79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.07.2022 Справа № 914/3652/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Волошин Р.Р.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Укрбуд”, с. Пасіки-Зубрицькі Львівської область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Галицький Будівельник”, с. Бірки Яворівського району Львівської області
про стягнення заборгованості в розмірі 66 978,62 грн.
Представники сторін:
від позивача: Шмиг Т.Р. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002402 від 10.06.2022 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1148929 від 05.07.2022 р.
від відповідача: не з'явився
01.12.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Укрбуд” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Галицький Будівельник” про стягнення заборгованості в розмірі 66 978,62 грн.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Укрбуд” до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Галицький Будівельник” про стягнення заборгованості в розмірі 66 978,62 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
20.12.2021 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 30896/21 від 22.12.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 02.02.2022 р.
01.02.2022 р. від представника відповідача на адресу суду надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження за вх. № 2721/22. У вказаній заяві представник відповідача просив суд розглянути справу № 914/3652/21 за правилами загального позовного провадження.
01.02.2022 р. від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про застосування позовної давності щодо позовних вимог за вх. № 2724/22.
01.02.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву за вх. № 2722/22, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2022 р. судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/3652/21 за правилами загального позовного провадження за заявою відповідача, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 02.03.2022 р.
14.02.2022 р. представником позивача подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 4027/22.
02.03.2022 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання з додатками за вх. № 5450/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2022 р. підготовче засідання призначено на 04.05.2022 р., з врахуванням ухвали про виправлення описки від 16.03.2022 р.
11.03.2022 р. представником позивача подано на адресу суду заперечення на заяву про застосування позовної давності щодо позовних вимог за вх. № 5941/22.
01.02.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про витребування судом доказів за вх. № 2727/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2022 р. судом постановлено відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування судом доказів за вх. № 2727/22 від 01.02.2022 р. із підстав, викладених в даній ухвалі. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/3652/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.05.2022 р.
25.05.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів за вх. № 10985/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 06.07.2022 р.
В судовому засіданні 06.07.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 13.07.2022 р. до 09:00.
13.07.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 4027/22 від 14.02.2022 р., запереченнях на заяву про застосування позовної давності щодо позовних вимог за вх. № 5941/22 від 11.03.2022 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
13.07.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
12.07.2022 р. за вх. № 14981/22 на електронну адресу суду від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, яке не підписано електронним підписом.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
В судовому засіданні 13.07.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 13.07.2022 р. до 12:00.
Після оголошеної судом перерви, 13.07.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 4027/22 від 14.02.2022 р., запереченнях на заяву про застосування позовної давності щодо позовних вимог за вх. № 5941/22 від 11.03.2022 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
13.07.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
В судовому засіданні 13.07.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 13.07.2022 р. до 12:50.
Після оголошеної судом перерви, 13.07.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 4027/22 від 14.02.2022 р., запереченнях на заяву про застосування позовної давності щодо позовних вимог за вх. № 5941/22 від 11.03.2022 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
13.07.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття судового рішення у справі № 914/3652/21 і прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи 13.07.2022 р., так як відповідач був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, а також враховуючи те, що подане клопотання відповідача не підписано електронним підписом, а відтак неможливо ідентифікувати відправника даного клопотання у справі.
В судовому засіданні 13.07.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 27.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник» - Орендарем було укладено Договір № 18/07-01-Оренди крану (надалі - Договір оренди).
Пунктами 4.1, 4.2 Договору оренди Сторони погодили, що вартість перебазування та монтажу крану складає 50 000,00 грн. з ПДВ, який Орендар сплачує протягом 3-х днів з моменту підписання договору. Місячний орендний платіж (плата за користування майном) складає 50 000,00 грн. з ПДВ.
Свої зобов'язання за Договором оренди Орендодавець, як зазначає позивач, виконав, змотував та передав Орендарю в платне строкове користування (оренду), в порядку та на умовах, визначених Договором баштовий кран марки LIEBHERR 60К (стаціонарний, максимальна висота крана до гаку - 32 метри, максимальна довжина стріли - 35 метрів).
В підтвердження факту монтажу баштового крану, Орендодавцем було складено Акт Монтажу від 31.07.2018 р.
Крім цього Сторонами 31.08.2018 р. було підписано Акт № ОУ- 0002000 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
На підтвердження наданих Орендодавцем за Договором оренди послуг з оренди крана - LIEBHERR 60К, Сторонами договору було оформлено та підписано відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: Акт № ОУ-0002000 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2018 р. на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2018 р. на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2018 р. на суму 50 000,00 грн.
