ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2022Справа № 910/1588/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"», Запорізька обл., м. Пологи
до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», м. Київ
про стягнення 1 688 271,59 грн,
Представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"» (далі - ТзОВ «НВПА "Солодководне"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП «Сантрейд»/відповідач) про стягнення 1 688 271,59 грн, у тому числі: 1 352 989,66 грн - основного боргу, 55 342,82 грн - пені, 270 597,93 грн - штрафу та 9 341,18 грн - 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №60319700 від 14.03.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.03.2022.
Судове засідання 14.03.2022 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці.
04.04.2022 та 06.04.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшли клопотання про продовження процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву.
Господарський суд міста Києва ухвалами від 03.05.2022 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 13.06.2022.
27.05.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні 13.06.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
10.06.2022 та 13.06.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, в якому ДП «Сантрейд» повідомило суд про сплату основного боргу, на підтвердження оплати долучило платіжне доручення №20035756 від 09.06.2022 на суму 1 351 988,04 грн та платіжне доручення №20036038 від 10.06.2022 на суму 1,62 грн. Щодо позовних вимог про стягнення пені, штрафу та 3% річних відповідач просив зменшити їх розмір на 50%.
13.06.2022 суд відклав підготовче засідання на 27.06.2022.
13.06.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на позовну заяву, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 453 305,44 грн, у тому числі: 159 016,19 грн - пені, 270 397,93 грн - штрафу та 23 891,32 грн - 3% річних, а також просить суду зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування пені на підставі ч.10 ст. 238 ГПК України.
20.06.2022 на електронну пошту суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1 805 295,10 грн, в тому числі 1 351 989,66 грн - основного боргу, 159 016,19 грн - пені, 270 397,93 грн штрафу та 23 891,32 грн - 3% річних.
23.06.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про участь його представника у судовому засіданні 27.06.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
24.06.2022 на електронну пошту суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.
27.06.2022 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.07.2022.
18.07.2022 представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, при цьому, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» здійснило оплату за поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №20035756 від 09.06.2022 на суму 1 351 988,04 грн та №20036038 від 10.06.2022 на суму 1,62 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з цим позовом звернувся до суду 01.02.2022, при цьому заборгованість у розмірі 1 351 989,66 грн сплачена відповідачем 09.06.2022 та 10.06.2022, тобто після відкриття провадження у справі, відповідно суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"» (далі - постачальник) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - покупець) укладено договір поставки №60319700, відповідно до якого продавець зобов'язався виробити та передати у встановлені строки високоолеїнове насіння соняшнику (насіння соняшнику з високим вмістом олеїнової кислоти), урожаю 2019, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.
Згідно п. 2.1.1. договору продавець зобов'язаний поставити покупцю весь урожай насіння соняшнику, у кількості не нижче мінімальної, який буде вирощений та зібраний в аграрний період (2019/2020) року на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення.
У відповідності до положень п. 5.3., п. 5.5. та п. 5.6. договору покупець зобов'язався зробити часткову передоплату вартості кожного типу товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів у розмірі 9 889 953,07 грн. Після поставки продавцем товару, загальна вартість партій якого буде не менше ніж розмір здійсненої попередньої оплати, покупець зобов'язується здійснювати оплату наступним чином: 80% вартості відповідної «партії товару для оплати» сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару та визначення фактичної кількості та якості поставленого товару (в тому числі після визначення середньозваженого показника вмісту олеїнової кислоти), а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 5.6.1. цього договору; остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п. 5.6.1. (якщо їх не було надано раніше) та у п. 5.6.2., а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації покупцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
Пунктом 7.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, за кожен день затримки оплати. Окрім того, за прострочення з оплати товару понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від розміру простроченого платежу.
Договір діє до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов'язань (п. 10.2. договору).
