21 липня 2022 р.
Суддя Р.В. Волков