За період дії Договору № 18/07-01-0 оренди крану від 27.07.2018 року Відповідачем на користь Позивача було сплачено кошти в загальній сумі 237 500,00 грн., з яких 50 000,00 грн. за монтаж баштового крану та 187 500,00 грн. за оренду баштового крану, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.
На думку позивача, враховуючи проведені Відповідачем оплати згідно договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р., ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник», в порушення умов договору, заборгувало ТзОВ «ХК «УКРБУД» кошти за оренду крана за частину місяця листопада 2018 р. в розмірі 12 500,00 грн. та 18 днів грудня 2018 р. в розмірі 29 032,20 грн., разом кошти в загальній сумі 41 532,20 грн.
18.12.2018 року Позивачем було направлено на поштову адресу Відповідача претензію про сплату заборгованих коштів та повідомлено Відповідача про дострокове розірвання договору № 18/07-01-0 оренди крану від 19.12.2018 р.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 41 532,20 грн. основного боргу, 14 103,89 грн. пені, 7 693,83 грн. інфляційних втрат, 3 648, 70 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 2722/22 від 01.02.2022 р., відповідач зазначає про те, що як стало відомо представнику відповідача від бувшого керівника ТОВ "ГАЛИЦЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИК", з листопада 2018р. кран не працював на об'єкті, про що було відомо Позивачу. Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний проводити необхідний поточний та капітальний ремонт Крану за власний рахунок, якщо погіршення Крану сталося не з вини Орендаря. Також, п. 4.6 Договору визначено, Орендодавець зобов'язаний щомісячно до 10 числа поточного місяця надавати Орендарю два примірника Акту наданих послуг оренди та рахунок-фактуру на оплату місячного орендованого платежу за розрахунковий місяць з урахуванням раніше сплаченого авансу за розрахунковий місяць. Відповідач наголошує на тому, що Позивач не надав Відповідачу Актів наданих послуг оренди та рахунків-фактур на оплату місячних орендних платежів за листопад, грудень 2018 р., а відтак у Відповідача відсутнє грошове зобов'язання за Договором. Крім того, відповідач зазначає про те, що позивач не виконав у листопаді, грудні 2018 року свої зобов'язання за Договором, отже, керуючись ст. 193 ГК України, Відповідач не мав (не був зобов'язаний) здійснювати Позивачу оплату за Договором за оренду Крану щодо листопада, грудня 2018 року. Зважаючи на усе вищенаведене, на думку відповідача, безпідставною є позовна вимога позивача у даній справі щодо стягнення основної суми боргу, а відтак безпідставними є і інші позовні вимоги у даній справі, похідні від основної позовної вимоги щодо стягнення основної суми борги.
Відповідач також зазначає про те, що оскільки санкція (пеня) була нарахована позивачем за період листопад, грудень 2018р., на момент подання позову у даній справі, сплив строк позовної давності щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Відповідача пені.
Згідно п. 4.3 Договору, Орендодавець зараховує перший отриманий від Орендаря місячний орендний платіж в якості оплати за останній місяць за цим Договором. Таким чином, місячний орендний платіж за серпень 2018 року (перший отриманий від Орендаря місячний орендний платіж), який був сплачений Відповідачем Позивачу, зарахований Позивачем (мав бути зарахований), в якості оплати за грудень 2018 р. та частину листопада 2018 р. (останній місяць за цим Договором). Таким чином, заборгованість за грудень 2018 р. за цим Договором відсутня.
Окрім того, на думку відповідача, за цим Договором відсутня заборгованість за частину листопада 2018 р.
Крім того, 01.02.2022 р. від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про застосування позовної давності щодо позовних вимог за вх. № 2724/22. Відповідно до поданої заяви, відповідач просить суд застосувати позовну давність у справі № 914/3652/21 щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 66 978,62 грн.
На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
27.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник» (орендар за договором, відповідач у справі) укладено Договір № 18/07-01-О оренди крану (надалі - Договір оренди).
У відповідності до п. 7.1 Договору оренди, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 року.
Згідно п. 1.1 Договору оренди предметом оренди виступав Кран - баштовий кран марки LIEBHERR 60К (стаціонарний, максимальна висота крану до гаку - 32 метри, максимальна довжина стріли - 35 метрів). Пунктом 1.2 Договору оренди Сторонами визначено об'єкт оренди, а саме: - будівельний майданчик, право забудови якого належить Орендарю, розташований за адресою: Львівська область, м. Яворів, ВМ № 53. У відповідності до п. 2.2 Договору оренди Кран надавався в оренду без машиніста.
