Справа № 638/92/22
Провадження № 2/638/32/22
іменем України
21 липня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої Штих Т. В.
за участю секретаря Суркової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського Національного Університету імені В.Н. Каразіна про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, зобов'язати вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач 05 січня 2022 року звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Харківського Національного Університету імені В.Н. Каразіна про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, зобов'язати вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебуває в трудових відносинах з відповідачем з 2004 року наразі обіймає посаду на кафедрі цивільно-правових дисциплін. 08 листопада 2021 року позивача ознайомлено з наказом від 08 листопада 2021 року № 0104-2/3520 про відсторонення від роботи без збереження з 08 листопада 2021 року заробітної плати, а також страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності та стажу, що дає право на відпустка. Позивач не погоджується з вказаним наказом. Вважає, що його зміст порушує його права. Просить скасувати вказаний наказ, зобов'язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи.
Ухвалою від 06 січня 2022 року провадження у справі відкрите.
03 лютого 2022 року позивач надав заяву, де просив розглядати справу за його відсутності. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
21 лютого 2022 року надійшов відзив, де представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
13 липня 2022 року представник відповідача звернувся до суду з заявою, де просив долучити до матеріалів справи копію наказу від 01 березня 2022 року № 0104-1/267а, яким взнано таким, що втратив чинність спірний у даному провадженні наказ.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
Згідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, з урахування приписів статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Судом встановлено, що відповідно до наказу від 01 березня № 0104-1/267а Харківський Національний Університет імені В.Н. Каразіна визнав таким, що втратив чинність наказ про відсторонення позивача від виконання трудових обов'язків з 01 березня 2022 року. цим же наказом було наказано керівникам структурних підрозділів взяти на особистий контроль питання допущення до роботи зазначених працівників з 01 березня 2022 року та виконання ними своїх посадових обов'язків. Бухгалтерській службі університету зробити вказаним працівникам відповідні перерахунки.
У зв'язку з вищевикладеним, між сторонами не має спору із вищевказаних у позові підстав.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Керуючись ст. 255 ЦПК України,-
ухвалив:
Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського Національного Університету імені В.Н. Каразіна про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом 15 днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 21 липня 2022 року.
Суддя Т.В. Штих