На виконання умов цього договору позивач у період з 26.09.2019 по 12.12.2019 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 19 386 763,07 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №68 від 26.09.2019 на суму 9 871 534,08 грн, №83 від 13.11.2019 на суму 6 759 940,18 грн, №82 від 13.11.2019 на суму 18 417,54 грн та №108 від 12.12.2019 на суму 2 736 871,27 грн.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач за поставлений товар розрахувався, але з порушенням строків, встановлених у п. 5.6. договору.
Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за поставлений товар, позивач нараховує на суму боргу (яка існувала станом на 05.11.2021) у розмірі 1 351 989,99 грн, пеню в сумі 159 016,19 грн, 3% річних в сумі 23 891,32 грн за період з 05.11.2021 по 08.06.2022 та штраф у розмірі 20% від суми простроченого зобов'язання в сумі 270 397,93 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом вище встановлено, що 14.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №60319700, відповідно до якого ТзОВ «НВПА "Солодководне"» поставило, а ДП «Сантрейд» прийняло товар на загальну суму 19 386 763,07 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до положень п. 5.3., п. 5.5. та п. 5.6. договору покупець зобов'язався зробити часткову передоплату вартості кожного типу товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів у розмірі 9 889 953,07 грн. Після поставки продавцем товару, загальна вартість партій якого буде не менше ніж розмір здійсненої попередньої оплати, покупець зобов'язується здійснювати оплату наступним чином: 80% вартості відповідної «партії товару для оплати» сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару та визначення фактичної кількості та якості поставленого товару (в тому числі після визначення середньозваженого показника вмісту олеїнової кислоти), а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 5.6.1. цього договору; остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п.5.6.1. (якщо їх не було надано раніше) та у п.5.6.2., а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації покупцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що останній здійснив оплату за поставлений товар з порушенням строків, встановлених в п.5.6. договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач нараховує на суму боргу (з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати), пеню у розмірі 159 016,19 грн, 3% річних в сумі 23 891,32 грн за період з 05.11.2021 по 08.06.2022 та штраф в розмірі 20% від суми простроченого зобов'язання в сумі 270 397,93 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, за кожен день затримки оплати. Окрім того, за прострочення з оплати товару понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від розміру простроченого платежу.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, передбачених п.7.2. договору, та встановив, що ТзОВ «НВПА "Солодководне"» не враховано положення ч.6 ст. 232 ГК України, внаслідок чого невірно визначений період нарахування пені.
Так, за розрахунком суду, обґрунтованими до стягнення є сума пені у розмірі 127 827,78 грн, нарахована за період з 05.11.2021 по 05.05.2022 та штрафу в сумі 270 397,93 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, та встановив, що в останньому позивачем допущено арифметичну помилку, проте його розмір не перевищує суми, обчисленої судом, відповідно ця вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки (пені, штрафу) на 50 %, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення пені та штрафу за порушення строку оплати поставленого товару, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, зокрема відповідач зазначає про несприятливе фінансове становище, проте на підтвердження цього не надав суду будь-яких доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми пені та штрафу.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в частині стягнення пені, штрафу та 3% річних покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки позивачем не подано до суду будь-яких заяв щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача або повернення сплаченої суми позивачу внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 351 989,66 грн, суд унеможливлений вирішити питання щодо повернення судового збору. При цьому, суд одночасно повідомляє ТзОВ «НВПА "Солодководне"», що останнє не позбавлене права звернутися до суду із відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"» в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 351 989,66 грн - закрити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"» до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» про стягнення 159 016,19 грн - пені, 270 397,93 грн - штрафу та 23 891,32 грн - 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21 А; ідентифікаційний код 25394566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрофірма "Солодководне"» (70605, Запорізька область, місто Пологи, вулиця Лесі Українки, будинок 162; квартира 11, ідентифікаційний код 35815811) 127 827 (сто двадцять сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн 78 коп. - пені, 23 891 (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн 32 коп. - 3% річних, 270 397 (двісті сімдесят тисяч триста дев'яносто сім) грн 93 коп. - штрафу та 6 331 (шість тисяч триста тридцять одну) грн 75 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 21.07.2022.
Суддя В.В. Бондарчук