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди, Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в платне строкове користування Кран для використання виключно на Об'єкті Орендаря, а Орендар зобов'язався сплатити Орендодавцю кошти за користування Краном.
Згідно умов договору, строк оренди розпочинається з дня монтажу крану на об'єкті Орендаря і закінчується в останній день цього договору (п. п. 3.2, 3.3 договору).
У пункті 3.6. Договору оренди сторони визначили, що кран є переданим Орендарем Орендодавцю з моменту транспортування Крану за межі об'єкту.
Відповідно до п. 4.4. Договору оренди, для проведення розрахунків встановлено розрахунковий період - один календарний місяць.
У відповідності до п. 4.6. Договору оренди, Орендодавець зобов'язаний щомісячно до 10 числа поточного місяця надавати Орендарю два примірники акту наданих послуг оренди та рахунок-фактуру на оплату місячного орендного платежу за розрахунковий місяць з урахуванням раніше сплаченого авансу за розрахунковий місяць.
У пунктах 4.1, 4.2, 4.3 Договору оренди сторони передбачили, що вартість перебазування та монтажу крану складає 50 000,00 грн. з ПДВ, який орендар сплачує протягом 3-х днів з моменту підписання Договору. Місячний орендний платіж (плата за користування майном) складає 50 000,00 грн. з ПДВ. Орендодавець зараховує перший отриманий від орендаря місячний орендний платіж в якості оплати за останній місяць оренди за цим Договором.
Пунктом 5.3. Договору оренди сторони погодили право Орендодавця отримувати належні йому платежі в строки та на умовах, визначених цим договором, на вільний доступ до крану, розташованого на об'єкті Орендаря, на відшкодування шкоди, яка виникла з вини Орендаря, на призупинення фактичного користування крану у випадках, визначених цим договором. У свою чергу, Орендодавець зобов'язався проводити необхідний поточний та капітальний ремонт крану за власний рахунок, якщо погіршення крану сталося не з вини Орендаря (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору оренди, у разі прострочення Орендарем терміну оплати належних авансових платежів або розрахункових платежів за вже надані послуги оренди, Орендодавець має право призупинити фактичне користування Краном Орендарем до отримання прострочених платежів. За весь час такого призупинення Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю плату за користування майном, визначену п. 4.1. цього Договору. Одночасно із цим Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Згідно п. 6.2., у разі прострочення Орендарем терміну оплати належних авансових платежів або розрахункових платежів за вже надані послуги оренди більше, ніж на 15 днів, Орендодавець має право відмовитись від цього договору, письмово повідомивши про це Орендаря, що має наслідком розірвання цього договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року. Строк дії договору може бути продовжено за згодою сторін шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди (п. п. 7.1, 7.2 договору). У разі наміру скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк Орендар зобов'язаний письмово повідомити про це Орендодавця не пізніше, ніж за місяць до спливу строку цього договору. Сплив строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли під час його дії (п. п. 7.3, 7.4 договору).
Свої зобов'язання за Договором оренди Орендодавець виконав, змотував та передав Орендарю в платне строкове користування (оренду), в порядку та на умовах, визначених Договором баштовий кран марки LIEBHERR 60К (стаціонарний, максимальна висота крана до гаку - 32 метри, максимальна довжина стріли - 35 метрів), що підтверджується актом на монтаж і налагодження вантажопідіймального баштового крана від 31.07.2018 р., який долучений позивачем до матеріалів справи.
Крім цього, Сторонами 31.08.2018 р. було підписано Акт № ОУ- 0002000 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Згідно змісту вказаного акту, представник Замовника (Орендаря) ТзОВ «БІК «Галицький Будівельник» Овчаренко О. Г., з одного боку, та представник Виконавця (Орендодавця) ТзОВ «Холдингова компанія «УКРБУД» Фіщук П. М., з іншого боку, склали цей акт про те, що Виконавцем були проведені роботи (надані послуги): Монтаж та перебазування баштового крана марки LIEBHERR 60К на об'єкт будівництва на будівельний майданчик за адресою: Львівська обл. згідно Договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р.
В якості оплати наданої послуги, у відповідності до п. 4.1. умов Договору оренди, Орендар згідно платіжного доручення № 3917 від 30.07.2018 р. на рахунок Орендодавця перерахував кошти в сумі 50 000,00 грн. з призначенням платежу - за монтаж та перебазування баштового крану зг.рах. № СФ-0002000 від 27.07.2018 р.
На підтвердження наданих Орендодавцем за Договором оренди послуг з оренди крана - LIEBHERR 60К, Сторонами договору було оформлено та підписано відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: Акт № ОУ-0002000 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - Монтаж та перебазування баштового крана марки LIEBHERR 60К на об'єкт будівництва на будівельний майданчик за адресою: Львівська обл. згідно Договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р. на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - Оренда баштового крану марки LIEBHERR 60К на об'єкт будівництва на будівельному майданчику за адресою: Львівська обл. згідно Договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р. за серпень 2018 р. на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - Оренда баштового крану марки LIEBHERR на об'єкт будівництва на будівельному майданчику за адресою: Львівська обл. згідно Договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р. за вересень 2018 р. на суму - 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - Оренда баштового крану марки LIEBHERR 60К на об'єкт будівництва на будівельному майданчику за адресою: Львівська обл. згідно Договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р. за жовтень 2018 р. на суму 50 000,00 грн.
За період дії Договору № 18/07-01-О оренди крану від 27.07.2018 року Відповідачем на користь Позивача було проведено наступні оплати: згідно платіжного доручення № 3917 від 30.07.2018 р. було сплачено кошти в сумі 50 000,00 грн., призначення платежу - за монтаж та перебазування баштового крана зг. рах. № СФ-0002000 від 27.07.2018 р.; згідно платіжного доручення № 4061 від 15.08.2018 р. було сплачено кошти в сумі 30 000,00 грн., призначення платежу - Оплата за оренду крана зг. Дог. № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р., які позивач зарахував як орендний платіж за листопад 2018 року згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; згідно платіжного доручення № 4289 від 17.09.2018 р. було сплачено кошти в сумі 50 000,00 грн., призначення платежу - Оплата за оренду крана зг. Дог. № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р. за серпень 18 зг.рах.; згідно платіжного доручення № 4399 від 24.09.2018 р. було сплачено кошти в сумі 20 000,00 гри., призначення платежу - Оплата за оренду крана зг. Дог. № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р. за вересень 2018р.; згідно платіжного доручення № 4539 від 22.10.2018 р. було сплачено кошти в сумі 50 000,00 грн., призначення платежу - за оренду баштового крана LIEBHERR 60К зг. рах. № СФ-0002002 від 01.10.2018 р.; згідно платіжного доручення № 5167 від 28.12.2018 р. було сплачено кошти в сумі 37 500,00 грн., призначення платежу - оплата за фактично надані послуги зг. Договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р.
Таким чином, Відповідачем на користь Позивача було сплачено кошти в загальній сумі 237 500,00 грн., з яких 50 000,00 грн. за монтаж та перебазування баштового крану та 187 500,00 грн. за оренду баштового крану.
Позивачем долучено до матеріалів справи акт демонтажу вантажопідіймального баштового крану від 27.12.2018 р., відповідно до якого даний акт складений в підтвердження того, що баштовий кран марки LIEBHERR 60К фактично демонтований на об'єкті згідно до вимог заводу-виробника.
20.12.2018 р. позивач надіслав відповідачу претензію за вих.№18/12/2018-001 від 18.12.2018 року, що підтверджується долученими до справи копіями опису вкладення до цінного листа та поштової накладної №7903513914534.
У претензії Позивач повідомляв Відповідача , що оскільки станом на 18.12.2018 року останнім проігноровано взяті на себе зобов”язання за Договором оренди крану №18/07-01- O від 27 липня 2018 року, а також вимоги викладені, зокрема у листі №12/12/2018-002 від 12.12.2018, заборгованість не погашена, прострочка суттєво більша, ніж 15 днів, то за таких обставин, з метою захисту інтересів Позивача, керуючись п.6.2 Договору оренди, Позивач відмовляється від Договору оренди крану №18/07-01- O від 27 липня 2018, що має наслідком його розірвання з 19.12.2018 року.
Додатково, покликаючись на умови п.3.4 Договору , Позивач пропонував Відповідачу узгодити дату, коли можливо здійснити демонтаж крану та його транспортування за межі об”єкту з урахуванням умов п.4.7 Договору.
Окрім того, позивач повторно вимагав у строк до 25.12.2018 погасити існуючу заборгованість з орендної плати.
Оцінка суду.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 18/07-01-О оренди крану від 27.07.2018 р., у зв'язку з чим набули взаємних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір №18/07-01-О оренди крану від 27.07.2018 р. за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Предметом договору оренди згідно з п.1.1. та п.2.1 договору є баштовий кран марки LIEBHERR 48К (стаціонарний, максимальна висота крану до гаку - 32 метри, максимальна довжина стріли -35 метрів).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Вказаний договір оренди укладений на термін до 31.12.2018 року включно. Місячний орендний платіж (плата за користування майном) визначена у розмірі 50 000,00 грн. з ПДВ (п.4.2). Для проведення розрахунків за цим договором сторонами встановлено розрахунковий період один календарний місяць (п.4.4 договору). Відповідно до п.3.2 договору, нарахування орендної плати розпочинається з дня монтажу крану на об'єкті орендаря.
Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов договору оренди крану №18/07-02-O від 27.07.2018 року, а саме: Акт № ОУ-0002000 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2018 р. на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2018 р. на суму 50 000,00 грн.; Акт № ОУ-0002003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2018 р. на суму 50 000,00 грн. Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучені позивачем до матеріалів справи. У вказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторони підтвердили, що претензій одна до одної не мають.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
Долученими платіжними дорученнями підтверджується виконання відповідачем (орендарем) зобов'язань за вищеназваним договором оренди крану по сплаті орендних платежів, зокрема, за період дії Договору № 18/07-01-0 оренди крану від 27.07.2018 року Відповідачем на користь Позивача було проведено наступні оплати: згідно платіжного доручення № 3917 від 30.07.2018 р. було сплачено кошти в сумі 50 000,00 грн.; згідно платіжного доручення № 4061 від 15.08.2018 р. було сплачено кошти в сумі 30 000,00 грн.; згідно платіжного доручення № 4289 від 17.09.2018 р. було сплачено кошти в сумі 50 000,00 грн.; згідно платіжного доручення № 4399 від 24.09.2018 р. було сплачено кошти в сумі 20 000,00 грн.; згідно платіжного доручення № 4539 від 22.10.2018 р. було сплачено кошти в сумі 50 000,00 грн.; згідно платіжного доручення № 5167 від 28.12.2018 р. було сплачено кошти в сумі 37 500,00 грн.
Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду надання послуг (місяця надання послуг), має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Саме вказаний порядок зарахування узгоджується із загальними засадами добросовісності та розумності поведінки сторін зобов'язання.
Керуючись п.6.2 договору оренди, 20.12.2018 року позивач надіслав відповідачу претензію за вих.№ 18/12/2018-001, в якій відмовився від договору з 19.12.2018 року, оскільки позивач допустив прострочення терміну оплати орендних платежів більше ніж на 15 днів.
Докази направлення претензії за вих. № 18/12/2018-001 від 18.12.2018 р. на адресу відповідача підтверджуються долученими до справи копіями опису вкладення до цінного листа та поштової накладної №7903513914534.
Відповідач не заперечив, що такого цінного листа отримав, а також платіжним дорученням № 5167 від 28.12.2018 року перерахував позивачу 37 500,00 грн. із призначенням платежу «Оплата за фактично надані послуги зг. Договору № 18/07-01-О від 27.07.2018 року».
Також відповідач не заперечив, що договірні відносини за вказаним договором припинені з 19.12.2018 року та що кран позивачем демонтовано, про що складено відповідний акт.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
У відповідності до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У частині 1 статті 782 Цивільного кодексу України закріплюється підстава односторонньої відмови наймодавця від договору найму - це факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).
З аналізу наведених норм права вбачається, що договір вважається розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. При цьому, для припинення договору наймодавцю не потрібно звертатися до суду або письмово попереджувати наймача про необхідність виконання його обов'язків.
Отже, до закінчення строку дії договору позивач використав своє право на припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, передбачене умовами п.6.2 договору оренди крану № 18/07-01-О від 27.07.2018 р., проти чого не заперечив відповідач.
Враховуючи проведені відповідачем оплати згідно договору № 18/07-01-0 від 27.07.2018 р., ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький Будівельник», в порушення умов договору оренди, заборгувало позивачу кошти за оренду крана за частину місяця листопада 2018 р. в розмірі 12 500,00 грн. та 18 днів грудня 2018 р. (з 01 до 18 грудня 2018 року) в розмірі 29 032,20 грн., разом кошти в загальній сумі 41 532,20 грн.
Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.
Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.
Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо виплати у належної позивачу орендної плати, а висновки та заперечення відповідача про несправність крану, внаслідок чого останній не використовував його, а позивачем не вчинено дій, за які необхідно сплатити орендні платежі за договором не підтверджені належними доказами. Враховуючи фактичні обставини справи, суд констатує, що умови договору оренди та норми чинного законодавства не ставлять обов'язок сплачувати орендну плату в залежність від використання чи невикористання орендованого майна орендарем, відтак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з ТзОВ “Галицький будівельник” на користь ТзОВ “ХК “Укрбуд” грошових коштів у розмірі 41 532,20 грн. основної заборгованості.
Щодо нарахованих позивачем 7 693,83 грн. втрат від інфляції за період з 01.01.2019 року до 31.10.2021 р. та 3 648,70 грн. 3 % річних за період з 01.01.2019 р. до 24.11.2021 р., суд зазначає наступне.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3%річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду, на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача 7 693,83 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2019 року до 31.10.2021 р. та 3 611,60 грн. 3% річних за період з 01.01.2019 р. до 24.11.2021 р. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення суми пені в розмірі 14 103,89 грн. за період з 01.01.2019 р. до 13.12.2019 р., суд зазначає наступне.
За період з 01.01.2019 до 01.07.2019, зважаючи на заяву відповідача про застосування позовної давності щодо позовних вимог за вх. № 2724/22 від 01.02.2022 р., суд звертає увагу, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 268 ЦК України). За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення стягнення пені у цьому спорі за період з 01.01.2019 р. до 13.12.2019 р.
При цьому щодо визначеного позивачем періоду з 01.01.2019 р. до 13.12.2019 р., суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 6.1. Договору оренди, у разі прострочення Орендарем терміну оплати належних авансових платежів або розрахункових платежів за вже надані послуги оренди, Орендодавець має право призупинити фактичне користування Краном Орендарем до отримання прострочених платежів. За весь час такого призупинення Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю плату за користування майном, визначену п. 4.1. цього Договору. Одночасно із цим Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Позивач провів нарахування пені за період з 01.01.2019 р. до 13.12.2019 р., що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки умовами договору не передбачено збільшеного строку для нарахування неустойки. В задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої пені, то в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Стосовно поданої заяви відповідача про застосування позовної давності щодо решта позовних вимог (за вх. № 2724/22 від 01.02.2022 р.), суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 8 ст. 261 ЦК України передбачено, що винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Стаття 786 ЦК України конкретизує і визначає виняток з загального правила позовну давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму. А саме, частина 2 ст. 786 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.
Документальним підтвердженням факту демонтажу баштового крана марки LIEBHERR 60К та його повернення наймачем наймодавцю є Акт демонтажу вантажопідіймального баштового крана, датований 27 грудня 2018 року, що міститься в матеріалах справи і не заперечується відповідачем. Виходячи із вказаного та у відповідності до ч. 2 ст. 786 та ст. 253 ЦК України, відлік загального трьохрічного строку позовної давності розпочався 28.12.2018 р. та закінчився 28.12.2021 р.
Позовна заява за вих. № 24-11/21-1 від 24.11.2021 р. направлена позивачем на адресу Господарського суду Львівської області 30.11.2021 р., що підтверджується поштовою відміткою на конверті, який долучено до матеріалів справи.
Відтак, позовна заява подана позивачем в межах строку позовної давності.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з відповідача необхідно стягнути 41 532,20 грн. основного боргу, 7 693,83 грн. інфляційних втрат, 3 611,60 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41 532,20 грн. основного боргу, 7 693,83 грн. інфляційних втрат, 3 611,60 грн. 3% річних, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Судовий збір в розмірі 1 790,74 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі. Решта суми судового збору залишається за позивачем у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Галицький будівельник” (81092, Львівська область, Яворівський район, с.Бірки, вул. Окружна, 1; код ЄДРПОУ 40247315) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “Укрбуд” (81137, Львівська область, Пустомитівський район, с.Пасіки-Зубрицькі, вул. Л.Українки, 70; код ЄДРПОУ 36659992) 41 532,20 грн. основного боргу, 7 693,83 грн. інфляційних втрат, 3 611,60 грн. 3% річних та 1 790,74 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 21.07.2022 р.
Суддя Долінська О.З.